Ваш помічник кожен день
Підпишіться

Гумус — імунітет землі: органічні сполуки, необхідні для родючості ґрунту

29 грудня 2021
1976
Гумус — імунітет землі: органічні сполуки, необхідні для родючості ґрунту

Гумус – слово латинське і перекладається воно як земля, або ґрунт.

У ґрунтознавстві під цим словом розуміють специфічну групу високомолекулярних темнозабарвлених речовин, що утворюються у процесі розкладання органічних залишків у ґрунті. 

Ці сполуки синтезуються з продуктів розкладання та гниття відмерлих рослинних та тваринних тканин.

Гумус, або органічна речовина, значною мірою визначає напрямок процесів ґрунтоутворення, біологічні, хімічні та фізичні властивості ґрунтового середовища, а в кінцевому рахунку – родючість ґрунту. 

У різних ґрунтово-кліматичних зонах гумусовий шар ґрунту має різну глибину та забарвлення. Вміст гумусу в ґрунтах України неоднаковий і становить у середньому від 0,8 до 6,5 %. Наприклад, на Поліссі в дерново-підзолистих ґрунтах він темно-сірого кольору і завтовшки 10-25 см. А в типових чорноземах Лісостепу гумусовий горизонт чорний і його глибина більша за 1 м.

Гумус – найцінніша органічна та біологічно активна частина ґрунту.

Основне джерело надходження свіжої органічної речовини в природному біоценозі – надземна частина рослин та їхнє  коріння. У ґрунтах рослинні залишки піддаються гумифікації (утворення гумусу) та мінералізації (розкладання органічних залишків). Процеси ці досить складні, їх швидкість і характер визначаються багатьма ґрунтово-кліматичними умовами – складом рослинності, мікробним та тваринним світом ґрунту, а також господарською діяльністю.

Під час гумифікації та мінералізації у ґрунті вивільняються азотні та зольні елементи, які перетворюються на поживні речовини та служать важливим джерелом живлення рослин.

Роль органічної речовини у ґрунтах не обмежується його значенням як джерела поживних речовин для рослин. Велике значення вона має для утворення фізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунтів.

Рослинні залишки, продукти їх розкладання та власне гумусові речовини впливають на пористість ґрунтів, їх водоутримуючу здатність та теплові властивості, створюючи сприятливі водно-повітряні умови для росту рослин.

Одна з важливих властивостей ґрунтів – буферність, яка регулює реакцію ґрунтового розчину, визначається значною мірою гумусовими речовинами, що містяться в ґрунтах. Сто років тому наші чорноземи містили в середньому 4-6 % гумусу, сьогодні – 3,2 %. Якщо у ґрунті менше 2,5 % гумусу, це вже не чорнозем.

Щорічні втрати гумусу відбуваються через переважання темпів мінералізації органічних речовин над їх гуміфікацією.

Тому для простого відтворення родючості ґрунтів необхідно щорічно вносити приблизно 8-10 т гною на 1 га посівної площі. В даний час в Україні на 1 га посівної площі в середньому вносять 500 кг гною. 

За матеріалами агрохімічних досліджень ґрунтів встановлено, що кожні 5 років ґрунти України втрачають у середньому 0,05 % гумусу, або 180 кг/га. Ці втрати відбуваються через розкладання органічної речовини, змивання поверхневого шару ґрунту внаслідок водної ерозії, спалювання стерні, соломи та інших причин. 

Здається, це невелика цифра, але якщо порахувати скільки коштуватиме відшкодування цих втрат за рахунок додаткового внесення гною, то ця цифра становитиме на всю ріллю України – близько 20 млрд гривень. 

Останніми роками у зв'язку з дефіцитом органічних добрив господарники дедалі більше уваги приділяють мінеральним добривам. Проте, як свідчать останні наукові дослідження, внесення мінеральних добрив призводить до пептизації (розчинення) гумусу, а в результаті – зменшення його вмісту в ґрунті.

Різні види та форми мінеральних добрив по-різному впливають на органічну частину ґрунту. Найбільш «агресивні» азотні, деякі види калійних та комплексних добрив. Отже, довготривале внесення мінеральних добрив без урахування науково обґрунтованих норм значно посилює лабільність (рухливість) органічної речовини. Цим пояснюється збільшення врожайності сільськогосподарських культур.

Застосовуючи свої системи землеробства, ми порушуємо налагоджений за мільйони років процес утворення гумусу. Адже ораний оголений ґрунт – це відкрита рана на тілі землі, яку вона прагне якнайшвидше закрити, затягнути зеленими рослинами, захистити від пекучого сонця, дощів і вітрів. 

При багаторічному активному використанні будь-який ґрунт, скільки б мінеральних добрив у нього не вносили, виснажується, і про хороші врожаї можна лише мріяти.

Виправити становище можуть самі рослини, вірніше їх органічні залишки – у вигляді гною, компостів, пожнивно-кореневих залишків, сидератів та ін. Якщо господарник хоче застосовувати мінеральні добрива, то їх потрібно поєднувати із внесенням органіки, але лише у науково обґрунтованих кількостях, бажано за результатами агрохімічного обстеження ґрунту. 

В ідеалі органічні залишки обов'язково мають пройти стадію компостування. При цьому ґрунтова мікробіота переробляє органічні залишки не лише у доступні для рослин поживні речовини, а й у гумус.

Отже, органічні залишки плюс ґрунтові мікроорганізми – основа родючості ґрунту.

Незамінну роль у створенні родючості грають і добре знайомі нам дощові хробаки.

Цей нехитрий спосіб підвищення родючості ґрунту перевірений століттями. Користь дощових хробаків безперечна. Поки що жоден із виробників добрив не зміг запропонувати ефективніший засіб.

Дощові хробаки, переробляючи ґрунт, роблять його більш пухким. Крім того, сприяють утворенню біогумусу. Внаслідок їх діяльності прискорюється процес розкладання речовин, ґрунт збагачується їжею для рослин. Проникаючи вглиб ґрунту, вони роблять його повітряно- і водопроникним, а також покращують його структуру.

Дощові хробаки, до речі, служать індикаторами чистого та родючого ґрунту. 

Органіка потрібна всім типів ґрунтів – як високо-, так і низкогумусованих. Сьогодні, на жаль, органічних добрив явно недостатньо (мало хто тепер тримає корову або інших домашніх тварин). Тому потрібно використовувати для приготування компостів усілякі засоби: побутові відходи, зняту з ділянки рослинність, опале листя тощо. Не поспішайте спалювати те, що можна закомпостувати. У журналах та довідниках для садівників та городників можна знайти всі необхідні рекомендації щодо приготування компостів.

Гумус ще називають імунною системою ґрунту, оскільки завдяки йому зберігається та покращується його структура, підтримуються основні функції та забезпечується здоров'я ґрунтового середовища. Гумус активізує природний опір рослин захворюванням та шкідникам, запобігає масовому розвитку хвороботворних організмів. Завдяки оптимальному вмісту гумусу в ґрунті підтримуються та покращуються його фільтруючі та сполучні властивості. 

За допомогою гумусу та мікробіоти шкідливі речовини (залишкова кількість пестицидів, солі важких металів, радіонукліди та ін.) розкладаються у ґрунті або дезактивуються у складі колоїдів і не становлять небезпеки для ґрунтової фауни та рослин.

Отже, гумус грає найважливішу екологічну роль всього живого світу – рослин, тварин і людини, тобто, як губка, поглинає і пов'язує шкідливі речовини, тому його можна назвати «буфером» планети.

Підсумовуючи значення гумусу в родючості ґрунтів, варто звернути увагу на слова не вченого, а письменника В. Бєлова: «Майже всю масу продовольства, яка потрібна людям, виробляє найтонший гумусовий шар. Гумус – дивовижне явище, можливо, єдине у Всесвіті. Але, яка безжальна сучасна технологія по відношенню до цього найціннішого дива природи. Планета Земля ніби трохи припудрена гумусом, такий він тонкий і беззахисний. І незрозуміло, що ми їстимемо, якщо його то роздмухують пилові бурі, то розпльовують інші рукотворні моря та потоки. Переходити на харчування океанськими водоростями ні фізіологічно, ні технічно ми готові».

Людмила Дацько 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте