Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Садиба і дизайн

Астільба — граційна і досконала: культура у дизайні саду

30 грудня 2021
3386
Астильба — грация и совершенство

Астільба – один з найкрасивіших багаторічників. Незважаючи на те, що у першій половині ХХ ст. селекцією астільби займалися такі видатні фахівці, як Е. Лемуан у Франції, Г. Арендс у Німеччині, Б. Руйс у Голландії, і до середини століття існувало вже понад двісті прекрасних сортів, ця культура була мало відома не тільки у нас, але й у країнах Західної Європи. Великі колекції існували лише у поодиноких приватних садах. Навіть у 80-ті роки ХХ ст. численні розсадники та садові центри Європи пропонували як посадковий матеріал просто білі, рожеві та червоні астільби без вказівки сорту. Ситуація змінилася лише в останні десятиліття. 

Загальна характеристика 

Назва астільба (Astilbe) за походженням грецька (а - "без", stilbe - "блиск"), тобто "неблискуча", була дана більше ста років тому шотландським ботаніком і мандрівником лордом Гамільтоном. Описуючи новий рід рослин, він зазначив, що листя та суцвіття у них не мають блиску.

Рід Астільба (Astilbe Buch. – Ham. ex D. Don) належить до родини ломикаменевих (Saxifragaceae A. L. de Jussie), налічує близько 40 видів, що виростають у районах з вологим кліматом – Південно-Східна Азія та південний схід США. На території колишнього СРСР зустрічається А. китайська, А. Тунберга.

Астільби ростуть найчастіше в гірських районах до висоти 4800 м над рівнем моря, на берегах річок, на вологих, багатих на мінеральні речовини ґрунтах з низьким вмістом вапна та високою вологістю повітря. У природі вони ростуть у широколистяних лісах, у місцях, де влітку зберігається волога.

Астільби добре переносять холодні зими (у Канаді до -37 °С) під шаром снігу.

Це багаторічні кореневищні трав'янисті рослини з надземною частиною, що відмирає на зиму. Стебла прямостоячі, висота – від 10 до 200 см, залежно від виду. Численне прикореневе листя на довгих черешках, просте або перисто-розсічене. Формує компактні кущі. Забарвлення листя під час весняного відростання в залежності від виду або сорту різне – від зеленого (темно-зелене, буро-зелене, зелене з бурою облямівкою) до бордового і бронзового, нерідко з красивим металевим блиском. Плід – коробочка. Насіння дуже дрібне, в 1 г – до 20 000 насінин.

Найефектніші астільби під час цвітіння. Суцвіття можуть бути пірамідальними, ромбічними, волотистими, але особливо витончені пониклі. Декоративність суцвіть залежить від їхньої щільності. Кількість суцвіть у кущі різна – від 5 до 40-50 шт., залежно від сорту. Оптимальної продуктивності цвітіння рослини астільби досягають на 3-4-му році росту.

Кореневище щільне або пухке (залежно від виду), дерев'янисте. Щорічно у верхній частині кореневища формуються бруньки поновлення, а нижня його частина поступово відмирає. Вертикальний приріст становить 3-5 см на рік, тому наприкінці осені рослини потрібно підсипати родючою землею.

Терміни цвітіння астільби в умовах Лісостепу України кінець травня – початок червня. Найбільшого декоративного ефекту астільба сягає період масового цвітіння. Його тривалість у середньому становить 10-14 днів. Натомість існують сорти, цвітіння яких триває 50-60 днів – до вересня.

За бажання можна підібрати таку колекцію, щоб милуватися астільбами майже все літо.

Агротехніка 

Астільби невибагливі, добре ростуть на пухких і багатих на перегній суглинках або супесях, на торф'янистих ґрунтах (рН 5,5-7). Догляд за астільбою полягає головним чином у своєчасному видаленні бур'янів та підтримці вологості ґрунту. 

Тривала посуха для астільби згубна. Більшість сортів може рости в місцях з досить високими ґрунтовими водами та переносить навіть застій води.

Оптимальна освітленість – розріджена тінь або затінення в спекотну пору дня. Багато сортів добре ростуть і на відкритих ділянках за умови достатнього зволоження, у цьому випадку цвітіння буває навіть пишніше і яскравіше, ніж у тіні, але й закінчується швидше.

Нормальна життєздатність куща астільби 4-5 років. Потім кущі втрачають декоративність, зменшується кількість суцвіть, і рослина стає менш стійкою до посухи та морозів.

Сьогодні культивують переважно сорти астільби, оскільки вони відрізняються від видів більшою декоративністю та менш вимогливі до умов вирощування.

Загалом у світовому сортименті налічується близько 400 сортів. 

Найбільша кількість сортів належить до груп: Астільба Арендса, А. гібридна, А. японська та А. Лемуана.

Лідерами серед країн, що культивують астільбу, є США та Канада. У Західній Європі її широко вирощують у Голландії, Німеччині та Великій Британії. 

Розмноження 

Оптимальні терміни посадки астільби – квітень-травень і вересень-жовтень. Рослини можна пересаджувати протягом усього вегетаційного періоду, але лише за умови збереження земельної грудки. 

При розсадженні астільби восени кущ викопують, обрізають листя і поділяють його на частини (поділки), при цьому видаляють старе відмерле коріння. Кожна поділка повинна мати не більше 3-5 бруньок. 

Висаджують рослини на таку глибину, щоб над бруньками був шар ґрунту в 3-5 см. Відстань між рослинами 25-30 см.

Для збереження вологи та гальмування росту бур'янів рослини мульчують торфом або подрібненою корою. У наступний після посадки рік бажано видалити квітконоси, щоб рослини зміцніли і вже другого року вони порадують вас рясним цвітінням.

Астільбу можна розмножувати також насінням. Однак цей спосіб застосовується лише для розмноження видів, але не сортів. Сіянці, отримані з сортового насіння, використовують лише у селекційній роботі.

Використання у ландшафтному дизайні 

Астільба – прекрасна рослина для озеленення.

Високі та середні сорти використовують у міксбордерах та на клумбах, низькі – на передньому плані квітників, у бордюрах, карликові – на гірках та в рокаріях.

Її можна висаджувати моногрупами поблизу кущів. А поодинокі вкраплення астільби виглядають особливо елегантно серед посадок декоративних хвойних. 

У водойм чудово виглядають форми з поникаючими суцвіттями. Давно відома ряболиста форма астільби японської з листям, покритим жовтим кропом. Сьогодні отримання нових ряболистих сортів – один з основних напрямків селекції цієї культури. 

У квітниках традиційні сусіди астільби – хости, папороті, ірис сибірський. Однак астільба чудово поєднується і з іншими багаторічниками (бадан, гейхера, тіарелла, деякі герані, флокс волотистий, багато дзвіночків). Поряд з астільбою можуть рости первоцвіти, доронікум, гравілат, іберіс, купальниця. На першому плані ефектно виглядають квітучі навесні низькорослі багаторічники, наприклад, різні види ломикаменів, а також крупка, яснотка, живучка, пупочник. Мальовничо виглядають поруч із астільбою деякі види очитку, наприклад, білий, хибний.

Суцвіття астільби прекрасні у зрізці. Хоча в кімнатних умовах вони стоять не дуже довго (два, три, а іноді і до 5-8 днів), але завжди радують граціозністю та оригінальністю.

Дуже хороша астільба і як вигоночна рослина. Більше інших для цієї мети підходять низькорослі раноквітучі сорти. Якщо почати вигонку на початку лютого, то цвітіння почнеться вже в середині квітня.

У народній медицині 

Види астільби здавна використовували в медицині.

У Стародавньому Китаї астільба застосовувалася як лікарська рослина. У її коренях міститься флавоноїд астільбін, листя має тонізуючу, жарознижувальну та протизапальну властивості, їх використовували при захворюваннях шкіри та нирок. А вміст астільбіну в листі дуже маленький, тому в медичних цілях його не використовують.

У Японії та Китаї досі з листя астільби готують приправу до м'ясних страв.

Юрій Буйдін 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com  

comments powered by HyperComments
Новое на сайте