Загадкова американка – азіміна: вирощуємо в Україні

Азіміна трилопатева (на батьківщині цієї рослини, в Північній Америці, її називають Pawpaw) відноситься до роду Азіміна, який, в свою чергу, належить до численного тропічного сімейства аннонових.

Сімейство аннонових налічує близько 130 родів, проте лише азіміна поширилася за межі природного ареалу зростання.

Це сталося завдяки її високій зимостійкості – за даними з різних джерел, рослини азіміни витримують зниження температури до -30 ° - 35 ° С. За всі роки, що я вирощую азіміну, не помічав підмерзання однорічних пагонів і квіткових бруньок.

Для нормального росту, розвитку і дозрівання плодів рослинам азіміни необхідно не менше 160 діб вегетаційного періоду при сумі ефективних температур 2600-2800 ° С.

Рослини починають цвісти до розпускання ростових бруньок, цвітіння триває з кінця першої декади квітня до третьої декади травня. 

Доросле дерево утворює безліч (більше 500) красивих квіток бокалоподібної форми, спочатку фіолетових, а до кінця цвітіння бордових.

Вони мають досить неприємний запах, що нагадує «душок» протухлого м'яса. Бджіл цей «аромат» не приваблює, запилення азіміни здійснюють мухи, мошки і оси.  

У квіток азіміни не збігаються жіночі та чоловічі фази цвітіння – пильовики тичинок дозрівають в один час, а маточка в інше. Через це рослини практично не здатні до самозапилення (хоча були відзначені випадки появи зав'язі на одиночних деревах). 

Ще одна особливість азіміни – здатність дерев самостійно регулювати навантаження врожаєм.

Після цвітіння починає формуватися зав'язь, від 1 до 7 плодиков на кожній плодоніжки, але рослини «скидають» все зайве – обсипається до 80% зав'язі.

Плоди азіміни багатосім'яні, циліндричної або тупо-овальної форми, досить великі, від 5 до 17 см в довжину, масою від 100 до 450 г, окремі більш 500 г. Зібрані в грона, від 2 до 11 штук в кожному, на щільних коротких плодоніжках. 

Мені неодноразово доводилося підв'язувати гілки азіміни до штамбу, щоб вони не провисали і не обломлювалися під вагою врожаю.

Шкірка у плодів гладка, тонка. У незрілих плодів світло-зелена, в міру дозрівання набуває яскраво-жовтого кольору. Зрілі плоди опадають. 

М'якоть плодів азіміни дуже ароматна, солодка, на смак нагадує манго, а по консистенції як заварний крем або густий йогурт. Колір її залежить від сорту, є плоди з білою, яскраво-жовтою і оранжевою м'якоттю. 

Особливості вирощування: 

• Азіміна віддає перевагу легким і середньої щільності суглинним родючим ґрунтам, слабокислим, нейтральним або слаболужним (рН 5,5-7,2).
• Коренева система у неї комбінована, переважно поверхнева, розташовується на глибині 20-40 см. При пошкодженні починає давати кореневу поросль.
• Рослини не виносять тривалого перезволоження ґрунту і застою ґрунтових вод, проте вимогливі до вологи, особливо в період, коли наливаються плоди. При нестачі вологи частина плодів передчасно опадає, а у решти різко погіршується якість.

У перші роки після посадки на постійне місце деревця ростуть повільно. Крона у них пірамідальна, в зрілому віці – широкопірамідальна, дуже густа.

Я формую дерева в три яруси, прибираючи центральний провідник.

Оскільки у азіміни густа крона і дуже велике листя, рослини потрібно захищати від вітру, щоб уникнути поломки гілок.

Віктор Передерій 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора