Зелені барви життя: господарська цінність сидеральних видів гірчиці

Гірчиця біла – однорічна трав'яниста, скоростигла, холодостійка рослина.

Корінь потужний, стрижневий, розгалужений у орному горизонті. Стебло прямостійне, зверху гіллясте, досягає 100-150 см у висоту. Листя перисто-розсічене, з нерівномірно-зубчастими часточками. Квітки правильні, двостатеві, жовті, зібрані в багатоквіткову кисть. Плід – стручок (довжина 30-40 мм) з мечоподібним довгим носиком, лінійний, циліндричний. Насіння світло-жовте, округле, по 4-6 шт. у стручці. Маса 1000 насінин – 4-6 г.

Насіння гірчиці білої проростає при температурі 6-8 °C через 4-6 днів після посіву. Цвітіння настає через 32-36 днів, у червні-липні. Вегетаційний період (від посіву до дозрівання насіння) становить 75-85 днів. 

Гірчиця сарептська – однорічна трав'яниста рослина, має ярі та озимі форми.

Коренева система стрижнева, проникає в ґрунт на глибину до 2 м. Стебло та листя покриті восковим нальотом. Стебло прямостійне, розгалужене, досягає 110-140 см у висоту. Нижнє листя черешкове, ліроподібно-перисто-розсічене, верхнє цілокрає, подовжене. Суцвіття пухке, щиткоподібне, рідше кистеподібне. Квітки правильні, двостатеві, жовті, дрібні. Плід – стручок (довжина 2,5-5,0 см), легко розтріскується при дозріванні. Насіння світло-жовте. Маса 1000 насінин – 2-6 г.

Гірчиця – рослина довгого дня. Культура невибаглива до тепла. Насіння проростає при температурі 2-3 °С. Оптимальна температура для проростання – 14-16 °С. Сходи витримують заморозки -3...-5 °С. До фази цвітіння рослина добре розвивається за температури 18-20 °C, формує насіння і дозріває при 23-25 °С. Сума ефективних температур за вегетацію становить 1700–1900 °C.

Гірчиця сарептська невимоглива до ґрунту, високі врожаї формує на різних ґрунтах. Вегетуючі рослини характеризуються посухо- та холодостійкістю. Насіння дозріває через 85-110 днів після посіву. На формування 100 кг насіння з ґрунту виноситься 7,0-7,5 кг азоту, 2,5-3,0 кг фосфору, 5,0-6,0 кг калію. 

З насіння гірчиці отримують олію та гірчичний порошок. Крім того, гірчиця відрізняється високими кормовими, сидеральними якостями, є лікарською рослиною та гарним медоносом. 

Гірчична олія має високі харчові якості і широко використовується в хлібопекарській, кондитерській та консервній промисловості. 

Гірчичний порошок підходить для приготування столової гірчиці, а також гірчичників та інших медичних препаратів.

Гірчичну макуху та шрот використовують для відгодівлі молочної худоби, свійської птиці, овець, риби. Типова макуха містить 18%, а шрот – близько 23% протеїну. 

Як високоврожайна культура, гірчиця забезпечує від 25 до 40 т/га зеленої маси та від 1,2 до 2,0 т/га насіння.

У період кормової стиглості (до фази цвітіння) у зеленій масі міститься 2,5-3,3% протеїну, 4,7-5,5 БЕР, 0,5-1,1 ліпідів, 2,0-2,4% золи, 20-25 мг% каротину. 

Усі види гірчиці мають лікарське значення.

Насіння їх посилює виділення шлункового соку, має протизапальні та антисептичні властивості. Гірчичники використовують при застудних захворюваннях, бронхітах, їх прикладають до хворих місць при невралгіях, радикулітах. Гірчичний спирт використовують для розтирання при ревматизмі, радикуліті, невриті та застудних захворюваннях.

Гірчиця дуже важлива у біоекологізації землеробства.

Завдяки екологічній пластичності, здатності формувати високий урожай біомаси за короткий період вегетації (30-40 днів), вона пригнічує бур'яни та патогенну мікрофлору, тому є незамінною сидеральною культурою. Як попередник гірчиця позитивно впливає на врожайність наступних культур (зернових, зернобобових, картоплі та овочів).

В Україні поширені вітчизняні сорти гірчиці сарептської ярої (Росава, Роксолана, Тавричанка, Тавричанка 5, Тавричанка 15, Мрія), гірчиці сарептської озимої (Новинка) та гірчиці білої (Еталон, Кароліна, Надія, Підпечерецька, Талісман, Юлія).

Технологія вирощування гірчиці має деякі особливості. Найкращі попередники для неї - зернові та просапні культури, після яких поле залишається чистим від бур'янів. Основна підготовка ґрунту – лущення стерні та оранка на глибину 20-22 см. Під оранку необхідно вносити мінеральні добрива (P₄₅К₄₅). 

Навесні зябь вирівнюють і перед посівом культивують на глибину 6-8 см. Під час проростання бур'янів (через 10-15 днів після початку польових робіт) проводять суцільну культивацію.

Сіють ярі форми гірчиці рано навесні, в I-III декаді квітня. На кормові та сидеральні цілі посів можна проводити від ранньої весни до кінця літа. Озимі форми гірчиці висівають у другій половині серпня – на початку вересня.

• Під час посіву до рядків вносять 35 кг/га азотних добрив.
• Спосіб посіву – звичайний рядовий.
• Норма висіву гірчиці сарептської становить 10-12, гірчиці білої – 16-20 кг/га.
• Глибина загортання насіння – 20-30 мм.

Одразу після посіву ґрунт ущільнюють. Засмічені посіви (у фазі розетки) боронують упоперек рядків або по діагоналі. Насіння гірчиці збирають на початку воскової стиглості. 

Відділ нових культур Національного ботанічного саду ім. Н.М. Гришка 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com