Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Щедра бруква: особливості агротехніки та використання культури у господарстві

16 січня 2024
929
Щедра бруква: особливості агротехніки та використання культури у господарстві

Цю рослину родини хрестоцвітих імовірно було виведено у Середземномор'ї при схрещуванні листової капусти та суріпиці. 

До появи картоплі на Русі бруква була одним із найулюбленіших овочів. В Україні брукву (місцеві назви: бушма, бручка, галанка, жовтяниця, землянуха, каливка, німкеня) вирощують з кінця XVII ст., переважно у північно-західних районах. 

Районовано лише один сорт брукви – Куузіку.

Ботанічний опис 

Бруква (Brassica napus L.) – дворічна перехреснозапильна рослина. У рік посіву формує розетку листя і велике коріння (коренеплід), а на 2-й рік – розгалужене квітконосне стебло. Листя у брукви блакитно-зелене, з восковим нальотом.  Квіткова волоть розріджена, розкриті золотаво-жовті квітки випромінюють сильний медовий запах, що приваблює бджіл. 

Коренеплід товстий. Залежно від сорту форма коренеплодів різна: округла, овальна, округло-овальна, пласкоокругла, округло-конусоподібна або циліндрична. М'якоть жовтувата або біла, шкірка у верхній частині коренеплоду, що виступає над поверхнею ґрунту, набуває сіро-зеленого, червонувато-коричневого або фіолетово-червоного відтінку, в іншій частині – жовта або жовто-біла. Забарвлення шкірки та м'якоті – сортова ознака.

Плід – багатонасінний стручок. Насіння чорне або чорно-буре, дрібне, кулястої форми.

Хімічний склад  

За поживністю бруква перевершує ріпу та багато інших овочів. 

Її коренеплоди містять до 17% сухих речовин (у тому числі до 10% цукрів), 1,3% клітковини, 0,2% жиру, до 2% сирого білка, 0,7 золи, 8,8% екстрактивних безазотистих речовин, а також пектин, рутин, каротин, нікотинову кислоту, вітаміни групи В, майже всі мінеральні елементи, необхідні людині, – солі сірки, калію, натрію, кальцію, заліза, фосфору, магнію, а також гірчичну олію та глюкозиди, що надають стравам із брукви своєрідного смаку та аромату. Ну а вітаміну С у брукві навіть більше, ніж у деяких цитрусових.

Насіння містить до 35% цінної жирної олії, в коренях міститься алантоїн.

Біологічні особливості 

Бруква – рослина довгого дня, досить холодостійка. Вегетаційний період складає 16170 днів, від сходів до технічної стиглості проходить 110-130 днів. Насіння починає проростати при 2-3 °C тепла. Схід переносять заморозки до -2...-4 °С, дорослі рослини - до -6...-8 °С.

Оптимальна температура для вирощування брукви – 15-17 °С. За більш високої температури м'якоть коренеплодів грубіє, смак їх погіршується, врожай знижується.

Бруква віддає перевагу вологим ґрунтам, проте не переносить надмірного зволоження. Ділянка має бути сонячною. 

Найбільш придатні для неї суглинні, багаті на гумус ґрунти, але непогані врожаї вона може давати на осушених болотах або торфовищах, а от на пухких, сухих піщаних і супіщаних ґрунтах бруква не вдається.

Чутлива до нестачі у ґрунті фосфору, калію, кальцію та бору. Підживлення бором допоможуть виростити ароматніші та смачніші коренеплоди.

Бажано виключити із попередників брукви представників родини капустяних, які мають спільні з нею хвороби (кіла, бактеріоз, фомоз) та шкідників (хрестоцвіті блішки, капустяні мухи).

Агротехніка та розмноження 

Підготовка ґрунту під брукву така сама, як і під інші коренеплоди. 

  • На родючих ділянках з осені вносять по 10-15 г/м2  суперфосфату та 15-20г/м2 калійних добрив, а навесні – 10-15 г/м2 аміачної селітри. 
  • На малородючих ґрунтах мінеральні добрива змішують із органічними (3-4 кг/м2).
  • На кислих ґрунтах восени вносять вапно. 
  • А ось свіжий гній вносити не можна, оскільки це призводить до порожнечі коренеплодів і надмірного росту бадилля.

Сіють брукву у квітні, коли ґрунт добре прогріється. Для захисту рослин від хвороб насіння прогрівають протягом 20-30 хв у теплій воді (45-50 °С). Це дозволяє знищити збудників таких хвороб, як фомоз, судинний бактеріоз, борошниста роса, чорна пліснява та ін. Глибина посіву 1-3 см, міжряддя 45-60 см, відстань між рослинами 20 см. При появі 1-2 пар справжніх листочків сходи проріджують. 

Вирощують брукву і розсадним способом. Насіння висівають у холодні парники 10-15 березня. У віці 35-40 днів у фазі 3-4 справжніх листків розсаду висаджують на постійне місце, у цьому випадку врожай збільшується в 1,5-2 рази. 

Коренеплоди виносять багато поживних речовин із ґрунту, тому для підвищення врожаю їх 2-3 рази за літо підживлюють. 

Забирають брукву на початку жовтня перед настанням заморозків. Урожай коренеплодів – близько 0,5 т із 1 сотки.  Бадилля силосують або згодовують худобі у свіжому вигляді, а коренеплоди закладають на зимове зберігання в льохи, траншеї або бурти.

Бруква добре зберігається і залишається свіжою практично цілий рік.

Лікувальні властивості 

З лікувальною метою використовують коренеплоди. 

Завдяки високому вмісту вітаміну С бруква – незамінний протицинговий овоч. Сік зі свіжої брукви використовують для загоєння ран та виразок, ефективний він і як відхаркувальний та сечогінний засіб, а також при вітамінній недостатності.

Страви з брукви покращують травлення, посилюють перистальтику кишечника та рекомендуються при ожирінні та запорах. Брукву включають у харчування хворих на атеросклероз. Використовується вона як дієтичний продукт, що має легку проносну дію. Показана бруква при гострому гастриті, ентерит, коліті.

Використання у їжу 

Дуже корисна бруква у свіжому вигляді. М'якоть у коренеплоду соковита, солодкувата, зі специфічним присмаком гірчичного масла.

Коренеплоди брукви – дешеве та надійне джерело аскорбінової кислоти. Вона зберігається у брукві як при тривалому зберіганні взимку, так і при варінні. 

  • Перед вживанням коренеплоди очищають від шкірки.
  • М'якоть використовують у вінегретах, салатах, а також у збірних овочевих вегетаріанських і м'ясних супах, рагу, яким вона надає приємного смаку, кольору і аромату.

Коренеплоди – досить цінний соковитий корм. Їх охоче поїдають свійські тварини, тому брукву вирощують і як продовольчу, і як кормову культуру. Включення до раціону молочної худоби коренеплодів брукви дозволяє значно підвищити надої. Крім цього, вони годяться для годування всіх видів великої рогатої худоби, особливо молодняку, свиней.

На корм худобі використовують також бадилля, урожай якого досягає 40-50% маси коренів.

Ольга Корабльова

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте