Посланці з небес: цікаве про користь сонечок

Через це в деяких народностей існувала (а подекуди й досі існує) думка, що сонечка – божествені посланці, які приносять на своїх крилах письмена з небес. Хто їх розгадає, той знатиме відповіді на багато питань. Знатиме, коли сіяти, коли збиратиме врожай, чого чекати, і взагалі, як жити. 

Але скільки для цього потрібно «перечитати» таких літер та значків на крильцях і як ці відомості трансформувати в доступні нам поняття, – на жаль, поки нікому не відомо. 

Зрозуміло, що яскравий "одяг" цим істотам природа дала не просто так, а для того, щоб відлякувати ворогів, які не проти були б ними поласувати.

Іноді пернаті проковтують цю кругленьку яскраву комашку, але це запам'ятовується їм надовго. Сонечка не такі вже беззахисні істоти. Вони виділяють кантаридин – отруйну речовину помаранчевого кольору, яка обпалює горло птахам. 

Влітку сонечок можна побачити практично скрізь: у городі, саду чи парку, у курній траві на узбіччі дороги, на вікнах та підвіконнях у міській квартирі. З приходом осінніх холодів вони кудись діваютьсяя. Деякі невдахи, щоправда, залишаються лежати між віконними рамами, але їх небагато.

Куди ж ховаються всі інші жучки? 

Виявляється, зимують сонечка на стовбурах дерев на лісових узліссях, збираючись великими спільнотами.

Вони притуляються один до одного якомога ближче, і, якщо цей термін доречний у застосуванні до жучків, так і зимують «обійнявшись». Їх поливає дощ, засипає сніг, обдуває вітер. Щоб не замерзнути, сонечка позбавляються зайвої вологи (підсихають), а також виробляють специфічну хімічну речовину, так званий «антифриз» – гліцерин і цукор.

Припускають також, що деякі види європейських сонечок можуть великими зграями перелітати на зимівлю в Африку.

Разом веселіше 

Притаманна сонечкам властивість утворювати великі тимчасові колонії здавна привертала увагу дослідників. Перше пояснення було простим: щільно притискаючись один до одного, сонечка заощаджують сили. Це так званий ефект групи. 

Взимку, зрозуміло, так тепліше. Але вони так само об'єднуються і в теплу пору року.

Ентомологам доводилося неодноразово спостерігати, як великі зграї сонечок щільно обліплювали якусь будівлю цілком, або утворювали багатокілометрову живу стрічку вздовж берегів річок і озер. Такі групи можуть об'єднувати по 600 тисяч особин і до того ж належати до 10 різних видів.  

Що ж змушує їх жити такими величезними «суспільствами»?

Виявляється, ці створіння продукують певну хімічну речовину, яка діє на сусідів як заспокійливий засіб. Щось на кшталт транквілізатора чи снодійного.

Ці хімічні сигнали переконують сонних жучків, що поруч – друзі, нічого боятися, небезпеки немає. У такий спосіб вони отримують інформацію щодо надійності ситуації.

• Сигнали ці чудодійні: у тісноті знижується інтенсивність обміну речовин, і сонечка економлять сили. Це взимку.
• А влітку в таких затишних теплих умовах вони продуктивніше розмножуються. Навіть розвиток личинки відбувається при цьому прискорено. 

Ліки «про запас»

У минулі часи існувало безліч лікувальних рецептів з використанням сонечок. 

Так, наприклад, їх закладали у хворий зуб. Потовченими жуками лікували запалення ясен, подряпини та місця укусів тварин. Знахарі та лікарі з лікувальною метою зберігали їх “про запас” у коробочці із землею та травою. Робили також і настоянку: 80 жучків на 50 мл спирту. Дивно, але колись ними лікували навіть таку хворобу, як кір.

Наукового пояснення застосування сонечок у лікуванні так і не набуло. 

Однак можна припустити, що певна роль тут відводилася кантаридину – тій самій яскраво-жовтогарячій рідині, що виділяється сонечками.

З неї виготовляли пластир для лікування наривів. Професор П.І. Маріковський у книзі «Таємниці світу комах» описує випадок, коли такий пластир подіяв через 40 (!) років після його виготовлення. 

На апетит не скаржаться

Природних ворогів у сонечок небагато (хіба що жаби ними час від часу підкріплюються), і тому їх чисельність в основному залежить від кількості попелиці, якою вони харчуються.

Кожне хиже сонечко з'їдає близько півсотні особин попелиці за день. А у личинок сонечка апетит набагато кращий – вони можуть з'їдати до тисячі попелиць. 

Небезпечні «вегетаріанці»

Оскільки попелиця – відомий шкідник, то сонечки неоціненні у боротьбі з нею. До того ж сонечка – біологічний спосіб, є екологічно безпечним.

Заради справедливості зауважимо, що не всі сонечка харчуються попелицею, є серед них і «вегетаріанці» – з 28 точками на хітиновому панцирі – вони поїдають рослини і самі є шкідниками.

Біологічний спосіб боротьби з попелицею за допомогою сонечок застосовують уже давно.

У Японії, наприклад, їх вирощують у спеціальних лабораторіях, а потім випускають поблизу садів.

У США робили простіше. Там у 40-50-х роках минулого століття існували цілі робочі бригади, які збирали колонії сонечок, що зимували в горах. Їх укладали в мішки по 9 кг (близько 80 тисяч особин) і зберігали за температури 4-6 °С. Влітку за ціною 6-8 доларів за кілограм із задоволенням розкуповували фермери, які не хотіли на своїх ділянках застосовувати отрутохімікати. Відомо, наприклад, що лише в штаті Вашингтон у 1946 р. садоводи з цією метою застосували 5 т сонечок. 

Сонечка – замість отрут

Цей чудовий засіб боротьби з попелицею зараз не затребуваний, а точніше сказати – не модний.

Адже простіше купити якийсь інсектицид і обприскати їм рослини, що ростуть на ділянці. Але давайте подумаємо, до чого веде така «простота». Ніхто не підраховував ні шкоди, завданої здоров'ю, ні згубного впливу токсинів на ґрунт, повітря, природні спільноти мікроорганізмів і т.д. 

Є думка, що незабаром люди зроблять рішучий крок до екологічних методів господарювання та боротьби за врожай. Тоді знову з'являться у продажу сонечка. Можливо, вони коштуватимуть недешево, але популярність їм забезпечена. 

Оксана Сіваченко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com