Ваш помічник кожен день
Підпишіться

Ріжемо розумно: основи правильної обрізки виноградних кущів

20 жовтня 2023
1874
Ріжемо розумно: основи правильної обрізки виноградних кущів

У дикій природі виноград витрачає на утворення генеративних органів всього 14% органічних речовин, які виробляє. Тоді як у культурі – цілих 35%. Такий "перерозподіл" досягається обрізкою. Однак обрізка – це дуже суттєве втручання в організм виноградної рослини. Вона послаблює  життєздатність куща, а також його стійкість до хвороб, шкідників та несприятливих умов середовища. Щоб пом'якшити наслідки цієї дії, обрізати виноград потрібно зі знанням справи. 

Завдання, які вирішують обрізкою 

Виконуючи обрізку, переслідують одразу кілька цілей: підвищення врожайності кущів та якості ягід; збільшення продуктивності праці на винограднику; полегшення захисту кущів від заморозків, хвороб та шкідників.

У процесі обрізки необхідно:

  • обмежити поздовжню полярність пагонів;
  • відрегулювати загальну силу росту та плодоношення куща;
  • раціонально розмістити у просторі однорічний та багаторічний приріст куща. 

Обмежити поздовжню полярність виноградної лози можна у різний спосіб.

Перший – виконання короткої обрізки, після якої формуються довгі добре розвинені пагони. Але після такої  обрізки деякі сорти можуть втратити врожай.

У зв'язку з цим застосовують інший спосіб обмеження  полярності – довга обрізка та вигин лози при підв'язці. 

При цьому способі формується добрий урожай, але утворюються короткі пагони. 

Формуючи плодові ланки, застосовують комбінований спосіб обмеження полярності, для цього поєднують довгу та коротку обрізку.

Регулювати загальну силу росту куща та його плодоношення досить складно. Дуже важливо забезпечити кущам оптимальне навантаження.

Навантаження – це кількість вічок або пагонів (сучків, стрілок, лоз плодоношення), залишених на кущі після обрізки. Від того, наскільки правильно його визначено, залежатиме величина та якість урожаю, а також приріст поточного року.

Від щорічного навантаження залежить довговічність куща. Є багато способів встановлення оптимального навантаження у процесі обрізки. Один із них – візуальна оцінка приросту наприкінці року

Якщо пагони в середньому виростають довжиною в 1 м, значить навантаження було оптимальним, і його можна повторити при наступній обрізці. Якщо пагони розвинулися довжиною 50-60 см, виноградний кущ був перевантажений, і наступне навантаження необхідно зменшити. Але трапляються випадки, коли приріст на кущах розвивається довгим і товстим, що вказує на недовантаження кущів, тоді при обрізці навантаження збільшують.

Слід зазначити, що обрізка кущів має кількісне та якісне вираження. Кількісне визначається величиною навантаження вічками, а якісне – плодоносністю залишених на кущі вічок, що залежить від довжини обрізки.

При визначенні раціональної довжини обрізки необхідно враховувати характер плодоносності вічок по довжині однорічного приросту. Високий урожай можна отримати у тому випадку, якщо на лозах після обрізки будуть залишені найбільш плодові вічка. 

Численні досліди підтверджують, що навантаження та довжина стрілок та лоз плодоношення обумовлюються біологічними особливостями сортів, що складаються природними та погодними умовами, агротехнікою, напрямом використання врожаю. 

Так, на плодоносності бруньок значною мірою позначається кут нахилу пагонів у кроні кущів. У пагонів, що ростуть вертикально вгору, в порівнянні з іншими положеннями плодоносність центральних бруньок у першому вузлі і в цілому у основи найнижча. Пагони, що ростуть вертикально нагору, характеризуються найбільшою різноякісністю плодоносності бруньок. Відхилення пагонів від цього положення призводить до значного її зменшення.

Таку зміну плодоносності бруньок  потрібно враховувати, щоб обґрунтовано і диференційовано визначати довжину обрізки винограду – від довгої (найчастіше при пагонах, що ростуть вертикально вгору) до середньої (при вільному прирості) і короткої (при пониклому прирості).

Вибираючи довжину обрізки, слід враховувати форму куща, тип опори, схему посадки, можливість ефективніше використовувати працю виноградаря.

І останнє завдання, яке вирішується в процесі обрізки – це оптимальне розміщення однорічного та багаторічного приросту у просторі. Воно виконується шляхом створення певної форми куща та її підтримки надалі обрізкою.

Підготовка кущів до обрізки та техніка її проведення 

Насамперед необхідно розчистити основу куща і свідомо видалити непотрібні для формування та заміни тонкі пагони, що слабо визріли. Одночасно треба видалити і поверхневе (росяне) коріння. Потім пагони відокремити від шпалери, роз'єднати їх, видалити верхівки пагонів і пасинки, що не визріли. 

Після цього приступають до обрізки і проводять її з урахуванням прийнятої форми, стану кущів та передбачуваного навантаження вічками.

Основні правила обрізки виноградного куща: 

  • довжина обрізки визначається товщиною пагонів: чим товщі пагони, тим довше можна їх обрізати, і навпаки, чим слабкіші – тим коротше. Зріз роблять по міжвузлю на 2-3 см вище за вічко; 
  • для формування плодової ланки слід використовувати найбільш розвинені лози; 
  • при формуванні плодової ланки торішню лозу, що відплодоносила, видаляють повністю, а з двох пагонів, що виросли на сучці заміщення, верхній обрізають за типом стрілки або лози плодоношення, а нижній – на новий сучок заміщення; 
  • необхідно стежити за тим, щоб сучок завжди знаходився із зовнішнього боку по відношенню до центру куща;
  • якщо рукав дуже подовжився, на лозі плодоношення залишають кращий пагін, що розвинувся на ньому, а сучок заміщення – на відстані, прийнятій для довжини рукава; 
  • якщо на сучці заміщення не з'явилося жодного пагона або вони розвинулися слабкими, то плодову ланку формують з нижніх пагонів, що розвинулися на торішній лозі; 
  • якщо на сучці розвинувся один пагін, його обрізають на сучок заміщення, а для плодоношення вибирають добре розвинений пагін на торішній лозі; 
  • видаляючи пагони або багаторічні частини куща повністю, зрізи слід робити біля самої основи, не залишаючи пеньків. При цьому широке лезо секатора треба звертати до частини, яку залишають, а вузьке (упор) – до тієї, яку видаляють. Багаторічні частини куща вирізають садовою пилкою;
  • зрізи і рани, що наносяться, по можливості повинні бути з одного боку рукава (бажано з внутрішньої).  Утворення ран із двох сторін рукава призводить до швидкого його відмирання; 
  • щоб рани знаходилися з одного боку, верхнє добре сформоване вічко сучка заміщення має бути звернене до плодової лози цієї ланки;
  • при видаленні пасинків необхідно залишати пеньок, інакше можна пошкодити вічко;
  • щоб сформувати на кущі новий рукав або омолодити старий, використовують добре розташовані пагони, що розвинулися зі сплячих бруньок на багаторічних частинах куща.

В укривній зоні восени для полегшення захисту кущів від морозів (присипання землею на зиму) виконують попередню обрізку, залишаючи запас вічок і лоз. Остаточно їх обрізають навесні.

У неукривній зоні насамперед (починаючи з листопада) обрізають морозостійкі сорти.За низької негативній температурі обрізку не проводять. В останню чергу обрізають (починаючи з середини лютого) напівукривні, а потім і укривні форми. З обрізкою не можна і запізнюватися, оскільки набряклі бруньки легко обламуються. 

І все ж, найкращий час для обрізки виноградних кущів – весна. Адже відомо, що необрізані лози краще зимують.

Олександр Дикань 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте