Садова аптека: вирощуємо цілющі культури – барбарис та глід
Вирішуючи, які культури посадити, скільки місця виділити під смородину та малину, варто відвести ділянку і для колючих та кислих, але дуже корисних рослин.
Наприклад, барбарис та глід можуть послужити у якості живоплоту і захистять ділянку від небажаних гостей. Вони до пізньої осені зберігають декоративність. А їхні плоди, хоч і не надто смачні у свіжому вигляді, потрібні при виготовленні вітамінного соку або настоянок і наливок з лікувальними властивостями.
Барбарис
Гілки барбарису покриті численними колючками, тому кущі можна використовувати для облаштування непрохідних живоплотів. Придбати сортовий матеріал плодових сортів складно, тому вирощують сіянці.
Для створення живоплоту сіянці висаджують на відстані близько 0,5 м один від одного в траншею, заправлену родючим ґрунтом і добривами.
Добірні форми і сорти розмножують вегетативно:
- зеленими живцями (довжиною 3-4 см)
- здерев'янілими живцями (довжиною 15-20 см)
- горизонтальними і дугастими відводками
- щепленням на сіянцях барбарису.
Одиночному кущу забезпечують площу живлення близько 3 м2. Для гарного плодоношення необхідно вирізати старі гілки і видаляти загущуючу кореневу поросль. Можливе формування у вигляді штамбового деревця.
Плоди барбарису кислі, тому їх зазвичай не вживають у свіжому вигляді, хоча плоди сортів Цукерка, Ліхтарик мають приємний смак і можуть урізноманітнити меню.
Завдяки високому вмісту органічних кислот плоди і сік барбарису купажують з солодкими грушами і черешнею або яблуками і овочами для поліпшення якості кінцевого продукту.
Їх широко використовують для приготування різноманітних освіжаючих безалкогольних та алкогольних напоїв.
Щоб виключити попадання алкалоїдів з насіння в продукти переробки, при віджиманні соку важливо не пошкодити насіння.
Для приготування варення необхідно попередньо видалити насіння. Процес цей досить трудомісткий. Його можна уникнути, використовуючи безнасіннєві сорти.
Невелика кількість алкалоїдів, які містяться в м'якоті плодових сортів, корисна для функціонування організму, однак вагітним краще їх не вживати.
Глід
Багато садоводів хотіли б вирощувати великоплідний глід. Сіянці багатьох великоплідних видів глоду зберігають розмір плодів при насіннєвому розмноженні. Насіння глоду покрите міцною кісточкою, що утрудняє проростання, внаслідок чого при осінньому посіві вони проростає на другий або третій рік.
При насіннєвому розмноженні слід враховувати і те, що значна кількість насіння глоду виявляється пустозернистим.
Сіянці вступають у плодоношення на 8-10-й рік, тому насіннєвий спосіб вирощування посадкового матеріалу не дуже підходить для садоводів.
Сіянці глоду слід переприщепити живцем або брунькою великоплідного виду або бажаного сорту. Такі щеплені саджанці дадуть урожай на третій рік, подібно до саджанців інших зерняткових культур.
В якості підщепи можна використовувати айву і горобину.
Дерева висаджують за схемою 5 х3-4 м.
Види з потужними колючками добре підходять для живоплотів. В цьому випадку їх розміщують на відстані 0,5-1,5 м один від одного і формують періодичною обрізкою.
Багато видів дають рясний урожай без перехресного запилення, тому одиночна рослина глоду нормально плодоносить.
Оскільки сортів глоду багато, з метою економії місця у саду можна вирощувати багатосортові рослини: на одній підщепі прищепити кілька сортів різного терміну дозрівання. Таким чином створюють конвейєр свіжих плодів, що надходять впродовж двох-трьох місяців.
Десертним смаком відрізняються сорти Збігнєв, Шаміль, Злат, Понтій, Микита, які гарні в свіжому вигляді.
Плоди глоду годяться для всіх відомих способів переробки фруктів. Високий вміст пектинових речовин і органічних кислот дозволяє отримувати високоякісні желюючі продукти. Їх можна купажувати з іншою сировиною, наприклад, яблуками, для збагачення біологічно активними речовинами.
Володимир Меженський
© Журнал "Огородник"
ФОТО: pixabay.com
Глянець