Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Садиба і дизайн

Правила створення краси: підбір та комбінування однорічних рослин для квітника

25 травня 2024
705
Правила створення краси: підбір та комбінування однорічних рослин для квітника

Ще до придбання насіння або розсади необхідно спланувати розташування рослин у майбутньому квітнику, підбираючи види, які за забарвленням квіток, висотою та формою поєднувалися б один з одним найкращим чином. Для складання плану квітника вимірюють ділянку та наносять її розміри (у відповідному масштабі) на креслення (роблять кілька копій плану), одразу відзначаючи вже існуючі деталі (великі дерева та кущі, стіни, огорожа, садові доріжки тощо) важливі при складанні майбутньої композиції. 

Підбираючи рослини для квітника, слід враховувати: властивості ґрунту та кліматичні умови місцевості; “дорослі” розміри рослин та рекомендовані відстані між ними; бажану палітру кольорів, включаючи додаткові колірні нюанси і час цвітіння, а також можливість заміни (у разі потреби) одних видів іншими. 

Літники – рослини, різноманітні за еколого-біологічними особливостями та агротехнікою, зовнішній вигляд яких зумовлює їх використання при оформленні квітника.

  • Сланкі ґрунтопокривні види ідеально підходять для обрамлення клумб, міксбордерів та рабаток.
  • Компактні кущисті рослини, об'єднані в більш менш великі групи, придатні для засадження основної частини квітників, а також для оформлення балконів.
  • Високорослі види створюють чудове тло для яскравих квіткових композицій і дуже добре виглядають на вузьких рабатках.
  • Ампельні граціозно звисають з підвісних кашпо і балконних ящиків, а виткі – прикрашають стіни та огорожі.

Чергування рослин за висотою

У групових посадках літники розміщують невеликими групами, розділяючи окремі види і сорти. При цьому чим менше сама рослина, тим більше екземплярів даного виду або сорту має бути в групі. І навпаки, літники великих розмірів ефектно виглядають у групах, що складаються всього з кількох екземплярів.

У квітнику (міксбордер, клумба, рабатка) однорічні рослини розміщують залежно від їхньої висоти. Високорослі види – на задньому плані, середньорослі – перед ними, низькорослі – спереду.

Іноді невеликі відхилення від правил значно покращують результат. Якщо свідомо порушити класичну схему, наприклад, пересунути кілька середньорослих рослин на передній план або сконцентрувати низькорослі види ближче до центру, можна отримати ефектну композицію. 

У свою чергу ділянки з високорослими рослинами слід дещо урізноманітнити, щоб отримати не пряму, а трохи хвилясту по висоті лінію: тобто групи дуже високих рослин повинні чергуватись з менш високими. 

Варіанти форм квітників 

Основа композиції визначається габітусом рослин, а більш тонкі нюанси – формою та забарвленням пагонів, листя та квіток. 

Незвичайні рослини, наприклад, клеому колючу (Cleome spinosa Jacq.), молочай облямований (Euphorbia marginata Pursh.) краще висаджувати в групах по одному виду, додаючи як другорядні елементи низькорослі культури. 

Прямостійні види (наприклад, соняшник, космея, тритонія) оточують низькорослими, сильно розгалуженими рослинами, що утворюють ажурні кущі, – такими як витончена гіпсофіла (Gypsophila elegans Bieb.).

При групуванні рослин у квітнику застосовують так званий блоковий принцип: окремі елементи поєднують у невеликі ансамблі, з яких згодом створюють великі квіткові композиції.

При цьому на видному місці висаджують рослини з незвичайним габітусом, забарвленням листя, розміром, формою квітки.

На роль другого плану вибирають менш виразні культури, наприклад, гіпсофілу, іберис, лобулярію. Їх висаджують у дещо більшій кількості, не допускаючи, однак, конкуренції. Другі рослини, залишаючись "в тіні", нададуть всьому ансамблю завершений вигляд.

Колірне рішення клумби або рабатки залежить насамперед від смакових уподобань самого квітникаря. При цьому слід врахувати, що сад виглядає гармонійним, якщо для всіх його ділянок (міксбордери, клумби, рабатки тощо) використовують одну й ту саму комбінацію кольорів, змінюючи тільки інтенсивність забарвлення.

  • Якщо колірні комбінації різних ділянок саду в одну і ту ж пору року мають бути різноманітні за забарвленням, слід створювати своєрідні колірні переходи з рослин з квітками проміжних або нейтральних тонів (білий, зелений).
  • Якщо будь-яка колірна комбінація не поєднується з іншою, необхідно трохи пом'якшити один із тонів або, навпаки, виділити його, зробивши домінуючим. Для цього видаляють частину рослин даного відтінку або доповнюють їх білими, зеленими, пастельними тонами. 

Цікавий ефект досягається за панування одного кольору. Наприклад, якщо один із куточків саду засаджений літниками переважно синіх тонів, кілька вкраплень контрастного чи білого кольору розставлять своєрідні акценти, посилюючи виразність всієї композиції. 

Для квіткових композицій важливі, з одного боку, відтінки та інтенсивність кольорів, з іншого –  їхня сполучність. 

Наприклад, яскравий вишневий колір покращує настрій, насичений червоний приймається як сигнал тривоги, темний, оксамитово-червоний – створює атмосферу таємничості та смутку. Але в поєднанні з ніжним небесно-блакитним той же вишнево-червоний набуває романтичного відтінку, а поряд з інтенсивним темно-синім здається ще яскравішим і значно виграє у виразності.

Однак при складанні квітників на ділянці необхідно враховувати ще й колір навколишніх будівель (будинок, альтанки, арки, підсобні приміщення, огорожі), а також вимощених плитами або каменем садових доріжок.

Колірне (спектральне) коло та колірні комбінації 

Правильно спланувати квітник допоможе колірне (спектральне) коло. На ньому зображено три основні кольори – жовтий, червоний, синій, які разом зі своїми змішаними, другорядними кольорами розташовуються у певному порядку.

Чорний і білий, так звані нейтральні кольори, в колірне коло не входять, оскільки позначають одночасно наявність або відсутність трьох основних кольорів. Значення білого і чорного кольорів полягає, передусім, у тому, що вони або посилюють, або пом'якшують основні та змішані кольори, значно розширюючи цим палітру колірного кола безліччю нюансів.

Додаткові кольори розташовуються на колірному (спектральному) колі один навпроти одного і є найбільш контрастними. 

Кожну пару додаткових кольорів можна легко встановити, якщо провести всередині кола лінію, подібну до стрілки компаса. Такий виразний контраст кольорів зустрічається досить часто в однієї рослини (наприклад, у троянд червоного кольору між забарвленням листя і квіток).

У той же час досягти колірного контрасту можна за допомогою комбінації видів рослин з квітками відповідного забарвлення, наприклад, між жовтою календулою (Calendula L.) із синіми волошками (Centaurea L.). 

При складанні колірних поєднань у квітнику можна скористатися колірним (спектральним) колом: при будь-якому розташуванні всередині кола рівностороннього трикутника, лінії або відрізка півкола зі стрілками на кінцях отримують комбінації кольорів, які, як правило, поєднуються між собою.

При цьому слід враховувати також тон та інтенсивність кольору: наприклад, світло-червоний абсолютно не підходить до яскраво-жовтогарячого, хоча основні кольори знаходяться поряд на проміжному кольоровому переході.

Триколірну композицію складають з кольорів, розташованих на вершинах трикутника, що знаходиться всередині спектрального кола. 

Якщо трикутник рівносторонній, кольори сильно контрастують один з одним, як, наприклад, у квітковій композиції з помаранчевих чорнобривців (Tagetes L.), синього агератуму (Ageratum L.) та синьо-зеленого листя колеуса (Coleus Lour.).

При нав'язливості і різкості колірних контрастів слід віддати перевагу більш світлому тону квіток, як мінімум, будь-якого одного виду, а також ввести зелень, яка пом'якшує контраст.

Наприклад, вибрати календулу світло-жовтогарячого забарвлення і при необхідності додати в композицію рослину з декоративним листям, наприклад, цинерарію

Подібного пом'якшуючого ефекту можна досягти, якщо використовувати рівносторонній трикутник з двома довгими однаковими сторонами і короткою основою: виходить поєднання жовтого, синьо-фіолетового та лілово-червоного. 

Проміжних колірних переходів досягають, якщо комбінують відтінки більш-менш великого сегменту колірного кола. Кольори, які плавно перехрдять один в одний, налаштовують на спокійний лад.

Проміжний колірний перехід завжди визначається властивостями укладеного в ньому основного кольору: розташовані один за одним у колірному колі різні тони синього, наприклад, у груповій посадці, що складається з лілової однорічної айстри (Callistephus chinensis (L.) Nees), фіолетової форми сальвії блискучої (Salvia splendens Nees) та синього агератуму (Ageratum houstonianum Mill.) випромінюють прохолоду та елегантність.

Будь-яка група рослин буде виглядати гармонійною, якщо вміло поєднувати колір та форму вибраних культур. У кожній групі кількість рослин, що використовуються, повинна бути різною, а кількість самих груп залежить від площі квітника або розмірів клумби.

Вільний простір заповнюють другорядними елементами або нейтральними невисокими, найчастіше сланкими рослинами. 

Світлана Машковська, Галина Миронова 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте