З першою зіркою сідаємо за стіл: різдвяні традиції в Україні

Це улюблене свято, коли вся родина обов'язково збиралася вдома, приїжджали діти із навчання та заробітків. Усі, хто ще не обзавівся власною родиною. Вірили, що якщо людина на Різдво не приїде під рідний дах, то весь рік блукатиме.

Треба сказати, що різдвяні традиції сягають корінням у дохристиянські, язичницькі часи.

Це своєрідна побутова магія, спрямована на залучення гарного врожаю, достатку, благополуччя та здоров'я для сім'ї.

Підготовку до свят розпочинали заздалегідь. Наводили порядки і у дворі, й у будинку. Білили стіни, оздоблювали піч і сволоки декоративним розписом або витинанками (вирізаними з паперу візерунками). На підлогу насипали запашного сіна, а стіни обвішували вишитими рушниками.

У будинок вносили і ставили під іконами Дідух – обжинковий чи зажинковий сніп, який ніс ідею високого врожаю та мав «передати цю традицію» посівам наступного року. Для цього після закінчення свят Дідух обмолочували і додавали зерно до того, яке планувалося сіяти першим, а солому спалювали або віддавали тваринам.

Напередодні Різдва, доки не стемніло, господар із дружиною (або кимось із дітей) виходив у садок, прихопивши з собою сокиру. Вони прямували до дерева, яке погано народило цього року, господар стукав по стовбуру обухом сокири і примовляв: «Будеш добре народити наступного року? Або зрубаю!» А дружина (або дитина) відповідали йому за дерево: "Ой, буду, не рубай, хазяїне!"

До першої зірки господиня накривала стіл святковою білою скатертиною і готувала дванадцять пісних страв.

Основною була кутя – каша з пшениці із сухофруктами, заправлена ​​маком та медом, іноді її розводять узваром (наваристим компотом із сухофруктів). На Сході України іноді кутю варили з ячменю чи рису, але це, швидше, вимушений захід, спричинений відсутністю пшениці. 

З першою зіркою розпочинався Святий вечір, сім'я сідала за стіл. Першим кутю брав господар і чинив обряд – тричі підкидав кашу до стелі і дивився, чого більше прилипло, зерен чи насіння маку. Виходячи з цього, судили, чи вродить хліб чи будуть бджоли роїтися.

Що ж, окрім куті, було на столі? Звісно, ​​борщ. Пісний. На Західній Україні до нього додавали ще маленькі варенички «вушка» із грибами. Смакота! І вареники, який стіл без них! З квашеною капустою, картоплею, квасолею. А ще всілякі соління, які заготовляли на зиму, тушкована капуста, варена картопля...

Ще треба було покласти на стіл багато буханців хліба, щоб господар міг за ними сховатись. Це теж обіцяло гарний урожай наступного року.

Незважаючи на те, що напередодні Різдва нічого не їли до самого Святого вечора, але під час застілля не об'їдалися. Обов'язково залишали по ложці кожної страви на столі душ померлих родичів.

А на Різдво починалися справжні веселощі. І застілля вже було багатим, святковим: з ковбасами, зельцем, холодцем, кров'янкою, бужениною. Голубці та налисники з м'ясом і сиром, пироги з усілякими начинками, запечені цілком гуси та поросята, начинені гречкою з грибами чи яблуками…

Різниця між повсякденною кухнею та святковою була колосальною. І тут треба було не просто поїсти, а наїстися до відвалу.

Сьогодні вже немає такої різниці між святковою та повсякденною кухнею. Ми можемо не чекати Різдва чи Великодня, щоб зарізати свиню, а купити м'ясо у магазині чи на ринку. І салати більше не ділимо на святкові та повсякденні.

Але як і раніше намагаємося приготувати до свята щось смачненьке, незвичайне, але таке, що відповідає традиційному духу свята. Щоб приготувати найсмачніші пісні страви, зверніться до нашої збірки страв до посту, складених за рецептами шеф-кухаря Максима Виноградова. Бажаємо гарних і щедрих свят! 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com