Бобовий квартет: сочевиця, чина, соя і нут на городі, користь та особливості вирощування культур

Вже давно наш город облюбувала сочевиця – одна з найдавніших сільськогосподарських культур.

Вона здатна переносити тривалу посуху і короткочасні заморозки.

Хороші попередники для цієї культури – кукурудза і картопля. Сочевиця любить відкриті сонячні місця. Навесні, як тільки зійде сніг, висіваємо насіння в борозенки на глибину 5 см, відстань між рядами 15 см, між насінням – 10 см. Основний догляд за сочевицею полягає в розпушуванні ґрунту, видаленні бур'янів, збільшенні кількості поливів після появи зав'язі.

У сочевиці є свої особливості.

• По-перше, до цвітіння вона росте повільно, після чого починається період інтенсивного росту і розгалуження.
• По-друге, боби сочевиці дуже низько прикріплені, що ускладнює прибирання цієї культури.

Сочевиця самозапилювальна.

Оптимальна температура повітря для вегетації – 17-22 ° С.

Боби сочевиці дозрівають нерівномірно – спочатку нижні, а потім верхні. Тому до прибирання сочевиці приступаємо, коли боби дозрівають в нижній і середній частині рослини, щоб уникнути втрат найбільш цінного насіння.

Насіння верхніх, ще зелених, бобів дозрівають в валках.

За смаковими і поживними якостями сочевиця займає одне з перших місць серед зернобобових культур. Вона розварюється краще, ніж інші бобові, має тонкий приємний смак. У їжу вживають насіння не тільки в повній зрілості, а й недостигле, вони вважається навіть смачнішим.

З сочевиці можна приготувати багато різноманітних страв: ароматні супи, цілющий хліб, ситний плов, пісні котлети.

Відмінний рецепт

Суп з сочевиці

Сочевиця – 1 склянка, рослинна олія – 1 ст. ложка, морква – 1 шт., стебла селери – 2 шт., цибуля – 1 шт., вода – 6 склянок, лимонний сік – 2 ст. ложки, дрібка солі, лавровий лист.

Нарізати моркву, цибулю і селеру. Обсмажити все на рослинній олії, додати сіль і перемішати. Висипати сочевицю, влити воду, додати лавровий лист і варити 20 хв. В кінці додати лимонний сік і перемішати.

Цінність чини посівної – висока посухостійкість, урожайність, слабке ураження гороховою зернівкою і хворобами.

Рослина невимоглива до ґрунту, легко переносить нетривалу посуху. На цей час вона припиняє ріст, а коли отримує вологу, знову починає рости і дає хороший урожай.

Висіваємо чину навесні якомога раніше. Між насінням в ряду залишаємо відстань 5-6 см, між рядами – 20-30 см. Догляд за чиною посівною полягає в регулярній прополці і розпушуванні ґрунту, в суху погоду посіви вимагають поливу.

Збір врожаю чини починаємо з пожовтінням приблизно 75% її бобів. Ми залишаємо їх дозрівати в валках, потім обмолочуємо. Урожайність чини дуже висока – приблизно 0,3-0,4 кг/м².

Використовуємо чину посівну як продовольчу, кормову й технічну культуру. Вміст білка в ній багатший, ніж у гороха, але чина дещо поступається йому за смаковими якостями і гірше розварюється. Готуємо з насіння і молодих пагонів різноманітні страви: супи, салати, закуски. На кормові цілі використовуємо насіння, зелену масу і сіно. 

Чина – відмінний сидерат, тому після збору врожаю кущі краще не виривати, а одразу закласти в ґрунт.

Особливе місце на нашій ділянці займає соя сорту Легенда.

Сорт стійкий до поширених хвороб, посухи, зниження температури в період цвітіння, а також вилягання кущів і осипання бобів. Соя не пошкоджується зернівкою, її майже не чіпають і інші шкідники. 

Виростити сою не важко. Вона добре росте після картоплі, кукурудзи, дуже любить тепло і вологу, тому ділянку для неї відводимо обов'язково на сонячному місці. Висіваємо насіння сої в борозенки на глибину не більше 5 см. Відстань між рядами 45 см, в ряду між рослинами – до 10 см. Якщо погода суха, перед посівом борозенки поливаємо водою, щоб створити запас вологи для проростання насіння.

Головне при догляді за соєю – рихлити міжряддя до змикання рядків і видаляти бур'яни.

Збираємо урожай, коли у рослин починають жовтіти і опадати листя. А стебла сої висмикуємо вже перед перекопкою ділянки, коли основна маса коренів відімре. Опале листя закладаємо в ґрунт, щоб воно швидше перегнивало.

Перед обмолочуванням боби підсушуємо на сонці, поки не почнеться мимовільне їх розтріскування. Варто постукати по сухим бобам палицею, як стулки розкриваються і насіння звільняється. Тепер залишається провіяти його і зсипати в мішок або дерев'яну кадочку.

Страви з сої стають все більш популярними. Вони поживні, корисні, прості в приготуванні і недорого обходяться. Головне достоїнство сої – цінний білок. Жодна рослина в світі не дає стільки білка, як соя (47,8%).

Відмінний рецепт

Тушкована соя

Соя – 2 склянки, часник – 7 зубчиків, морква – 1 шт., цибуля ріпчаста – 1 шт., томатний соус – 4 ст. ложки, сіль – 2 ч. ложки, рослинна олія – ​​2 ст. ложки, лавровий лист, спеції, зелень.

Підготовлену сою залити водою і варити 1,5-2 ч. Цибулю і часник подрібнити, моркву натерти на дрібній тертці. Цибулю і часник обсмажити на олії, додати моркву і обсмажувати на невеликому вогні ще кілька хвилин. У каструлю з соєю покласти обсмажену моркву з цибулею і часником, томатний соус, спеції і готувати ще 15-20 хв. Подавати з зеленню або соусом до смаку.

Висаджуємо сою в основному в якості ущільнювача посадок огірків, баштанних культур, картоплі. Також розміщуємо її на межі ділянки і грядок, розділяємо соєю різні сорти квасолі. Бадилля з сої подрібнюємо і використовуємо для мульчування або компостуємо. 

Зростає на нашому городі також давня зернобобова культура – нут сорту Тріумф. Його ще називають турецьким горохом.

Ця рослина теплолюбна і холодостійка одночасно. Висіваємо нут дуже рано, його насіння проростає при температурі 4-5 ° С. Насіння закладаємо на глибину 7-8 см.

Догляд за рослинами полягає в прополці міжрядь і видаленні бур'янів. Боби нуту дозрівають дружно і рівномірно. Стебла практично не вилягають. Напівсухі рослини з пожовклими бобами вириваємо з коренем, складаємо їх в снопики, зв'язуємо і розвішуємо для повного дозрівання на горищі або під навісом. Схожість боби не втрачають впродовж 10 і більше років.

За смаковими якостями нут наближений до гороху посівного. З нього виходять відмінні супи та каші. Насіння нуту також використовуємо як корм для домашньої живності.

Плоди бобових культур корисні, смачні, поживні, багаті клітковиною, вітамінами (А і групи В), флавоноїдами, залізом, кальцієм, фолієвою кислотою. Вони відрізняються високим вмістом білка, жирів і крохмалю.

Ось чому наша колекція бобових рослин щорічно поповнюється новими видами та сортами, а страви з них обов'язково присутні на нашому столі.  

Валентина Кулініч 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com