Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Затишний дім

Смачно, ситно, бюджетно: особливості литовської кухні

10 червня 2022
542
Смачно, ситно, бюджетно: особливості литовської кухні

Чи знаєте ви, що з часів Середньовіччя до початку ХIХ століття Литва задавала тон у гастромоді Європи?

Йдеться про старолитовську кухню, аристократичну, з безліччю дорогих у ті часи спецій і різноманітними стравами, одні назви яких розбурхують уяву.

Як вам фазан з ялівцевими ягодами, м'ясо бика в ягідному соусі, копчений вугор, фарширований грибами і галантином з телячої морди?... 

А як вам таке: бик, фарширований ведмедем, телям, кабаном, бараном, гусем, фазаном, зайцем, перепелом і дроздом, а потім все це приправлено мальвазією, гострим червоним перцем, шафраном, ялівцевими ягодами та імбиром?

До речі, деякі з цих страв у спрощеному вигляді (через відсутність литовських інгредієнтів) увійшли до найкращих європейських кухонь.

Навіть звичне нам поняття «закуска» прийшло зі старолитівської кухні. Оскільки саме в Литовському князівстві було прийнято подавати в приймальні копченості гостям, що приїхали, щоб скрасити їм очікування обіду. 

Однак із зникненням класу, для якого була характерна така розкіш, змінилася і кухня.

З'явилася новолитовська кухня, кухня селян. Проста і доступна, заснована на місцевих продуктах, вона має сезонний характер і дуже смачна. 

Влітку популярні молочні продукти та овочі: картопля, капуста, буряк, зелень. А також гриби та ягоди, якими рясніють місцеві ліси. Взимку більше м'яса, в основному свинини, рідше баранини. А ось риба тут не дуже популярна. Хіба що копчений вугор, оселедець, корюшка, форель. Але риба не є основою місцевої кухні.

Безумовно, сучасна кухня втрачає свій національний характер, стає більш простою, уніфікованою. Однак ми зосередимо свою увагу саме на цікавих (і смакових) відмінностях.

Супи. Ну як без них! Є вони й у литовській кухні. Найзнаменитіший – холодний буряковий шалтіборщай. Готувати його просто, а результат досить цікавий. Особливо гарний він у спекотний літній день, коли хочеться освіжитися.

Якщо ж, навпаки, хочеться зігрітися, готують суп у хлібі. Кремовий, ніжний, із лісовими грибами суп готують окремо. А потім наливають у «горщик», який роблять з маленького буханця житнього хліба, зрізавши з нього верхівку і вийнявши м'якоть. І сам суп, і «горщик» однаково смачні. 

Після супу – основна страва. Першими на думку спадають знамениті литовські цепелінай. До речі, назва справді пов'язана з появою німецьких дирижаблів на початку минулого століття. Дуже вже вони за формою схожі. Але є й старіша страва (і більш литовська) — діджкукуляй. Готують їх із суміші тертої сирої та вареної картоплі з начинками з м'яса, сиру, грибів або овочів, а потім варять у воді з крохмалем і подають зі сметаною та свинячими шкварками. Дуже смачно та дуже ситно.

А є, наприклад, картопляна ковбаса ведерай. Сиру картоплю натирають на дрібній тертці, додають смажену цибулю, шкварки, копчену грудинку, зелень, солять, перчать і начиняють цим фаршем тонкі свинячі кишки. Отримані ковбаски запікають на грилі або печі до золотистої скоринки, а подають зі шпиком і сметаною.

Жемайчю блінай – теж із картоплі. Її варять у мундирі, чистять, гарячою пропускають через м'ясорубку і, начинивши фаршем із меленого вареного м'яса, обсмажують у олії на пательні. Подають зі сметаною або сметанним соусом та шкварками. Такий місцевий варіант зразок. 

Є і свій варіант вареників і пельменів – віртінай і чаклунай. Тільки от чаклунай (чаклуни) варять у бульйоні з грибів та овочів. І смак у них від цього просто неймовірний! Подають їх, як ви вже здогадалися, зі сметаною та шкварками. 

Є й страви, які стали не просто їжею, а й частиною литовської культури. Наприклад, скіландіс – ковбасний виріб, який готують зі свинячого шлунка, начиненого рубаною або меленою свининою. Спочатку його в'ялять протягом 5-10 днів, а потім можуть ще піддавати холодному копченню протягом 3-4 тижнів.

Скіландіс захищений законами Євросоюзу як страва, рецептура та технологія виготовлення якої відповідають традиційним.

Його можуть подавати як закуску або використовувати для приготування супів, запіканок.

Головна страва різдвяного столу – кугеліс – картопляна запіканка з шинкою та шкварками. До нього подають брусничний соус та сметану. Різдвяний стіл не обходиться без шупинісу. Це печеня з гороху з картоплею та свининою. Дуже жирно, та й дуже смачно!

А ось торт шакотіс, який за формою хоч і нагадує ялинку, атрибут зовсім не різдвяний, як можна подумати, а весільний. Такі торти вдома не готують, вся річ у технології випічки: яєчне тісто печуть на рожні, що обертається над вогнем або в спеціальних печах. Цікаво, що такий торт може зберігатися до півроку!

Зате пиріжки кібінай можна пекти хоч щодня. Це страва караїмської кухні, але оскільки караїми живуть у Литві з XIV століття, вона стала невіддільною від місцевих традицій. Тим більше, що їх смачно куштувати та легко готувати.

Чому б і нам не скористатися рецептами Валерія Виноградова та не приготувати традиційні литовські страви для сімейного застілля. Адже з цим народом нас поєднує не лише славне минуле. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте