Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Садиба і дизайн

Рай на землі: як виникло мистецтво створення ландшафтних садів

06 лютого 2023
1081
Рай на землі: як виникло мистецтво створення ландшафтних садів

У літературі часто зустрічається вираз "райські сади" (рай на землі, "земний рай") і розповідається про прагнення людини до створення чогось подібного. Що ж мається на увазі під цим поняттям?

Безперечно, це узагальнений образ. Насамперед виникає асоціація з прекрасними куточками незайманої божественної природи з незвичайною красою квітами та зеленими ландшафтами, де слух насолоджується співом птахів та дзюрчанням струмочків.

Можливо, в період теплого клімату вся земля була райським садом, у якому росли приголомшливої краси дерева та квіти. Це був час, коли люди обожнювали природу у всіх її проявах, поклонялися їй, а відносини людини з нею були найбільш гармонійними.

Поступово, по мірі переходу від обожнювання природи до її перетворення, людина робить перші спроби створити "райські куточки" – ідеальний простір для гармонійного співіснування з природою, враховуючи при цьому звукові та світлові ефекти, вплив різноманітних ароматів, що викликають позитивні емоції. Згодом це вміння перетворюється на справжнє мистецтво зі своїми законами, стилями, напрямами.

Тому не випадково всі найкращі садово-паркові ансамблі були створені відомими живописцями та поетами, які тонко відчували природу. 

Відвідуючи такі сади та парки, ми мимоволі відчуваємо блаженство, побачивши цю красу, звучать тонкі струни душі, пробуджуються нові сили, виникає бажання власного перетворення, хочеться повертатися туди знову і знову.

Кожен такий сад чи парк – відображення своєї епохи, естетичних уподобань того часу та можливостей творця.

Найзнаменитіші з них залишили відчутний слід в історії садово-паркового мистецтва. Проте про багатьох із них можна судити, на жаль, лише з літературних джерел.

Найбільш грандіозними у всі часи були парки фараонів, царів, королів, шахів та інших "коронованих осіб". У цьому особливо досягли успіху правителі Стародавнього Єгипту, Вавилону, Ассирії, Персії, Індії, Китаю, Франції. Так, одним із семи чудес світу вважалися знамениті висячі сади Семіраміди (VIII ст. до н. е.).

З північно-східного боку палацу цариці, на насипних терасах, що лежали на високих склепіннях, був розбитий сад. У візках, запряжених биками, привозили до Вавилону екзотичні дерева і кущі, обгорнуті у вологу рогожу, насіння рідкісних трав, квітів, і висаджували на тераси (розмір нижньої з них становив 120 м2). Вода за допомогою труб і насосів, прихованих усередині колон, подавалася з річки Євфрат нагору, звідки витікала у вигляді каскадів та фонтанів, а також служила для поливу. Вся споруда нагадувала пірараміду, з висоти якої було видно весь Вавилон та його околиці. Це був розкішний сад серед неживої пустелі. Краса дерев і квітів, водяні струмені, що іскряться на сонці, спів птахів вражали уяву.

За різноманітністю рослин цей та інші сади ассірійських правителів можна вважати прототипами сучасних ботанічних садів.

У Персії також будувалися величезні парки, які називалися парадизами, з рідкісними деревами та чудовими квітами, палацовими ансамблями, павільйонами, гротами, водяними пристроями. Умілим використанням водних пристосувань та створенням "плавучих" садів прославилася Індія. 

Ще одним дивом світу можна було б назвати парк китайського імператора У-Ті (197 р. до н. е.), який займав величезну площу, начебто підкреслюючи велич володаря. Про масштаби садових робіт можна судити за тим фактом, що для зміни ландшафту було знесено та знову створено вже на нових місцях цілі гірські кряжі. За кількістю палаців, павільйонів, гротів, рослин та мінливих на кожному кроці пейзажів цей парк не мав собі рівних. 

    

Поряд із парками та садами царюючих осіб існували і монастирські сади, які по-своєму символізували поняття "райський сад" як відокремленість від "гріховного світу", тому вони обов'язково були обгороджені стіною. У деяких монастирях сади влаштовували на своїй території, в інших – використовували гарні природні краєвиди. У монастирських садах образ "райського саду" включав обов'язкову наявність "райських" дерев (як правило, це були плодові), запашних квітів, птахів.

Ще один тип "райських садів" – "сади любові" – з'явився у період пізнього середньовіччя. Ці сади служили місцем для любовних побачень та відпочинку від галасливого придворного життя. Тут було багато яскравих та запашних квітів, лабіринтів із стрижених кущів, затишних альтанок, невеликих басейнів для купань. У тиші розкішних фонтанів звучали приємна музика та співи, влаштовувалися танці та ігри.

Надзвичайно красивими були італійські сади епохи Ренесансу, які за задумом організаторів гармонійно вписувалися у місцевий ландшафт.

У подальшому переважає стиль бароко – прагнення домагатися на якомога меншій площі якомога більшої різноманітності (рослин, скульптур, водойм тощо) та ефекту впливу на всі почуття людини.

Згодом усе це почало приймати мало не гіпертрофовані форми. Сади мали вражати надскладним плануванням, гуркотливими водними пристроями, фонтанами-фейєрверками, павільйонами, альтанками, садовими скульптурами, "обманними" перспективними картинами, витонченою фігурною стрижкою дерев та кущів у вигляді людей та тварин, декоративними городами, рідкісними рослинами, птахами, рибами.

     

"Революційний переворот" у проектуванні парків у класичному стилі відбувся завдяки талановитому майстру Андре Ленотру (1613-1701 рр.). Вершиною його творчості став Версальський парк – яскравий приклад вираження абсолютної влади короля Людовіка XIV.

Цей парк займав площу в 1700 га, і Ленотр створював його як ціле місто із зелені з гармонійним поєднанням прямої та звивистої лінії. Тут було все розраховано на прийом багатьох гостей та проведення масштабних театральних видовищ. Палац займав високе місце розташування, як головний центр композиції, і добре оглядався з усіх боків. Зелені килими та радіальні алеї-перспективи вражали своїми досконалими пропорціями.

Вода була найулюбленішим елементом Ленотра у ландшафті. Про це свідчить той факт, що головний Версальський канал мав довжину 1600 м, ширину 60 м, а перед палацом розкинувся головний партер з розкішними водними каскадами, басейнами, цілими алеями фонтанів. Особливістю Версальського парку була алегорична скульптура. Статуї в античному стилі символізували членів королівської сім'ї. Дерева та кущі, підстрижені у строгих геометричних формах (кулі, піраміди, конуси), доповнювали загальну картину.

Створювався та вдосконалювався цей шедевр протягом 50 років. 

Однак незабаром у садово-парковому мистецтві відбувся перехід (десь поступово, а десь дуже різко) до пейзажного (природного) стилю. Такі парки існували вже давно в Китаї.

У Європі ідея ландшафтних садів почала реалізовуватись у Англії. Одним з перших, хто пішов новим шляхом створення садів, був Вільям Кент. Почалася повсюдна переробка раніше створених регулярних парків. 

     

Одночасно закладалися основи романтичних парків, де домінує краса природного пейзажу.

В Україні, в мальовничому урочищі Кам'янка в Умані в 1796 р. граф Потоцький для своєї дружини Софії почав створювати грандіозний парк із водоспадами, фонтанами, водоймами, островом, підземною річкою, казковими гротами, садовою скульптурою, оранжереєю, екзотичними рослинами, мальовничими полянами. Досі існує і вражає нас це "уманське диво", яке було збудовано в результаті титанічної роботи за дуже короткий термін (1796-1800 рр.).

Сьогодні завдяки використанню комп'ютерного дизайну, найбагатшого досвіду створення садів та парків, великої різноманітності рослин, новітніх технологій із втілення проектних ідей мистецтво ландшафтного проектування досягло вершини свого розвитку. Справді, людина може тепер здійснювати свої найфантастичніші задуми.

І в наш стрімкий час ми не повинні звикати до незвичайної краси природи, треба вчитися не просто бачити, а й зберігати її у всіх проявах. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте