Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Золоте поле: основи вирощування цукрової кукурудзи

24 липня 2023
334
Золоте поле: основи вирощування цукрової кукурудзи

Для давніх індіанців кукурудза була основним хлібом. Ще до відкриття Колумбом Америки аборигени вживали в їжу солодку кукурудзу, а з її стебел готували цукровий сироп та вино. На українській землі американка прижилася під різними назвами: мелай, тенгериця, качани, пшеничка. Понад 200 років тому вона з'явилася на городах Поділля та Причорномор'я і одразу припала до смаку місцевим жителям, поповнюючи у літні місяці їх традиційне меню. 

Щоб виростити цукрову кукурудзу на присадибній ділянці, потрібно знати біологічні особливості цієї культури та створити необхідні умови для її вирощування.

Овоч у родині злаків 

Цукрова кукурудза отримана в результаті схрещування зубоподібної та кремнистої підвидів кукурудзи. На відміну від решти підвидів кукурудзи (зубовидна, кремниста, крохмалиста та інші) лише вона одна відноситься до овочевих культур. 

Речовини, що визначають цінність овочевої кукурудзи, зберігаються в унікальній "комірці" – зерні.

Зерна містять 60-72% вуглеводів, 10-15% білка, до 8% жиру, клітковину, каротиноїди, велику кількість вітамінів С, В1, В2, В6, РР, а також мінеральні солі, у тому числі фосфор, кальцій, залізо. Крім того, у яскраво забарвлених жовтих зернах присутній провітамін А (каротин). У білку цукрової кукурудзи є і незамінні організму людини амінокислоти (триптофан, лізин). 

Кукурудза – однорічна перехресно-запильна рослина родини злакових.

Центральне стебло прямостійне, щільне, висотою до 2-4 м, добре облистяне. У нижній частині стебла з міжвузлів легко утворюються придаткові корені. Корінь у цукрової кукурудзи мичкуватий, проникає у ґрунт на глибину до 1,5 м, а основна маса коренів розташована на глибині 0,5 м від поверхні ґрунту.

Квітки у кукурудзи роздільностатеві. Чоловіче суцвіття утворюється на верхівці стебла у вигляді султана. Жіноче суцвіття (початок) виходить їз пазух листя. Запилюється кукурудза за допомогою вітру. Спочатку зацвітає чоловіче суцвіття, і лише через 3-8 днів – жіноче. Тривалість цвітіння – 10 днів.

Щоб запліднення було більш повним і не сформувалися порожні качани, можна в цей час проводити додаткове ручне запилення, під час цвітіння 2-3 рази потряхуючи волоті.

З чого розпочати вирощування? 

Як завжди, із насіння. Щоб мати свіжі качани протягом літа, достатньо вибрати для себе два гібриди або сорти різних термінів дозрівання. Найнадійніше купувати насіння тих, що занесені до Державного реєстру сортів рослин України. Будь-який з них можна обробляти на присадибній ділянці. 

Виділяючи під цукрову кукурудзу місце на городі, врахуйте, що вона найкраще росте після зеленних культур – кропу, салату, редьки, а також овочевого гороху. Допустимі попередники – овочеві, бобові, баштанні, озима пшениця, небажані –  кукурудза, капуста, буряк, картопля.

Який ґрунт потрібен?  

Кукурудзу можна вирощувати майже на всіх ґрунтах, за винятком кислих та заболочених. Найкраще вона вдається на легких, добре прогрітих, повітро- і водопроникних, в міру родючих ґрунтах. Цілком комфортно почувається і на глибоких наносних, супіщаних та легкосуглинистих чорноземах, а також каштанових ґрунтах.

Який би не був ґрунт, його потрібно збагачувати поживними речовинами. Сучасна наука вважає, що всі сорти та гібриди цукрової кукурудзи чуйні на органічні та мінеральні добрива та рекомендує спільне їх внесення.

Добрива бажано вносити восени під час перекопування ґрунту. Не пізно це зробити і навесні, під час передпосівної обробки. Якщо добрив мало, при посадці насіння їх можна вносити локально – у кожну лунку.

До речі, древні індіанці так і чинили: разом із зерном маїсу клали в ямку рибку і жменю гуано (посліду морських птахів, що розклалося,) забезпечуючи таким чином рослини фосфором і калієм.

Прекрасний результат дає використання поживної суміші, приготовленої з перегною (15 відер), землі (6 відер), подрібненого сухого коров'яку або пташиного посліду (2 відра) та деревної золи (2 відра).

На 1 сотку, де можна розмістити 500-600 рослин кукурудзи, достатньо внести 25 відер поживної суміші.

Мінеральні добрива вносять як під осіннє перекопування, так і під весняне розпушування ґрунту (4 літрові банки суперфосфату та 3 – калійної селітри на 1 сотку). З метою економії добрив їх можна вносити в лунки разом із компостом (півлітрова банка компосту, 2 чайні ложки суперфосфату та 1 – калійної селітри).

Врахуйте, що невеликі дози селітри підвищують урожай качанів, а надлишок азотних добрив затягує цвітіння рослин. Тому, вирощуючи кукурудзу на силос, збільшуйте дозу калійних добрив у 1,5 рази.

Дуже добре вносити під кукурудзу разом із компостом деревну золу (по півсклянки в лунку, ретельно змішавши золу із ґрунтом). Якщо ви не маєте достатньої кількості добрив, вносите їх у лунки.

Насіння перед посівом потрібно обов'язково протруїти вітаваксом 200 ФФ (2 г на 1 кг насіння), щоб уберегти зерна від псування і ґрунтових шкідників, а також запобігти захворюванню рослин пухирчастою сажкою. 

Коли сіяти? 

Оптимальні календарні терміни сівби кукурудзи:

  • для південних районів Степу України – середина квітня,
  • для центральних – кінець ІІ - початок ІІІ декади квітня,
  • для північних - ІІІ декада квітня - І декада травня,
  • для Лісостепу - ІІІ декада квітня - І декада травня,
  • для Полісся - остання п'ятиденка квітня - перша п'ятиденка травня. 
  • Можна практикувати 4-5 термінів посіву з інтервалом 15-20 днів. Останній термін – перша п'ятиденка червня.

У північних районах часто вирощують кукурудзу розсадним способом, висіваючи насіння в перегнійно-земляні горщики. 

Ґрунт суміш готують із землі, перегною та піску (2:1:1). Для профілактики грибних захворювань додають 2 склянки деревної золи на 1 відро суміші. Кладуть у паперові стаканчики по два зерна кукурудзи, рясно поливають водою і присипають спочатку шаром землі (2 см), а потім піском, не досипаючи до краю стаканчика 1-1,5 см (так зручніше підсипати ґрунт і поливати).

Якщо насіння висівають у горщики 8-10 квітня, то сходи з'являються 15-17 квітня. 

Ящик із горщиками ставлять на вікно і при кімнатній температурі підрощують сіянці до 4-6 листків. Наприкінці квітня - на початку травня, коли ґрунт на глибині 5 см прогріється до 8-10 °С, 12-15-денну розсаду горщика висаджують на постійне місце. Відстань між рослинами в ряду – 30 см, ширина міжрядь – 70 см. 

Після висадки розсаду поливають і мульчують піском (сухим ґрунтом) для того, щоб запобігти утворенню ґрунтової кірки та випаровування вологи.

  • Норма висіву насіння – 250-300 г на 1 сотку. 
  • Оптимальна глибина загортання насіння при ранніх термінах сівби 0 5-6 см, при пізніших – 6-8 см.
  • Надмірно глибоке загортання насіння затримує появу сходів і цим сприяє пошкодженню їх ґрунтовими шкідниками і хворобами. 

Рослини, вирощені розсадним способом, дають качани на 15-20 днів раніше, ніж ті, що були висіяні в ґрунт насінням.

На присадибній ділянці найкраще використовувати пунктирний спосіб посіву, з міжряддям 70 см і відстанню між насінням в ряду 30-35 см. У кожну лунку потрібно класти 3-4 зерна і обов'язково присипати вологим ґрунтом. 

Урожай залежить від догляду 

Догляд після посіву полягає в поливах, підживленнях, своєчасному прополюванні, розпушуванні та підгортанні рослин і, звичайно ж, у постійній боротьбі з бур'янами, а також з хворобами та шкідниками.

Цукрова кукурудза надзвичайно вибаглива до освітлення. У загущених посівах листя рослин витягується, забарвлення їх блідне, стебло витончується, ріст і розвиток слабшають. Тому у фазі 4-6 листя потрібно сформувати оптимальну густоту стояння рослин – під час проріджування сходів залишати у гнізді не більше двох рослин.

Проростки білого кольору, так звані альбіноси – нежиттєздатні (у листі немає хлорофілових зерен, тому немає фотосинтезу). Вони можуть жити тільки за рахунок поживних речовин зернівки, а потім стебло у фазі 4 листків гине. Схильність до альбіносності – спадковий фактор. Сіяти насіння, яке дало альбіносів, наступного року не рекомендується.

Підживлення рослин (0,5 кг аміачної селітри, 1,5 кг суперфосфату, 0,5 кг калійної солі – на 1 сотку) можна проводити у фазі 6-8 листків. Робити це потрібно обережно, щоб добрива не потрапляли на листя, тому що рослини можуть отримати опіки. Після підживлення ґрунт у міжряддях рихлять, а рослини підгортають.

Кукурудза відносно добре переносить посуху до фази виходу у трубку. Але коли рослини починають викидати волоті, їм потрібно значно більше ґрунтової вологи. Нестача вологи в критичний період (за 10 днів до викидання волотей і через 10 днів після цього) різко знижує врожаї. При цьому качани утворюються з меншою кількістю зерен або зовсім не утворюються.

  • Кількість поливів та їх терміни залежать від погодних умов та визначаються за фактичною вологістю ґрунту. 
  • Норма поливу – 20-25 л на 1 м3

Небажане сусідство 

Величезну шкоду посівам завдають багаторічні кореневищні та кореневідприскові (осот польовий, пирій повзучий) та однорічні бур'яни (лобода, ромашка непахуча, щириця). Боротися з ними потрібно агротехнічними засобами – ретельно та своєчасно обробляти ґрунт. За період вегетації кукурудзи ґрунт у міжряддях рихлять 3-4 рази, запобігаючи утворенню ґрунтової кірки і одночасно знищуючи бур'яни по мірі появи. 

Крім бур'янів, посівам загрожують різні шкідники (шведська муха, кукурудзяний метелик, дротяники) та збудники хвороб (пухирчаста і запорошена сажка, гельмінтоспоріоз, стеблові гнилі, фузаріоз).

Найкращий спосіб захисту кукурудзи - поєднання профілактичних та винищувальних заходів.

Виявивши на кукурудзі пухирчасту сажку, уражені рослини потрібно негайно висмикнути з коренем і глибоко закопати за межами ділянки. 

Коли ж розпочинати прибирання? 

Коли зерно досягне молочної стиглості, починають вибіркове виламування качанів.

Зовнішні ознаки, які служать сигналом до прибирання:

  • маточкові нитки (рильця) біля самої вершини качана злегка буріють, але не зсихаються;
  • при розкритті обгортки та натисканні нігтем оболонка зерно лопається і звідти витікає молочно-біла рідина, що має приємний солодкий смак.

Важливо запам'ятати, що зерна цукрової кукурудзи, що не досягли молочної стиглості, виділяють рідкий сік солодкого (можна сказати, солодкавого смаку), сірого кольору, який швидко чорніє на повітрі.

Фаза молочної стиглості у кукурудзи дуже коротка, її тривалість залежить від особливостей гібриду (сорту) та умов вирощування. За денної температури повітря 20-25 °C вона триває 4-8 днів.

Висіваючи кукурудзу в кілька термінів, можна забезпечити щоденне отримання добре визрілих качанів впродовж другої половини літа. 

Початки молочної стиглості можна зберігати у холодильнику за нормальної температури від 0 до 0,6 °С і відносної вологості повітря 85- 90% без істотного погіршення якості. При цьому не можна допускати їхнього підмороження. 

Переспілі зерна більш тьмяні, при роздавлюванні не дають соку, у стадії початку воскової стиглості всередині мають консистенцію м'якого сиру, шкірка груба. Наявність на вершинах зерен вм'ятин та зморшкуватості говорить про сильне перезрівання зерна. Гени, що знаходяться в цукровій кукурудзі, блокують перетворення частини цукру на крохмаль, тому дозріле зерно цукрової кукурудзи – зморшкувате, заповнене прозорим рогоподібним ендоспермом. 

На насіння цукрову кукурудзу збирають, коли зерно досягає воскової стиглості. У цій фазі обгортки качанів набувають жовтуватого забарвлення. 

Початки не можна довго залишати на рослинах, тому що в сиру погоду насіння нерідко пліснявіє і навіть починає проростати. У насіння, яке потрапило під заморозки, схожість різко знижується. 

Віктор Гаврилюк 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте