Ваш помощник каждый день
Подпишитесь
Огород

Побратим лущильного гороху – тетрагонолобус

22 января 2020
321
Побратим лущильного гороху - тетрагонолобус

Мало кому знайома ця незвичайна рослина.

У смарагдовій зелені її листя пурпуровим оксамитом проблискують невеликі, але дуже витончені квітки і тут же, поруч – плоди, граціозні, немов метелики, що ширяють у повітрі, розправивши тендітні "крильця".

Тетрагонолобус (в перекладі з латині "чотирьохкрильник") – самостійний рід в родині бобових.

Чотирьохкрильник пурпуровий (Tetragonolobus Purpureus) традиційно культивують у Великобританії.

Ще його називають спаржевим горохом –  тому, що в їжу використовують зелені боби (на зразок спаржевої квасолі), а насіння зовні схоже на горох. 

Це однорічна рослина висотою 30-45 см. Стебла у неї розлогі, в пазухах парноперистого невеликого листя з'являються дуже красиві темно-пурпурові квіти, а потім розвиваються м'ясисті боби дуже незвичайного виду.

Боб, в якому знаходяться насіння, має чотири симетричних "крильця", так що на зрізі виходить хрест з колом посередині. Боби розташовуються вертикально вгору або злегка під кутом до стебла.

Рослина відносно холодостійка, насіння можна висівати дуже рано в ґрунт.

Тетрагонолобус – скоростигла культура, і незважаючи на субтропічне походження, при посіві прямо в ґрунт навесні насіння встигає добре визріти в будь-якій частині України.

Для спаржевого гороху придатні різні ґрунти, але не дуже сирі і холодні.

Звернемося до агротехніки цієї незвичайної рослини.

Насіння у спаржевого гороху дуже щільне. Щоб прискорити отримання дружних сходів, його рекомендують намочувати в воді дві доби, а потім злегка пророщувати.

Але наш досвід говорить про доцільність використання цього прийому для насіння, яке зберігалися більше двох років.

Висіваємо спаржевий горох на початку квітня, рядами з відстанню між ними 40-50 см і відстанню між рослинами в ряду 5-10 см. На невеликих ділянках його можна висівати на відстані 25х25 см гніздами.

Після посіву стежимо, щоб ґрунт не пересихав.

Цвітіння у тетрагонолобуса розтягнуто, так само як і формування бобів. При утворенні бобів теж необхідний своєчасний полив, бо в посушливих умовах боби швидко грубіють. І в той же час надлишок води знижує врожайність.

Спаржевий горох збирають по мірі формування молодих бобів. Зазвичай зриваємо боби, коли вони досягнуть 3-4 см довжини.

Переросли боби темнішають, стають грубими і неїстівними, їх ми залишаємо на насіння.

Щоб урожай спаржевого гороху надходив більш тривалий час, сіємо культуру в декілька термінів, враховуючи, що для дозрівання врожаю необхідний період в 2-2,5 місяця.

Насіння дозріває поступово, стиглі пожовтілі стручки не розтріскуються, їх можна знімати цілком з рослиною, коли основна маса бобів на рослині дозріє. Але в дощову погоду ми збираємо частину тих бобів, що вже доспіли, інакше насіння починає загнивати.

Коли боби повністю висохнуть, обмолочують насіння. Воно зберігаєь схожість впродовж чотирьох років.

В їжу використовують в основному молоді боби. Так само можна вживати насіння. Доспіле насіння дуже тверде, містить багато слизових речовин.

У свіжому вигляді молоді недозрілі боби спаржевого гороху мають терпкий смак. Щоб видалити присмак гіркоти, обдаємо їх окропом, а потім відварюємо в підсоленій воді і заправляємо олією.

Можна використовувати боби для приготування супу і гарніру.

В англійській кухонної книзі ми знайшли інший спосіб приготування тетрагонолобусу: замість ошпарювання окропом і відварювання його готують на пару – тоді вони больше делікатні на смак.

Вадим та Ірина Коваленко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: © Hans Hillewaert

comments powered by HyperComments
Новое на сайте