Ваш помощник каждый день
Подпишитесь
Сад

Без права на помилку: критерії для вибору найкращих саджанців плодових культур

23 октября 2020
356
Без права на помилку:

Щоб отримувати хороші врожаї, садоводи витрачають багато зусиль – поливають, підживлюють, обрізають, захищають плодові дерева від хвороб і шкідників. Але не завжди досягають бажаного результату.

У чому ж причини невдачі?

Перш за все, в якості посадкового матеріалу. Слабка, хвора, нестійка до несприятливих умов рослина не здатна дати повноцінний урожай якісних плодів.

Щоб уникнути помилок при купівлі саджанців, звертайте увагу на те, на якій підщепі щеплений сорт; який розмір та вік придбаної рослини; а також на те, чи відповідає саджанець нормативним вимогам, що пред'являються до посадкового матеріалу. 

Надійна опора

Від підщепи в значній мірі залежить сила росту і скороплідність дерева, а головне – його зимо- і морозостійкість.

В Україні, як і в інших країнах Європи, технологія вирощування основних зерняткових культур (яблуня, груша) базується на використанні вегетативно розмножуваних підщеп, які отримують, в основному, відводками в маточних насадженнях. Кісточкові культури, здебільшого, вирощують на сіянцях, хоча в промисловому виробництві плодів набувають популярності також слаборослі  вегетативно розмножувані підщепи.

При плануванні майбутнього саду садівникові необхідно вирішити, що йому потрібно – отримувати ранні рясні врожаї (тоді через десять років доведеться замінити дерева), або помірні врожаї, але впродовж тривалого часу.

Ці завдання реалізують шляхом підбору плодових дерев на різних підщепах.

  • На вегетативно розмножуваних підщепах, як правило, отримують слаборослі дерева, а період їх продуктивного використання, в залежності від сорту, становить 12-15 років.
  • Якщо ж потрібно виростити довговічні (25-30 років і більше) сильнорослі дерева, то підбирають саджанці на насіннєвих підщепах.

Вибір підщепи при закладці саду залежить також від механічного складу ґрунту, рівня залягання ґрунтових вод.

На ділянці з глибокими піщаними ґрунтами надійніше закласти сад саджанцями на насіннєвих підщепах, у яких коренева система проникає в глибші горизонти, що значно поліпшить їх забезпеченість водою і поживними речовинами. На ділянках з близьким заляганням ґрунтових вод краще висаджувати дерева на слаборослих вегетативно розмножуваних підщепах, що характеризуються поверхневим розміщенням кореневої системи.

Добре переносять неглибоке (1,5-2 м) залягання ґрунтових вод дерева сливи, аличі та абрикоса, щеплені на сіянцях аличі. Для абрикоса, вирощеного на сіянцях жерделі, і черешні на сіянцях дикої черешні такий рівень неприпустимий – рослини хворітимуть і можуть усохнути.

Велике значення має така властивість підщепи, як зимостійкість. Наприклад, персик в теплих регіонах, як правило, вирощують на мигдалі. В Україні ця підщепа не придатна через низьку морозо- і зимостійкість. У зв'язку з цим на височинах персик обробляють на сіянцях жерделі, а на ділянках з близьким заляганням ґрунтових вод (в тому числі з підвищеною вологістю ґрунту) – на сіянцях аличі.

Великі або маленькі

При посадці або пересадці рослин величезну увагу потрібно приділяти їхньому віку і величині.

Існує думка, що великі дерева добре приживаються і здатні в рік пересадки дати урожай. Але все не так просто.

Великі дерева, особливо кісточкових культур, у віці від 4 років і старше болісно переносять будь-яку пересадку.

Приживлюваність також погіршує пересадка в пізноьвесняні терміни, коли вологість повітря мінімальна. Рослини, навіть висаджені з грудкою землі, в якій основна частина кореневої системи залишилася недоторканною, перші два роки витрачають на відновлення, плоди у них зав'язуються дрібні або опадають. А якщо їх пересадили з відкритою кореневою системою, їм буде потрібно ще більше часу, щоб прижитися.

При цьому стандартні 1- або 2-річні дерева відмінно приживаються і за показниками росту перевершують "великоміри", а завдяки добре розвиненій кроні і кореневій системі дають товарні плоди високої якості.

Все згідно з нормами  

Вчені і виробничники розробили галузевий стандарт на посадковий матеріал плодових і ягідних культур (ГСТУ 46.061-2003), в якому визначено їх якісні характеристики.

Відповідно до зазначеного стандарту, найкращий вік саджанців для посадки – 1 або 2 роки, по мірі розгалуження вони можуть бути кронованими (3-7 бічних гілок) або некронованими.

У кронованих саджанців повинні бути 3-4 бічні гілки довжиною 20-40 см. Висота однорічних саджанців без крони – не менше 120-130 см.

Стандартна товщина штамба для саджанців яблуні і груші – 12-16, а для саджанців кісточкових культур – 14-16 мм. Коренева система повинна бути добре розвиненою (25 см в довжину).

Найкраще купувати посадковий матеріал, який з осені після викопування зберігався в спеціалізованих боксах або прикопі. Саджанці, викопані навесні, можуть виявитися підмерзлими, що неприпустимо.

Саджанці, які реалізують з відкритою кореневою системою, як восени, так і навесні, повинні бути без листя, не пересохлі, не пошкоджені.

Деревця з підсохлими або загниваючими коренями, а також з наростами, які свідчать про наявність кореневого раку, непридатні до посадки.

  • Для кращої приживлюваності саджанців яблуні, груші, сливи і ягідних культур (смородина, аґрус, малина) їх потрібно висаджувати восени, але не пізніше ніж за 3-4 тижні до замерзання ґрунту.

За цей період висаджені деревця встигають прижитися і раніше вступають в вегетацію навесні. При дотриманні термінів осінньої посадки рослини добре ростуть і розвиваються.

  • Кісточкові культури, такі як персик, абрикос, черешня і вишня, в північних районах України висаджують, як правило, ранньою весною з початком весняно-польових робіт, щоб уникнути підмерзання взимку.

Рослини, посаджені в пізні терміни (в середині травня) погано приживаються, їх ріст і розвиток сповільнюються.

При посадці плодових культур необхідно уникати механічних пошкоджень або обламування бруньок на пагонах крони, а також в зоні закладки крони у нерозгалужених саджанців, бо на сплячих бруньках в рік посадки пагони не утворюються і рослина може усохнути. 

Саджанці без обману

Купуйте посадковий матеріал плодових і ягідних культур тільки в перевірених державних і приватних плодорозсадниках.

Уникайте стихійних ринків, на яких продавці не несуть відповідальності за якість, сортову відповідність і умови зберігання товару.

Нерідко торговці замість культурних сортів абрикоса та черешні пропонують сіянці жерделі і дикої черешні. Але в цьому випадку молоді дички ще можна виправити перещепленням, набагато гірше, коли під виглядом черешні продають тополю, а замість кизилу – свидину.

При виборі саджанців садовод повинен вміти відрізнити культурні сорти від їх диких побратимів.

У сіянців абрикоси, груші, аличі на штамбі багато колючок, дуже дрібне листя. Дику черешню легко розпізнати за сіро-зеленим  кольором кори і укороченими міжвузлями, бруньки у неї загострені і щільно притиснуті до стовбура.

Також пошукайте місце щеплення – у культурних рослин воно повинна бути.

Як правило, в місці зрощення підщепи з привоєм видно залишки закоркованої тканини, а два прищепних компоненти мають різний колір кори.

Саджанці яблуні, в основному, продаються на слаборослих вегетативно розмножуваних підщепах, а більшість сортів груші і практично всі кісточкові культури – на насіннєвих.

Місце під сонцем

Найвищі дерева в саду – ті, що щеплені на сильнорослих підщепах, вони можуть досягати 15-20 м.

Тому розміщувати посадки потрібно так, щоб по шляху руху сонця зі сходу на захід тінь від високих дерев не падала на слаборослі деревця, що ростуть поруч.

При цьому обов'язково потрібно враховувати і відстані між ними. У промислових садах на сильнорослих підщепах між рядами залишають 5-6 м, а між деревами в ряду 3-4 м, а на слаборослих відповідно 3-4 і 2-3 м.

На присадибних ділянках через нерівності ландшафту при посадці не завжди вдається розбити рівні ряди, тому краще підібрати оптимальну площу живлення для кожної рослини.

  • Так, для яблуні і груші на карликових підщепах (М9, Д 1071, 62-396, ІС 2-10) досить від 4 до 8 м2, на середньорослих (54-118, ММ106, М26, ВА-29, МА та інших) – від 8 до 16 м2, на насіннєвих – 18-24 м2 на кожне дерево.
  • Для дерева абрикоса, черешні, персика, сильнорослих сортів вишні, сливи і аличі також досить 18-24 м2, а для слаборослого сорту або щепленого на слаборослу підщепу площа живлення скорочується до 15-18 м2.

При розміщенні плодових і ягідних культур в саду беруть до уваги енергію їх росту, терміни дозрівання і довговічність. Головне при цьому – забезпечити достатнє освітлення рослин, тобто уникнути затінення, яке призводить до різкого зниження врожайності, витягування крони, ускладнення робіт при обрізці дерев та сборі плодів. 

Слід передбачити можливість проведення обприскувань захисними препаратами (для боротьби з шкідниками і хворобами) з таким розрахунком, щоб препарати не потрапляли на сусідні дерева і кущі, на яких плоди і ягоди достигають приблизно в ті ж терміни.

Дерева зерняткових культур краще висаджувати окремо від кісточкових (особливо черешні, вишні та абрикоса), оскільки період їх дозрівання збігається з термінами обприскування яблуні, груші, а також сливи.

Бажано також окремо від плодових висаджувати ягідні культури.

Таким чином, підбираючи сорти і підщепи з урахуванням зони вирощування, використовуючи стандартний посадковий матеріал плодових і ягідних культур, правильно розміщуючи саджанці на присадибній ділянці, можна розраховувати на успіх в отриманні хороших урожаїв і довговічність саду.

Олена Кіщак 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте