З власного досвіду: найпростіший спосіб вирощування гливи

Гливи вирощують двома способами: інтенсивним і екстенсивним.

Я вирішив випробувати спочатку інтенсивний метод.

Він більш трудомісткий, вимагає приготування поживного субстрату з відходів сільського та лісового господарства. Субстрати існують різні – солома злакових культур (пшениці, жита, ячменю, вівса, проса та ін.), качани кукурудзи, лушпиння насіння соняшнику і його стебла, деревна тирса або стружка.

У домашніх умовах найкраще починати вирощувати гриби на соломі будь-якої злакової культури.

Вона повинна бути сухою, не прілою, ще не старою, без сторонніх запахів і цвілі. В літературі з грибівництва часто рекомендують подрібнювати її на відрізки не більше 5 мм. На жаль, в домашніх умовах зробити це дуже важко. Тому рублю її на відрізки до 10 см. Подрібнену солому заливаю гарячою водою і витримую 5-6 год. Потім воду зливаю, солому віджимаю. Вологість повинна бути в межах 70%. Для перевірки беру жменю соломи і стискаю її в руці: якщо між пальцями проступають краплі води, значить вологість в нормі. 

Проводжу термообробку соломи:

нагріваю її до 80 ° С і охолоджую, потім нагріваю повторно до тієї ж температури. При цьому гинуть всі мікроорганізми, як шкідливі, так і корисні, причому ті, що не загинули при першому нагріванні, гинуть при другому.

Остиглим субстратом набиваю поліетиленові або звичайні мішки.

Закладку міцелію роблю наступним чином:

• на дно мішка насипаю шар соломи (5-7 см), трохи ущільнюю і пересипаю міцелієм гриба.
• Зверху укладаю новий шар соломи і грибниці, і так – поки мішок не заповниться.
• Мішок зав'язую і опускаю в підвал, щоб обріс грибницею.
• Коли весь мішок покривається «білими шатами» грибниці, виношу його в сад і кладу в тінь, під клематиси. Тут і будуть рости гриби.

Від появи зачатків плодових тіл до повного їх дозрівання проходить в середньому 5-7 днів. Якщо вранці помітите маленькі невисокі стовпчики-ніжки з темними точками-кінчиками, то до вечора кожна точка може перетворитися в «гудзик», а ще через кілька днів вони посвітлішають і набудуть форми справжніх грибів. До того ж настільки гарних, що навіть шкода зрізати.

Глива звичайна росте групами-зростками.

Коли на плодових тілах, що знаходяться на самій верхівці зростка (а вони, як правило, найбільші), загнуті краї капелюшка починають вирівнюватися, гриб можна зривати.

Після збору першого врожаю не поспішайте викидати мішки, продовжуйте догляд, і через два тижні глива порадує вас новим урожаєм. Формування плодових тіл триває не більше тижня.

Але саме в цей час від вас буде потрібно максимум старань і уваги до зростаючого організму гриба.

Неуваги до себе глива не терпить. Варто, наприклад, вчасно не окропити мішки водою, і гриб може підсохнути. Тоді про гарний урожай доведеться забути.

Екстенсивний спосіб підійде тим любителям, у кого є деревина, але немає часу для догляду за грибами.

Адже заразивши пні або деревні колоди один раз, потім протягом 3-5 років можна без особливого клопоту отримувати врожаї грибів.

Використовуючи екстенсивний спосіб, можна створити власну грибну плантацію у саду чи на городі.

Для вирощування грибів знадобляться колоди листяних порід дерев діаметром не менше 20 см. Краще всього використовувати тополя, але підійдуть і ясен, верба, береза, дуб або пні цих дерев.

Колоди треба розпиляти на малі частини (відрубки) по 40-50 см і впродовж тижня вимочити їх у воді. Якщо ви використовуєте свіжозрубану деревину, то вимочувати її необов'язково.

Заражати колоди найкраще навесні або на початку літа, тоді вже восени можна зібрати перший урожай.

Існує багато способів внесення міцелію.

Розповім про найпоширеніші.

1 cпосіб. З кожного відрубка відпилюють диск товщиною 1,5-2 см. Після того як на торцеву частину відрубка закладено міцелій, диск кладуть зверху і прибивають кількома цвяхами.

2 cпособ. Після вимочування відрубки встановлюють один на одного в кілька ярусів, на торцеву частину кожного отрубка насипають 100-150 г міцелію.

Щоб відрубки не пересихали, їх обертають поліетиленовою плівкою, а верхній ряд посипають вологою тирсою або соломою.

3 cпособ. У відрубку свердлять 10-15 отворів діаметром 20 мм, в які вносять міцелій за допомогою шприца (20 мл), а потім їх заклеюють.

4 cпособ. У відрубку роблять запили, додають туди міцелій, прикривають корою і обв'язують.

З упевненістю можу сказати, що при всіх цих способах витрата міцелію становить 100-200 г на відрубок, в залежності від його довжини і діаметру.

Після внесення грибниці відрубки встановлюю в приміщенні з температурою 15-20 ° С.

Щоб вони не пересихали, періодично скроплюю їх водою, але краще укрити поліетиленом, в якому потрібно зробити отвори на відстані 7-10 см одне від одного, діаметром 1-2 мм, щоб грибниця не задихнулася.

Заростання відрубків триває 2-2,5 місяці, впродовж цього часу будь-яких видимих ​​змін не відбувається.

Якщо в підвалі підтримувати високу вологість повітря, на поверхні відрубка  з'являється білий пухнастий наліт міцелію.

Після закінчення вищевказаного терміну відрубки можна встановлювати на постійне місце, на затінену ділянку в саду.

Заражені відрубки можна на 2/3 вкопати під деревами, щоб запобігти їх пересиханню. Крім того, грибниця гливи проростає в ґрунт і отримує звідти воду і мінеральні речовини, що сприяє підвищенню врожайності.

Як було встановлено, такі відрубки дають урожай приблизно на 30% більше, ніж ті, які не стикаються з ґрунтом.

Відстань між відрубками має бути 30-40 см (для зручного збору грибів).

Впродовж першого місяця після їх установки на постійне місце, якщо стоїть суха спекотна погода, поливаю. Гриби з'являються, коли встановлюється температура 8-12 ° С і пройдуть дощі.

Але я вже почав вирощувати гливу найпростішим способом.

• Нарізаю дерево на відрубки по 40-50 см завдовжки.
• З цього ж дерева нарізаю тирсу.
• Викопую ямку глибиною 150-200 мм, насипаю на дно тирсу, утрамбовую і розсипаю на тирсу 100-150 г міцелію гливи (в залежності від товщини відрубка).
• Потім ставлю в яму на міцелій відрубок дерева і засипаю землею, яку злегка ущільнюю і поливаю водою.

Це, на мій погляд, найпростіший і найдоступніший спосіб.

Бажаю і вам удачі в вирощуванні гливи.

Михайло Гавриченко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора