Від біди та напастей: заходи по захисту насаджень великоплідної садової суниці

Шкідники

Розглянемо біоекологічні особливості домінуючих шкідливих організмів.

Малиново-суничний довгоносик ушкоджує суницю, малину, ожину та деякі інші рослини. 

Перед цвітінням суниці самиці  відкладають яйця в бутони. Одна самиця здатна відкласти до 50 яєць (по одному на бутон). Після яйцекладки вони підгризають квітконіжки, на яких залишаються висіти бутони. Личинки, що відродилися з яєць, живуть у бутонах і харчуються їх вмістом, потім тут же і заляльковуються. У червні-липні з'являються жуки нового покоління, які живляться листям, вигризаючи в його м'якоті маленькі отвори.

Суниці та кущовим ягідникам великої шкоди завдають західний травневий та червневий хрущі.

Личинки цих видів – небезпечні шкідники кореневої системи суниці. За високої чисельності личинок, що розвиваються у ґрунті 4-5 років (залежно від виду та від зони), вони сильно підгризають коріння, що призводить до загибелі рослин.

З павутинних кліщів найбільшу шкоду суниці завдає прозорий кліщ.

Пошкоджені ним рослини відстають у розвитку, листя дрібнішає, набуває неправильної форми, на ньому утворюються жовті маслянисті плями. Личинки і дорослі кліщі вологолюбні, не переносять сухого повітря і гинуть, тому знайти їх можна лише на молодих листках, що ще не розгорнулися, – на них довше зберігається волога, ніж на старих. 

Специфічні умови розвитку суничного кліща зумовлюють його поширення у північних та західних регіонах, де випадає достатня кількість опадів, а також на поливних ділянках.

Іноді на грядці із суницею можна помітити засохлі та загиблі рослини. Крім личинок хрущів, у ґрунті розвиваються личинки землистого довгоносика, які підгризають коріння та кореневу шийку суниці. Імаго зовні нагадує сірого брунькового  довгоносика, шкодить рослині, обгризаючи листя по краях. Він не любить сонця і виходить із укриттів для харчування зазвичай уночі або в похмурі дні. Протягом року дає 1-2 покоління. 

Суничний чорноплямистий пильщик пошкоджує суницю, шипшину, малину та троянди.

Шкодять личинки молодшого віку (об'їдають листя знизу у вигляді дрібних погризів), середнього (вигризають дірки) та старшого (скелетують пластинки з країв). Молоде листя вони знищують повністю. Якщо личинок потривожити, вони згортаються та падають на землю. Закінчивши харчування, личинки залишають кормові рослини і перебираються в серцевину зрізаних або зламаних пагонів малини, троянди, товстостеблових бур'янів. Усередині пагонів вони прогризають ходи довжиною 10-12 см, наприкінці їх влаштовують камеру, де й заляльковуються.

За літо розвивається три, а у південних районах – чотири покоління.

Періодично пильщик розвивається масово і завдає відчутної шкоди посадкам суниці.

З клопів велику шкоду завдають трав'яний та польовий.

Трав'яний клоп, крім суниці, мешкає на плодових деревах, кущових ягідниках та лісових породах.

Польовий клоп ушкоджує суницю та кущові ягідники.

Імаго та личинки харчуються на верхівкових бруньках, молодому листі, бутонах, зав'язях, висмоктуючи з них клітинний сік. На плодах, у місцях їх ушкодження, тканина чорніє, зсихається, плоди набувають потворної форми. 

Хвороби 

Серед грибних хвороб суниці найбільш поширеною та шкідливою є сіра гниль.

Збудник сірої гнилі вражає листя, бутони, квіти, плодоніжки, зав'язі та квітконоси. На плодоніжках, квітконосах і зав'язях з'являються бурі плями, що охоплюють їхню поверхню. Через деякий час ці органи відмирають. На ягодах утворюється невелика мокнуча пляма, яка з часом збільшується. На поверхні заражених плодів утворюється густий сірий наліт, що складається із спор, які розносяться вітром, комахами, інфікуючи здорові органи та заражаючи інші рослини.

• Сприятливі умови у розвиток патогену (підвищена вологість, низька чи помірна температура повітря) сприяють прогресуванню хвороби. Збудник сірої гнилі живе у ґрунті, на органічних залишках.

Борошниста роса вражає листя, квітконоси, квіти, ягоди та вуса. На листі хвороба проявляється на початку травня.  Уражене листя з нижньої і верхньої сторони покривається білим павутинним нальотом, стає грубим, краї його  закручуються вгору. Ягоди покриваються білим нальотом, перестають рости, буріють, засихають, а дозрілі – набувають запаху цвілі.

• Розвитку хвороби сприяють тепла погода та висока вологість повітря, яка зберігається у загущених посадках, а також надлишкове азотне живлення.

Хвороба розвивається впродовж вегетаційного періоду, але максимально проявляється під час цвітіння та плодоношення, а також у другій половині літа. Гриб зимує на уражених відмерлих залишках та на зелених органах рослин.

Біла плямистість вражає листя у вигляді округлих бурих плям, які з часом світлішають, навколо них утворюється темно-червона облямівка. При масовому ураженні плями зливаються і середина плями випадає. Перші ознаки хвороби виявляються у другій половині травня, а масовий розвиток – наприкінці збирання врожаю.

Гриб зимує на відмерлому і зеленому листі. Хвороба прогресує у першій половині та наприкінці вегетації. Цьому сприяють тепла погода та підвищена вологість повітря.

У сприятливі у розвиток хвороби роки біла плямистість знищує значну  кількість листяної маси, що викликає зниження врожайності.

Спори збудника поширюються з посадковим матеріалом, розносяться вітром.

Бура плямистість вражає листя, рідше – черешки та вуса суниці. На листі проявляються різної форми бурі, червоно-бурі або чорні плями, середина яких світліша. Розвитку хвороби сприяють тепла та волога погода. За вологості повітря 60-70% спори гриба втрачають життєздатність через 15 днів. 

Залежно від погоди, у розвитку хвороби спостерігається періодичність. У суху погоду хвороба послаблюється, у період випадання опадів її прояви посилюються. Зимує патоген на відмерлому та зеленому листі.

Сильно уражене листя відмирає, що позначається на врожаї наступного року.

Збудник вілта, крім суниці, паразитує на рослинах із родини пасльонових, баштанних, на малині, аґрусу, вишні та тютюні. 

Хвороба проявляється у двох формах. При швидкоплинній формі рослини гинуть протягом 30 днів. На хворих кущах листя дрібніє. Черешки червоніють. Коріння та коренева шийка уражаються сухою гниллю. На поперечному зрізі кореня чи стебла чітко видно коричневі судини, заповнені міцелієм гриба. Патоген живе у ґрунті, звідки потрапляє у коріння рослин через механічні пошкодження або пошкодження нематодами, личинками хрущів, капустянкою. Листя хворої рослини радіально лягає на землю. При хронічній формі зовнішнє листя червоніє і поступово відмирає. Молоде листя стає матовим, дрібним, хлоротичним. Початок в'янення спостерігається у червні, досягає максимуму – у липні, спад хвороби – у серпні.

Листя жовтіє також при ураженні суниці вірусними хворобами. При цьому спостерігається два типи зміни забарвлення органів, насамперед листя: мозаїчність і хлороз або посвітлення.

Мозаїчність проявляється на рослині у вигляді світло-зелених, жовтих чи білих плям різної форми. Мозаїчність вірусного походження легко можна переплутати зі пістрявістю, за якої на рослині теж з'являються світло-зелені, жовті та білі плями. Пістрявість неінфекційна.

• Точнісінько встановити діагноз хвороб, підозрюваних як вірусні, може лише досвідчений спеціаліст-вірусолог. Для виявлення інфекційності вірусних хвороб на ягідних культурах застосовують різноманітні способи щеплень.

Зміна забарвлення рослини може спостерігатися також при різних хворобах, що залежать від нестачі поживних речовин. Найбільш поширеною з них є хлороз, що викликається слабким засвоєнням рослинами заліза, магнію, сірки, азоту, а також недостатньою циркуляцією кисню в коренеживаному шарі ґрунту. Хвороба неінфекційна.

Уражене листя через незначний вміст у них хлорофілу набуває блідо-жовтого забарвлення, що обумовлено несприятливими умовами вирощування рослин. Зміна забарвлення листя відбувається через дефіцит або повну відсутність у ґрунті розчинних солей заліза. Таке явище спостерігається при надлишку у ґрунті вапна, коли реакція ґрунту лужна (рН 8 і вище).

Розвиток хвороби провокують недостатнє забезпечення рослин елементами живлення, вплив низьких температур, надлишок вологи у ґрунті чи сильна посуха, токсична дія шкідливих речовин. 

Заходи боротьби 

Щоб захистити рослини від хвороб, необхідно проводити комплекс профілактичних та лікувальних заходів упродовж усього вегетаційного періоду.

Для покращення фітосанітарної ситуації та проведення захисних заходів насадження ретельно обстежують, виявляють та знищують шкідливі організми.

Обстеження проводять 3 рази протягом вегетації: у травні (при масовому відростанні листя), у період цвітіння – дозрівання ягід та наприкінці літа. Виявлені під час огляду хворі рослини викопують і знищують.

Збудники хвороб суниці (вертицильоз, сіра гниль, фітофтороз та ін.) та шкідники (різні види совок, пильщики, нематоди) живуть і накопичуються у ґрунті. Для його оздоровлення та з метою профілактики суницю повертають на колишнє місце не раніше ніж через 3-4 роки.

• Небажані попередники для неї: помідори, картопля, соняшник, баштанні, плодові розплідники, малина, аґрус, тютюн.
• Кращими попередниками для суниці є зернові культури чи чорна пара.

Для посадки беруть тільки здоровий посадковий матеріал, вирощений у спеціальних розплідниках або взятий з маточних кущів, які не заселені шкідниками і не заражені хворобами.

При підозрі на зараженість розсади кліщем її можна знезаразити, прогріваючи у воді.

• Розсаду занурюють на 13-15 хв у воду, підігріту до 45 °С.
• Після цього її охолоджують у холодній воді і просушують у тіні.
• Знезаражену розсаду висаджують на спеціальну грядку, притінюють та поливають.
• Таке знезараження проводять у другій декаді серпня, щоб розсада добре зміцніла та до початку зими встигла утворити 3-5 листків. 
• Навесні наступного року рослини пересаджують на постійне місце.

Під час вирощування суниці важливо підтримувати високий агрофон.

Для цього розсаду висаджують на місцях з родючим структурним ґрунтом, що добре освітлюються і прогріваються сонцем, не допускають загущення посадок, своєчасно їх проріджують, не перевищують норм внесення азотних і органічних добрив.

Підвищення кількості добрив подовжує період вегетації рослин, сприяє посиленому розвитку листя та слабкій закладці плодових бруньок, сприяє розвитку сірої гнилі, борошнистої роси. Ретельні прополювання суниці, видалення бур'янів стримують розвиток борошнистої роси, плямистостей, зменшують кількість вірусної та мікоплазмової інфекції, нематод. 

Щоб скоротити обприскування хімічними препаратами, потрібно вирощувати стійкі до хвороб сорти.

За масової заселеності суниці кліщем і сильному ураженні борошнистою росою, плямистістю доцільно скошувати та видаляти листя. Після скошування рослини поливають (при необхідності), підживлюють, розпушують ґрунт. Навесні згрібають старе відмерле листя, рослинні залишки і знищують їх як джерело інфекції.

У природних умовах поширення вірусів, що вражають ягідні культури, відбувається в основному за участю переносників – кліщів, цикадок та нематод.

Найбільш ефективні прийоми контролюють поширення хвороб – хімічна боротьба з  переносниками, вибракування та знищення уражених рослин як джерела інфекції. 

Для мінімалізації втрат урожаю під час дозрівання ягід на початку утворення зав'язі з обох боків від кожної рядки розкладають чисту подрібнену солому, хвою сосни або торф. Своєчасно проводять збирання ягід. Гнилі плоди збирають в окрему тару, потім закопують.

Розвиток сірої гнилі можна стримати, якщо навесні посипати ґрунт під кущами деревною золою. Для попередження розвитку хвороб (борошняної роси) і кліщів у період масового відростання листя, перед цвітінням і двічі після збирання врожаю (з інтервалом 10-12 днів) насадження обприскують 1%-ною бордоською рідиною з додаванням 1%-ної колоїдної сірки. Проти борошнистої роси застосовують також мідно-мильний препарат (10 г мідного купоросу розчиняють у теплій воді, окремо в 10 л води розводять 100 г мила, розчин мідного купоросу тонким струменем при постійному перемішуванні вливають у розчин мила) або кальциновану соду (по 50 г соди та господарського мила на 10 л води). 

Щоб перешкоджати благополучній зимівлі малиново-суничного довгоносика, необхідно восени видалити з ділянки сухе листя. Перед цвітінням проти жуків-пильщиків проводять обробку одним з інсектицидів піретроїдної групи (інта-вір, карате, шерпа, децис). За масової появи нового покоління довгоносиків та личинок пильщиків обробку повторюють одразу після збирання врожаю. Розпушування ґрунту під кущами у літній період, перекопування міжрядь із оборотом пласта восени високоефективне проти пильщиків та інших комах, що зимують у верхньому шарі ґрунту. 

Знищити або відлякати личинок хрущів можна, поливаючи рослини робочим розчином препарату актара, 0,25%-ної концентрації або 0,2%-ного розчину конфідору (відповідно 25 г і 20 мл препарату на 20 л води). По обидва боки рядка роблять канавки і виливають в них по 0,5-1 л розчину під одну рослину. Після внесення препарату канавки відразу закладають ґрунтом. При приготуванні робочого розчину до нього додають сечовину або нітроамофоску в 0,5%-ній   концентрації (50 г на 10 л води) регулятор росту емістим-С (1 ампула на 10 л води у фазі повного висування квітконосів). 

Позакореневе підживлення біологічними засобами підвищує стійкість суниці проти шкідливих організмів та несприятливих кліматичних умов.

Ігор Шевчук 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com