Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Сад

Технологія оновлення: як посадити молоді кущі на плодоносному винограднику

05 жовтня 2023
1184
Технологія оновлення: як посадити молоді кущі на плодоносному винограднику

Перед виноградарями часто постає задача: як висадити кілька кущів перспективних новинок на своїх ділянках, не закладаючи нові посадки, щоб за короткий термін вони почали розвиватися і плодоносити. Звичайно, можна замінити старі сорти на нові шляхом перещеплення, але не завжди це можливо. Доцільніше висадити саджанці замість старих кущів або поруч з ними. 

У довідниках з виноградарства наводиться вичерпна інформація про посадку саджанців на нових виноградниках, а ось про посадку на плодоносних – відомості не такі докладні. Але ж вона має свої особливості: треба подолати ґрунтовтому,  врахувати, що сусідні кущі пригнічують молоді рослини. 

Наш автор розповідає, як оновив свій виноградник, якому близько 28 років. 

Заміну старих рослин, малопродуктивних чи застарілих сортів краще проводити цілими рядами, а не окремими кущами.

Спочатку я викорчував один ряд кущів (10-15 шт.) і викопав на цьому місці траншею шириною 0,9 і глибиною 0,8 м. Землю з траншеї перекинув на один бік, вибрав усе велике і дрібне коріння, що зустрілося в ґрунті. На дно траншеї насипав шар родючого ґрунту (0,3 м), змішаного з добривами (на 1 м довжини ряду вніс 3 відра перегною та 1 кг нітрофоски). Ґрунт узяв із сусіднього міжряддя, в якому не було виноградного коріння. Знімав шар трохи більше 0,3 м.

На ділянці, виділеній для посадки нових саджанців (приблизно 0,7 х 0,7 м), висипав привезений чорнозем з піском (можна використовувати і ґрунт із міжрядь саду або з городу). Траншеї теж засипав ґрунтом із сусіднього міжряддя, додавши попередньо до нього листя фруктових дерев, траву, солому, щоб він був більш пухким. 

У міжряддя, де було знято ґрунт, методом перевалу на глибину 0,6 ширину 0,2 вніс добрива (на 1 м довжини – 1 відро перегною та 100 г нітрофоски).

Коріння кущів із сусіднього ряду при цьому, природно, підрізав, і в результаті вони омолоджувалися. Тож у перші два роки виключалося придушення молодих посадок.

Ґрунт, узятий із траншей, для дезінфекції перемішав із непросіяною (з частинками деревного вугілля) золою з розрахунку 0,5-1,0 кг на 1 м довжини та розкидав у міжряддях фруктових дерев. У міжряддя, що звільнилося, також вніс добрива (в траншейку глибиною 0,6 м).

Всю цю роботу виконав восени.

У березні висадив першосортні саджанці відкритим способом, тобто в місці посадки викопав лунки (діаметром 0,7 м, глибиною 0,25 м) і посадив саджанці, при цьому стежив, щоб п'ята саджанця була на глибині 0,5 м від рівня ґрунту.

Кожен саджанець полив теплою водою (20-25 °С), замульчував дно лунки чорною плівкою та поставив мікропарник із прозорої плівки. У травні, коли встановилася тепла погода та пагони досягли висоти 15-20 см, мікропарник зняв. Все літо лунки тримав відкритими.

Саджанці успішно розвивалися: добре прогрівалися п'яткові корені, не утворювалися верхні (росяні) корені. Відпала необхідність катаровки, без якої не обійтися, якщо саджанець висаджений традиційним закритим способом (повністю засипають його ґрунтом і зверху насипають горбок землі заввишки 10-15 см).  

Можна використовувати комбінований спосіб посадки. Для цього саджанці спочатку висаджують закритим способом, а коли молоді пагони досягнуть висоти 15-20 см і вийдуть з пагорба, викопують лунку (діаметром 0,7 м і глибиною 0,25 м).  Дно її мульчують торфом або перегноєм, а частину пагонів, що знаходилися у землі, обертають папером, щоб запобігти сонячним опікам.

Коли немає можливості зробити заміну куща за допомогою відприсків, виникає необхідність у посадці одиночних саджанців на плодоносному винограднику. Я це роблю так. Викорчовую старий кущ, на його місці викопую яму довжиною 1,5, шириною 1,0 та глибиною 0,8 м. Щоб усунути негативний вплив сусідніх кущів, у торцях ями на глибину 0,6 м встановлюю часові екрани з подвійної поліетиленової плівки.  Ґрунт готую так само, як і для нового ряду (як у першому випадку).

Для посадки беру тільки саджанці, які інтенсивно ростуть. Наприклад, саджанці, що вегетують, в контейнерах або інші – з потужною кореневою системою. Вони швидко ростуть і легше переносять конкуренцію із сусідніми дорослими кущами.

Така технологія оновлення виноградника, незважаючи на трудомісткість, цілком виправдала себе. Саджанці нових стійких сортів починають плодоносити на другий-третій рік та з кожним роком значно нарощують урожай.

Результати такі ж, якби саджанці були посаджені на новому винограднику (на свіжому ґрунті).

Василь Соколов 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте