Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Овоч з кислинкою: щавель на наших городах

27 червня 2022
1004
Овоч з кислинкою: щавель на наших городах

Це одна з найвідоміших рослин, що вирощується з незапам'ятних часів. У світі відомо близько 200 видів щавлю.

У їжу використовується листя багатьох дикорослих видів, але культивують в основному щавель шпинатний і кислий.

Багато хто вважає, що ця рослина дуже витривала, не потребує догляду і має рости сама по собі, наче будяк, але це неправда. Без уваги щавель вироджується. 

Ботанічний опис

Щавель городній, або кислий (Rumex acetosa L.) – багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових.

У перший рік формує розетку листя, починаючи з другого – квіткове стебло та насіння. Корінь стрижневий, гіллястий. Розеточне листя черешкове, яйцевидно-довгасте, біля основи списово-загострене, заввишки до 20 см. Стеблове – дрібне, сидяче. Стебло висотою до 1 м, прямостояче, ребристе, закінчується мітельчастим суцвіттям.

Квітки дрібні, червонувато-жовті або зелені. Плід блискучий тригранний горішок, насіння велике, зеленувато-коричневе, зберігає схожість 2-3 роки. 

Біологічні особливості

Щавель – холодостійка рослина, витримує заморозки до 7...8 °С, добре зимує у відкритому ґрунті навіть у північних широтах, навесні відростає рано. Віддає перевагу високородючим, забезпеченим вологою, нейтральним і слабокислим ґрунтам. Не переносить заболочених місць.

На одному місці рослини дають високий урожай впродовж 3-4 років, потім посадки потребують оновлення.

Хімічний склад та лікувальні властивості 

Листя щавлю багате на вітаміни, мінеральні речовини та органічні кислоти. Так, в 100 г свіжої продукції міститься: 3,4-5,2 мг% каротину, 50-60 мг% вітаміну С, 0,3 мг% РР, вітаміни групи В; мінеральні речовини: 400 мг калію, 54 мг кальцію, 15 мг натрію. У листі міститься до 8,4 мг заліза, у 3-4 рази більше, ніж у інших овочах. Крім того, у них виявлено до 2 г протеїну, 3,6% цукрів, 1,4-1,7% яблучної, лимонної та до 1% щавлевої кислоти. 

Широке використання щавлю як лікувального засобу відносять до періоду середньовіччя, хоча відомо, що в цій якості він служив і давнім народам. У народній медицині сік із свіжого листя щавлю використовують і сьогодні при лікуванні цинги, ревматизму, лихоманки, корости, жовтяниці, для загоєння ран: 1-2 ч. ложки соку розводять у склянці підсолодженої води та приймають 2-3 рази на день.

Свіжий щавель – чудова полівітамінна рослина.

Агротехніка та розмноження 

Щавель розмножується насінням та вегетативно.

Грядку готують із осені. На бідних ґрунтах під перекопування (оранку) вносять органічні або мінеральні добрива з розрахунку 6-8 кг, суперфосфат 20-30 г та хлористий калій 15-20 г на 1 м2.

Висівати щавель можна за три терміни: рано навесні, влітку і під зиму.

Найбільш дружні сходи при весняному терміні сівби, який проводять з I декади квітня і до кінця місяця.

  • Сіють рядовим способом, залишаючи відстань між рядками 15-20 см.
  • У рядках посів суцільний, насіння закладають на глибину 0,8-1,0 см.
  • За сприятливих умов (достатньої вологості ґрунту) сходи з'являються на 8-11-й день.

Як тільки добре позначаться ряди, розпушують ґрунт у міжряддях, а через тиждень після масової появи сходів сіянці проріджують, залишаючи їх на відстані 5-7 см один від одного.

Літній посів проводять у ІІ-ІІІ декадах червня. Якщо літо сухе, потрібно за два дні до сівби добре, на глибину до 12 см, зволожити ґрунт. При підзимовому терміні сівби (жовтень — початок листопада) насіння закладають на меншу глибину (0,5-0,8 см), ніж при весняному.

Догляд полягає в розпушуванні ґрунту, видаленні бур'янів та поливах. У перший рік життя рослин за період вегетації грунт розпушують 3-4 рази на глибину 4-5 см. На другий рік життя ранньою весною рослини підживлюють органічними або мінеральними добривами (15-20 г аміачної селітри, 20 г суперфосфату та 5-10 г калійної) солі на 1 м2). Потім ґрунт розпушують на глибину 10-12 см, ретельно зашпаровуючи добрива.

За період вегетації листя щавлю забирають кілька разів, через кожні 15-20 днів. Після масового збирання листя міжряддя розпушують і, якщо потрібно, поливають.

За 20-25 днів до кінця вегетації збирання листя припиняють, квіткові пагони, що з'явилися в період вегетації, видаляють. Для отримання насіння залишають квіткові пагони на 6-8 рослин другого року життя. Вони забезпечать потрібну кількість насіння для оновлення посадок.

Щоб отримати ранню продукцію, застосовують плівкові укриття – з осені над грядкою встановлюють каркаси, а у II декаді лютого на них натягують плівку. Під плівковим укриттям рослини дають товарну продукцію на 12-15 днів раніше, ніж у відкритому ґрунті.

Рослини 3-4 року життя можна використовувати для вигонки.

Восени їх викопують із грудкою землі, переносять у сховище і зберігають при температурі 0-2 °С. Наприкінці лютого щавель прикопують у ґрунт теплиці, добре поливають і вже через 20-25 днів проводять перше збирання зелені.

Якщо дозволяє площа теплиці, рослини можна прикопати в ґрунт восени, відразу ж після викопування. Це дозволить прибирати зелень впродовж усієї зими, що особливо цінно.

Листя щавлю використовують у свіжому вигляді для приготування салатів, зелених борщів та супів, соку. Крім того, вони чудово зберігають корисні властивості і в мороженому вигляді. 

Дві різні кислоти 

Офіційна медицина стверджує, що причина "відкладення солей" при сечокам'яній хворобі – щавлева кислота, що утворює каміння у нирках – оксалати. І медики наполегливо рекомендують виключити з харчування овочі, що містять цю кислоту: щавель, ревінь, шпинат, салат, петрушку, помідори і т. д.

Довгий список "шкідливих" овочів можна продовжити, включивши в нього заразом і багато фруктів. То що тепер, побоюючись наслідків, повністю відмовитися від зелених овочів?

Ні в якому разі! Є нюанс, про який слід знати: існують два види щавлевої кислоти – органічна та неорганічна

Органічна щавлева кислота – цінний для нашого здоров'я продукт, що забезпечує організм залізом і магнієм, необхідними для кровотворення, а також стимулюючий млявий кишечник. Основне джерело органічної щавлевої кислоти – сирі овочі та фрукти.

Неорганічною щавлевою кислотою постачають нас варені овочі. При тепловій обробці овочів вона швидко з'єднується з вільним кальцієм в організмі та утворює сіль щавлевої кислоти. Ось ця сіль і завдає нам масу неприємностей – утворення каміння, суглобовий ревматизм, артрити, руйнування зубів, кісток...

Звичайно ж, від тарілки зеленого борщу камені не утворюються, але якщо у вас нирки не в порядку, краще поберегтися – консервований щавель "відправити у відставку" як продукт, шкідливий для організму, а зелений борщ взимку готувати із солоного або замороженого листя щавлю. Смак такий самий, зате ніякої шкоди. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте