Котися, горошку: агротехніка та використання цукрових і лущильних різновидів овочевого гороху

Культура зі славним минулим 

Латиною горох – "цицеро". Звідси, до речі, прізвище знаменитого римського оратора Цицерона. За переказами, один із його предків мав на носі бородавку у формі горошини, за що й прозвали Цицероном. Прізвисько закріпилося за всією родиною. 

У середні віки горох проникає у всі країни Західної Європи. Спеціальний наказ графа Шарля Доброго в 1124 р. наказував сіяти горох і боби як овочі в Англії. У Франції ХVІ століття горох із смаженим свинячим салом подавався до столу багатія і до столу простолюдина. В Іспанії однією з найбільш ласих народних страв вважалася горохова юшка з шинкою. Дуже любили і досі люблять горох у Німеччині.

На землях нашої країни горох відомий також з незапам'ятних часів. І коли кажуть: "Це було за царя Гороха" – мають на увазі події глибокої давнини. На жаль, більшість рецептів старовинних страв з гороху втрачено, і ми навряд чи скуштуємо горохового сиру або горохової локшини. 

З сортів гороху, мабуть, найпримітніший – так званий мозковий, солодкий та великий, який ми знаємо та любимо під назвою "зелений горошок". Цей сорт вивели голландці приблизно до кінця XVI століття, і зараз він поширений буквально на всій планеті.

А перші щасливі виробники зеленого горошку продавали його майже на вагу золота. У Франції, де звичайний горох коштував копійки, за літрову сулію зеленого горошку питали нечувану суму 150 золотих франків. 

"Цукровий" – це звичайний зелений горошок, зібраний недозрілим та особливим способом висушений. Його варили з листям салату та обов'язково з цукром (звідси і назва).

Але до кінця минулого століття "цукровий" горошок перестали виробляти, з'явився добре відомий нам консервований горошок; він коштує значно дешевше і може зберігатися роками, не втрачаючи смаку, свіжості та поживних властивостей. Наразі виробництвом зеленого горошку займаються підприємства та консервні заводи в Україні, рідше заготовляють цей продукт у домашніх умовах. 

Проте часто сушать і використовують у кулінарії звичайний горох – смачний і дуже корисний. Тільки треба мати на увазі, що поживні речовини, на які багатий цей овоч, повністю засвоюються організмом лише в тому випадку, якщо горох добре розварений або подрібнений. Так зване горохове борошно легко отримати, розмоловши сухий горох на кавомолці.  

Горох, що вирощується повсюдно, – це перш за все високобілкова продовольча культура, яка використовується як зелений корм і зернофураж для худоби. А ось зелене насіння та недозрілі боби – найцінніший харчовий дієтичний продукт, що містить крім білків, вуглеводів і клітковини, різноманітні мінеральні солі (калію, фосфору, магнію), а також вітаміни А, В₁, В₂, РР, С, інозин та холін, що грають велику роль обміні речовин.

У народній медицині використовують відвар насіння та бадилля гороху як сечогінний засіб при нирково-кам'яній хворобі. Зелений горошок дуже корисний людям, які страждають на анемію, цукровий діабет.

Припарки з горохового борошна прикладають для розм'якшення та дозрівання фурункулів та наривів, дуже гарні також маски для оздоровлення шкіри обличчя.

Є два різновиди гороху — цукровий, який вирощують для одержання молодих бобів (лопаток), та лущильний, продукцією якого є зелений горошок та зерно у повній зрілості.

Особливості агротехніки  

Горох – рослина з потужною кореневою системою, що глибоко проникає в ґрунт. На коренях розвиваються азотфіксуючі бульбочкові бактерії, які сприяють накопиченню азоту в ґрунті, тим самим підвищуючи його родючість.

Вирощувати горох можна на будь-якому добре окультуреному незакисленому ґрунті. Він вологолюбний, не переносить повітряної та ґрунтової посухи, але надлишок вологи, у тому числі і опадів, може викликати захворювання рослин несправжньою борошнистою росою.

На ґрунтах, багатих на поживні речовини, горох росте дуже швидко, але утворює менше стручків. Тому не слід вирощувати його на ділянці одразу після внесення гною, краще почекати пару років.

Ця рослина довгого світлового дня, погано переносить затінення, бажано вибирати для нього відкриті, добре освітлені ділянки.

Горох маловимогливий до тепла, сходи та молоді рослини переносять зниження температури до мінус 4-8 °С, нижчі температури можуть пошкодити квітки.

• Сіяти горох слід якомога раніше, тоді й урожайність його вища.
• Добре росте він після будь-яких попередників, крім бобових.
• Норма висіву – 25-30 г на 1 м², глибина посіву 4-7 см (глибоке загортання оберігає насіння від скльовування птахами), відстань між рядами у стрічці – 20-30 см, у рядах 10-12 см, а між стрічками – 50 см.

Догляд за рослинами полягає у своєчасному розпушуванні, щоб не допустити утворення ґрунтової кірки, у прополках, поливах, підживленнях.

При висоті рослин 7-10 см проводять перше підживлення (по 400 г аміачної селітри, суперфосфату та калійної солі на 10м²), якщо є необхідність у другому підживленні, його роблять через два тижні, при цьому норми добрив відповідно зменшують.

Розрізняють штамбові та  сланкі форми гороху. Виділяють групи сортів, які відрізняються за скоростиглістю.

Коли рослини високорослих і середньорослих сортів досягнуть висоти 10-12см, їх підгортають і одночасно прикріплюють до опор. Між двома рядками рослин середньорослих сортів встромляють гілки хмизу або кілочки на відстані 25-30 см одне від одного.

При вирощуванні високорослих сортів опори потрібні для кожного ряду. Повторне підгортання гороху бажано проводити при досягненні рослинами висоти 20 см.  

Горох, що вирощується на шпалері, – одна з кращих кулісних культур, оскільки до висадки теплолюбних культур у відкритий ґрунт він встигає сформувати високі стебла, що захищають від вітру молоду тендітну розсаду.

Оптимальна температура в період вегетації гороху 12-16 °С. Цвітіння починається через 30-55 днів після посіву, вегетаційний період від посіву до першого збирання становить 60-80 днів.

Лопатку та боби на зелений горошок починають збирати через 8-10 днів після цвітіння, у цей період вони містять найбільшу кількість цукру. Не варто залишати на рослині перезрілі боби, це затримує плодоутворення, яке триває у гороху 20-30 днів. 

Корисні поради 

Багато хто намагається висушити горох і запастися ним на зиму, але далеко не у всіх це виходить. Секрет простий: сушити на сонці можна тільки зерно, тобто зріле насіння, а незріле (молоде), як правило, швидко закисає і псується.

• Отже, спочатку горох проварюють 5 хв у киплячому содовому розчині (5 г соди на 1 кг гороху), після варіння його швидко охолоджують у холодній проточній воді, відкидають на друшляк, розстилають рівним шаром і сушать у кілька прийомів при температурі 80 °С. 
• Між сушками дають витримку кілька годин, щоб зерна придбали рівномірну зморшкувату поверхню.
• Готовий сушений горох повинен мати темно-зелений колір із оливковим відтінком.
• Вихід готової продукції – 250 г з 1 кг свіжого гороху. 

Зелений горошок, потовчений у борошно, був улюбленим косметичним засобом древніх римлянок. Так звану римську маску, приготовлену з горохового борошна та молочної сироватки, використовують і зараз.

• 2 столові ложки борошна замішують у такій кількості сироватки і накладають маску на обличчя.
• Коли суміш висохне, її знімають з обличчя круговими рухами пальців, після чого вмиваються гарячою, потім холодною водою.

Така маска чудово очищає шкіру, розгладжує, робить її ніжною, пружною та оксамитовою.

Алла Селіхова 

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com