Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Сад

Подарунок "від білочки": вітчизняні сорти фундука та їх розмноження

30 травня 2023
469
Подарунок "від білочки": вітчизняні сорти фундука та їх розмноження

Ліщина з давніх часів розглядалася як найцінніша плодова рослина і була введена в культуру ще до нашої ери. На той час її називали гераклійським горіхом. У нас початок вирощування ліщини відноситься, ймовірно, до античних часів.

Оскільки  південні сорти фундука через низьку зимостійкість непридатні для обробітку на більшій частині території України, виникла потреба у створенні більш стійких та високоякісних сортів.

Такі сорти, що являють собою потомство західноєвропейських сортів та їх гібридів із звичайною ліщиною, були створені Ф. А. Павленком в Українському НДІ лісового господарства та агролісомеліорації. Вони рекомендовані для промислового використання.

Плоди різних сортів фундука та ліщини відрізняються за формою та розмірами.

Болградська новинка. Районований з 1981 р. у зоні Степу. Середній термін дозрівання. Горіхи кулястої форми, плескаті, слаборебристі, масою 1,5 г. Вихід ядра 46%.

Борівській. Районований з 1991 р. у Лісостепу та Поліссі. Середній термін дозрівання. Обгортка дорівнює або трохи довша за горіх, здебільшого цілісна, опушена, зубчаста. Горіхи довгасто-конічної форми, плескаті, з пласкою основою, довжиною 2 см, світло-коричневі, масою 1,9 г. Вихід ядра 48-51%.

Дарунок Павленко. Районований з 1991 р. у Степу. Середній термін дозрівання. Обгортка трохи довша за горіх, цілісна, широкозубчаста. Горіхи завдовжки 2,5 см, темно-коричневі, масою 2,4 м. Вихід ядра 49%.

Клиноподібний. Районований з 1988 р. у Лісостепу. Середній термін дозрівання. Обгортка трохи довша за горіх, розсічена на зубчасті частки. Горіхи еліпсовидно-клиноподібні, довжиною 2 з зі злегка опуклою основою, коричневі та світло-коричневі, з більш темними довгастими смужками, слаборебристі, масою 1,6-2,3 г. Вихід ядра 50%.

Корончастий. Районований з 1991 р. на Поліссі. Середній термін дозрівання. Маса плодів 1,7 р. Вихід ядра 47%. 

Лозівський кулястий. Районований з 1989 р. у Степу та Лісостепу. Середній термін дозрівання. Обгортка коротша, рівна або трохи довша за горіх, цільна або розсічена з одного боку, зубчаста. Горіхи майже кулястої форми, довжиною 2 см, золотаво-жовті з темними довгастими смужками, масою 2,1-2,5 г. Вихід ядра 50%. 

Пиріжок. Районований з 1996 р. у Степу. Середній термін дозрівання. Обгортка однакової з горіхом довжини, вільно облягає. Горіхи кулясті, довжиною 2 см, масою 2,6 г. Вихід ядра 47%. 

Ракетний. Районований з 1990 р. у Степу. Пізнього терміну дозрівання. Обгортка за довжиною вдвічі перевищує горіх, зубчаста. Горіхи циліндричні, загострені, з опуклою основою, жовті, масою 2,2 г. Вихід ядра 49%.

Сріблястий. Районований з 1991 р. у Степу та Лісостепу. Середній термін дозрівання. Обгортка цільна, вдвічі довша за оpexa, густо залізисто-опушена, липка. Горіхи довгасто-конусоподібні, з великою, злегка опуклою основою, слаборебристі, довжиною 2 см, масою 2,5 г. Вихід ядра 47%. 

Степовий 83. Районований з 1985 р. у зоні Степу. Пізнього терміну дозрівання. Обгортка дорівнює по довжині горіху або довша за нього в півтора рази, залізисто-опушена, цільна або дещо розсічена з одного боку, зубчаста. Горіхи довгасті, біля основи дещо звужені, довжиною 2 см, коричневі, з темними поздовжніми смужками, масою 1,7 г. Вихід ядра 47%.

Шедевр. Районований з 1985 р. у Степу та Лісостепу. Середній термін дозрівання. Обгортка вдвічі довша за горіх, зубчаста, залізисто-опушена. Горіхи кулясті, довжиною 2 см, масою 2,5-2,7 г. Вихід ядра 46%. 

Шоколадний. Районований з 1985 р. у Лісостепу. Середній термін дозрівання. Обгортка трохи довша за горіх, зморшкувата, з сильно розсіченими кінцями. Горіхи довгасті, темно-коричневі, з темнішими поздовжніми вузькими смужками, довжиною 1,9 см, масою 1,8-2,2 г. Вихід ядра 50%. 

При насіннєвому розмноженні сортового фундука проводять посів горіхів восени або після трьох-п'ятимісячної стратифікації при температурі 1-5 °С – навесні.

Товста оболонка горіхів перешкоджає проростанню, ось чому нерідко утворюються так звані "мертві" посіви, коли горіхи у ґрунті тривалий час не проростають, не втрачаючи при цьому схожості. 

З способів вегетативного розмноження часто застосовують розмноження горизонтальними, дугоподібними та вертикальними відведеннями. Для посилення коренеутворення використовують дротяні перетяжки. Відведення отримують за один-два вегетаційні періоди.

Кущову ліщину нерідко розмножують відприсками. При цьому кореневищну поросль відокремлюють від материнської  рослини та висаджують на дорощування для формування якісної кореневої системи.

  • Застосовують розмноження щепленням живцем за кору або в розщеп, окуліруванням сплячою або проростаючою брунькою.
  • Найкраща підщепа – ведмежа ліщина, що не дає порослі.
  • Саджанці, отримані при використанні у якості підщепи кущової ліщини, придатні для штамбової культури за умови регулярного видалення порослі.

У богарних умовах кущоподібний фундук вирощують із площею живлення 6 х 4-6 м, при зрошенні застосовують схеми посадки 6 х 8 м. 

Для кращого перезапилення висаджують кілька сортів або рослин насіннєвого походження. Поруч можна розмістити кущі ліщини звичайної з морозостійкішими чоловічими квітками.

Формування полягає в отриманні куща, що складається з 8-10 скелетних стовбурів. Поростеві пагони регулярно видаляють. Кущі з віком омолоджують шляхом заміни скелетних стовбурів новими.

Штамбові одностовбурні рослини і кущі з трьома-п'ятьма скелетними стовбурцями можна розміщувати густіше – на відстані 3-4 м один від одного. Тоді крона краще висвітлюється і вони дають вищі врожаї.

  • Щоб на кореневласних штамбових рослинах не утворювалася поросль, навколо штамба розміщують плівкове коло діаметром 30-35 см, краї його приколюють, а в центрі обв'язують навколо штамба на 4-6 см вище кореневої шийки. 

Дикорослі зарості ліщини можна покращити, прорідивши і очистивши їх від інших кущів та дерев. Кущі старше 25 років слід омолоджувати. Облагоджувати ліщинники можна також перещепленням фундуком.

Шкідниками та хворобами ліщина уражається мало. Найбільшої шкоди завдає їй горіховий довгоносик, личинки якого вигризають ядро горіха, а закінчивши харчування, прогризають у шкаралупі круглий отвір і виходять назовні. Зимують личинки в ґрунті, потім навесні заляльковуються. Жуки виповзають із ґрунту в травні при середньодобовій температурі ґрунту 15-16 °C і харчуються на кущах фундука. У присадибних садах жуків струшують із кущів на плівку та знищують, на промислових плантаціях проводять обробку інсектицидами. 

Плоди ліщини дозрівають у серпні-вересні, у ведмежої ліщини – на місяць пізніше. Ознаки зрілості – пожовтіння та побуріння обгортки, осипання горіхів. Збирають їх із землі після струшування або прямо з куща разом з обгортками і підсушують у купах. Потім горіхи очищають від обгорток.

У промислових умовах це виконують на спеціальних плюскочистних машинах, садоводи-аматори обмолочують їх за допомогою палиць або зривають вручну.

Горіхи обов'язково досушують, їхня вологість не повинна перевищувати 12%. Цього можна досягти в кімнатних умовах за одно-, двотижневе просушування горіхів, розстеливши їх тонким шаром. 

Урожай горіхів з дикорослого куща ліщини сягає 1-3 кг, у культурі 5-10 кг (за сприятливих умов до 15 кг). Урожайність промислових плантацій у наших умовах становить 1-3 т із 1 га. Дерево ведмежої ліщини дає 10-30 кг горіхів, у столітньому віці  – 150-200 кг.

Володимир Меженський 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте