Ваш помічник кожен день
Підпишіться

Правила півночі: особливості заготівлі живців у зоні ризикованого виноградарства

08 листопада 2023
1520
Правила півночі: особливості заготівлі живців у зоні ризикованого виноградарства

Обрізка винограду, як і інші агротехнічні заходи у виноградарстві на півночі України, у зоні ризикованого виноградарства, має свої особливості.

Всі сорти винограду в цій кліматичній зоні доцільно обрізати пізно восени, наприкінці жовтня – на початку листопада.

І лоза для розмноження, заготовлена з осені (як показує досвід), укорінюється набагато краще, ніж лоза весняної заготівлі.

Пояснити це просто: адже в ній зберігаються поживні речовини, які надалі використовуються для вкорінення, тоді як у лози весняної обрізки вони витрачаються на захист від несприятливих зимових факторів: морозу, посухи, вітру.

Але найголовніше те, що при осінній обрізці зрізи на виноградній лозі встигають вкритися шаром корку, що запобігає витіканню пасоки з куща під час так званого "плачу" (в умовах Києва він припадає на другу половину березня).

Виноградні кущі, обрізані в цій місцевості навесні, під час "плачу" втрачають велику кількість води та поживних речовин, оскільки через низьку температуру ґрунту коріння ще не "працює". В результаті рослини розвиваються повільно, а у  весняну посуху можуть загинути, навіть якщо і перезимували без пошкоджень, .

Обрізку виноградних кущів починають наприкінці жовтня - у листопаді, коли після сильних заморозків опаде листя. 

Насамперед видаляють незрілу лозу. Як визначити, визріла лоза чи ні?

  • Після заморозків визріла виноградна лоза набуває коричневого кольору, вона суха на дотик, на внутрішньому зрізі – яскраво-зелена.
  • Невизріла лоза має сильно зморшкувату, ослизлу кору, колір її на зрізі світло-коричневий (гнилий). Зрозуміло, що така лоза не є придатною для подальшого використання. 

Для весняного розмноження заготовляють визрілу лозу. Вона повинна бути не тоншою за 6 мм. Нарізають її на відрізки довжиною приблизно 1 м (на 4-6 бруньок, залежно від довжини міжвузлів), залишаючи по краях відрізки міжвузлів довжиною до 5 см, щоб запобігти загниванню бруньок. 

Потім лозу укладають в одному напрямку в пучки за сортами і зв'язують алюмінієвим дротом або шпагатом. Головне – щоб перев'язувальний матеріал не загнив за час зимового зберігання. 

Зберігати виноградну лозу найкраще в ямі, глибина якої на 10 см більша за середню довжину живців (110-120 см).

  • На дно насипають вологий пісок або тирсу в такій кількості, щоб нижні кінці пучків були занурені в цей субстрат.
  • Пучки лози виставляють вертикально, щільно притискаючи один до одного.
  • Щілини між ними закладають сухою травою, щоб узимку тала вода не проникала всередину пучків і не загнивали вічка.
  • Перед закладкою пучки потрібно обробити 3%-ною бордоською рідиною. Для цього їх кладуть на 3 хв у бочку з бордоською рідиною, потім підсушують на повітрі.
  • Бажано також покласти в яму отруйну приманку для захисту від гризунів.
  • Зверху на лозу насипають вологий пісок або тирсу шаром 15-20 см.
  • Незаповнений лозою об'єм ями теж засипають тирсою. Це і є захистом від несприятливих зимових умов.

Навесні лозу легко і зручно діставати з укриття. Якщо зима суха і безсніжна, тирсу потрібно 1-2 рази зволожити. 

Виноградну лозу можна зберігати і в льоху, поставивши пучки нижніми кінцями у відро з вологим піском або тирсою. Але оскільки у льоху зберігаються овочі, картопля, фрукти, температура та вологість там відносно високі. Це сприяє розвитку хвороботворних грибів на лозі. Вона може покриватися пліснявою, отже, загнивають вічка.

Ось чому краще зберігати лозу не в льоху, а на вулиці, у спеціально обладнаній ямі. 

Якщо у зберіганні лози немає необхідності, її після обрізки спалюють.

Петро Мазур 

© Журнал "Городник"  ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте