І прянощі, і ліки: вирощуємо та вживаємо імбир

Імбир належить до ботанічної групи рослин родини імбирних. Ботанічний рід налічує близько 80 видів, поширених у тропічній Азії.

З них господарське значення має лише один вид – імбир лікарський (Zingiber officinale) із Південно-Східної Азії. Це тропічна багаторічна трав'яниста рослина, що утворює гіллясте бульбовидне кореневище. Листя вузьколанцетне, дрібні оранжеві квітки зібрані у вертикальні суцвіття заввишки 25-30 см.

У наші дні в дикому вигляді не зустрічається.

На промислових плантаціях вирощують у багатьох країнах з тропічним кліматом – у Японії, В'єтнамі, Західній Африці, Нігерії, Аргентині, Бразилії та ін. Промислова сировина – свіжі бульбоподібні кореневища, сухі, мелені, зацукровані, у шоколаді.

Використовується у якості прянощів у пряниках, пасках, бубликах, пудингах, печиві, льодяниках, варенні, настоянках, наливках, лікерах, в деяких сортах чаю, соліннях і маринадах. В Америці популярні імбирний хліб та імбирне пиво, в Англії імбирний ель.

У країнах Південно-Східної Азії, Китаї, Японії імбирний корінь використовують із давніх часів, до Європи його привіз Марко Поло. Щоб підвищити ціну, торговці розповідали, що цей корінь виростає на краю Землі, за Червоним морем, у країні троглодитів, які його охороняють. У ті часи це був дуже цінний товар, якому приписували неймовірні властивості омолодження організму, лікування мало не від усіх хвороб.

Так, Салернська школа здоров'я рекомендувала імбир як засіб для збереження здоров'я та припливу сил. Вважалося, що корінь підвищує потенцію у чоловіків, тому дуже популярними в Європі були так звані "гаремні льодяники", а португальці додавали коріння в їжу рабів, щоб збільшити ріст народжуваності. У Китаї дуже популярною була страва з креветок, маринованих у жовтому вині, з додаванням цибулі-татарки, імбиру та оцту. Вважалося, що вона корисна при фригідності та безплідності у жінок.

Сучасною медициною ці властивості не підтверджені, щоправда, доведено, що імбир благотворно діє на шлунок (навіть за виразки шлунка) та шлунково-кишковий тракт. Але погодьтеся, і це чимало. У деяких країнах корінь імбиру використовується в офіційній медицині. 

Імбир – тропічна рослина, тому в умовах помірного клімату його можна вирощувати лише в контейнерній культурі.

• Для цього потрібно розгалужений корінець посадити горизонтально в неглибокий, але широкий горщик або миску.

Догляд за рослинами теж не складний. Досить добре поливати та удобрювати кожні два тижні, у період інтенсивного росту – бажано органічними добривами. Рослина світлолюбна, тому й утримувати її потрібно у світлому місці.

• Восени надземна частина відмирає, а кореневища потрібно зберігати всю зиму в сухому місці за температури не нижче 18 °С.
• Навесні коріння очищають від старої землі, ділять на частини довжиною 5-7 см і так, щоб на кожній була брунька ("вічко"), місця зрізів підсушують, а потім поділки розсаджують у нові горщики.
• Для дезінфекції проти гнильних мікроорганізмів свіжі зрізи можна посипати сірим або подрібненим деревним вугіллям.

Важливо пам'ятати, що імбир не любить холоду і при вирощуванні не допускати зниження температури від 16 °С. 

Зігріваючий напій з імбиру 

Свіжий імбирний корінь нарізати на кілька тоненьких скибочок (7-10 шт), покласти в термос або чашку для заварювання, що має кришку, додати скибку лимона, трохи анісу та кориці – за смаком. Залити окропом.

Закрити кришку і заварювати напій 10 хв. Потім додати мед за смаком – в дуже гарячий напій мед краще не додавати, бо при температурі вище за 60 ° С він втрачає корисні властивості. 

За матеріалом Всеволода Грабовського 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com