Красива, солодка і вітамінна: шніт-цибуля на городі і на кухні

Ботанічний опис 

Шніт-цибуля (Allium schoenoprasum L.) – багаторічна рослина сімейства цибулевих. Листя у неї вузьке, шилоподібне, порожнисте, довжиною 25-40 см. Залежно від умов вирощування воно досягає в довжину 25-45 см. Подовжена цибулина довгасто-яйцеподібної форми, довжиною 2-4 см і 0,5-1,0 см в діаметрі, плавно переходить в несправжнє стебло. У кущі цибулини щільно прилягають один до одного, коріння сильно гілкується, утворюючи в ґрунті суцільну дернину.

Біологічні особливості 

Шніт-цибуля дуже морозостійка, не вимерзає навіть в умовах Крайньої Півночі. Навесні відростає рано, сходи переносять заморозки - 3...- 4 °С. На одному місці може рости до 10 років, але найбільший урожай отримують при вирощуванні в дво-, трирічній культурі.

Рослина сильно галузиться, до четвертого року життя у неї може сформуватися 150 і більше гілок. Починаючи з 4-5-го року життя листя і пагони дрібнішають, збільшується кількість стрілок, продуктивність рослин знижується.

Цвіте шніт на другий рік життя. Квіткові стрілки тонкі, досягають 30-50 см у висоту. Суцвіття дрібні, кулясті, з рожевими, бузковими і фіолетовими (рідше – білими) квітками. Насіння, яке формується, починаючи з другого року життя, зберігає схожість 1-2 роки.

Хімічний склад та лікувальні властивості

У ніжному і дуже соковитому листі шніту міститься 8,5-9,3% вуглеводів, з яких 2% сахарози, 2,0 3,9 г протеїну, вітаміни: B₁ - 0,14, B₂ - 0,03, РР - 0,16, С-125 - 178 мг%. У них також накопичується значна кількість каротину (2,5-3,4 мг%) багато кальцію (205 мг) і заліза (1,5 мг). 

В якості профілактичного лікарського засобу цибулю використовують при захворюваннях печінки, нирок, жовчного міхура; вона рекомендується також людям, які перенесли інфаркт міокарда і страждають від хвороб серцево-судинної системи.

Агротехніка і розмноження 

Шніт-цибулю можна вирощувати в однорічній, дворічній і багаторічній культурі.

Її розмножують вегетативно (поділом куща), посівом насіння в ґрунт і розсадою.

При вегетативному розмноженні старі кущі ділять на частини, що складаються з 4-5 цибулин. У підготовлених до посадки цибулин листя і коріння вкорочують (висота рослини від донця до верхівки повинна бути не менше 15 см, а довжина коренів – 5-8 см). Садять за схемою 45-60 х 25-30 см. Найкращий строк посадки – рання весна (квітень-травень). 

Добре росте шніт на родючих, вологих, але не заболочених ділянках.

• Ґрунт ретельно готують з осені.
• Перекопують на глибину 25-30 см.
• Під перекопування вносять 7-10 кг/м² органічних добрив (гній, компост).
• Навесні перед посівом ділянку вирівнюють, ґрунт добре обробляють і ущільнюють (накочують).

Сіють шніт навесні, влітку і під зиму, але оптимальний термін – весняний (II декада квітня-I декада травня). Схема посіву 45-50 х 25-30 см, глибина загортання насіння 0,5-0,7 см. Після посіву насіння присипають вологим ґрунтом (шар 0,3 см), злегка ущільнюють, а потім знову присипають пухким ґрунтом. Сходи з'являються на 7-10-й день. При появі сходів ґрунт в міжряддях розпушують, щоб забезпечити доступ повітря до коріння.

Проріджують сходи у фазі 1-го справжнього листка, залишаючи їх в рядку на відстані 10-15 см один від одного. Дистанційні рослини використовують як розсаду і висаджують на окремій ділянці.

При вирощуванні в однорічній культурі розсаду висаджують за схемою 15 х 3-4 см і використовують вирощені рослини в рік посіву.

У перший рік посіви розпушують, поливають, прополюють, після закінчення періоду вегетації видаляють висохлі частини рослин.

При вирощуванні шніт-цибулі з насіння в перший рік життя до кінця вегетації на одній рослині утворюються 5-6 листків, в пазухах яких з бруньок відновлення формуються 2-3 бічні гілки. У дворічних рослин утворюється вже 12-26, 3 літніх 75-100, а у 4-5-річних 150-200 бічних пагонів, на кожному з яких розвиваються 2-3 листків. Таким чином, рослини з кожним роком розростаються, формуючи потужні кущі, які сходяться в міжряддях, заглушаючи бур'яни. Під землею утворюється щільна дернина.

На другий рік життя листя відростає відразу після танення снігу. Його зрізають в кінці квітня початку травня, коли воно досягне в довжину 20-25 см, і по мірі відростання – до глибокої осені.

На бідних ґгрунтах після масового зрізання листя рослини підживлюють гнойовою  рідиною (1:15), в яку додають 1 склянку золи на відро води, або мінеральні добрива (25-30 г/м² гранульованого суперфосфату, 20 г/м² калійної солі і 10-15 г/м² сечовини). 

За період вегетації листя зрізають 2-3 рази, а при вибірковому способі збирання і частіше. З третього року життя у шніт-цибулі можна прибирати не тільки листя, але і частину цибулин.

При вирощуванні цибулі в однорічній культурі посів проводять ранньою весною, як описано вище, витрачаючи 20 г/м² насіння. Висівають по схемі 15-20 х 3-4 см. Рослини не проріджують. Догляд такий же, як і при вирощуванні в багаторічній культурі. Збирають цибулю навесні наступного року, викопуючи рослини цілком.

Рослини 4-5-го року життя можна використовувати для закладки нових ділянок, а також отримання зелені пізньої осені та взимку, висаджуючи їх в теплиці або в горщики (містять на підвіконні) для вигонки.

Використання в їжу

Ніжну зелень листя вживають в свіжому вигляді, в різних салатах, а також додають як приправу до перших і других страв з м'яса і риби або як слабогостру добавку при приготуванні домашніх овочевих консервів. Листя добре зберігається в холодильнику в герметично закритих поліетиленових пакетах, впродовж 8-12 днів при температурі 0  °С.

У декоративних цілях рослини цибулі висаджують уздовж садових доріжок, бордюрів або безпосередньо в квітнику. Найніжніші лілові суцвіття-кульки використовують на зріз, а також прикрашають ними страви святкового столу. 

Майя Григоровська 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com