"Великий збір" на городі: у серпні збираємо насіння улюблених сортів

Моя колекція налічує близько 300 сортів помідорів. Тому до збору насіння підходжу дуже відповідально, готуюся заздалегідь. 

Високорослі сорти вирощую в теплиці, а низькорослі – у відкритому ґрунті, ретельно за ними доглядаю. Високорослі сорти формую в один-два стебла.

На насіння відбираю добре визрілі (але не перезрілі), типові для сорту плоди (форма, забарвлення, розмір).

Помідори зрізаю тільки з головного стебла, з перших двох-трьох кистей, оскільки саме тут формується найцінніше, здорове насіння.

Плоди мию, розрізаю поперек на дві частини, чайною ложкою витягаю насіння в скляний посуд, накриваю тканиною і ставлю на два-три дні в темне місце для бродіння. Як тільки на поверхні вмісту ємкості утворюється плівка, процес завершено. 

Насіння, яке  має схожість, опускається на дно, а пустотіле спливає. Підняту масу зливаю, насіння ретельно промиваю кілька разів, останню промивку роблю сольовим розчином (1 ст. ложка солі на 1 л води). Насіння викладаю на сито, промиваю проточною водою, розкладаю на спеціальні тканинні серветки і злегка перетираю. 

Ідеально підсушене насіння зберігаю в сухому прохолодному місці в паперових пакетиках, на яких вказую рік врожаю і назву сорту. Насіння помідорів зберігає схожість 5-7 років. 

Для збору насіння огірків відбираю красиві, ідеально зрілі (до жовтого кольору) плоди з найсильніших кущів.

Плоди розрізаю, витягаю насіння в пласмасову ємність, додаю трохи чистої води, накриваю тканиною і залишаю бродити на два-чотири дні. Чим тепліше, тим швидше це відбувається. Потім зливаю верхній шар маси, яка заграла та зацвіла, насіння промиваю кілька разів у чистій воді, відкидаю на сито і розкладаю на спеціальних серветках. Сушу насіння огірків кілька днів, постійно перемішуючи, до повної відсутності вологи.

Зберігаю посівний матеріал в паперових пакетиках в сухому прохолодному приміщенні. Насіння огірків зберігає схожість 5-6 років.

У нашій родині дуже люблять солодкий перець. Щорічно вирощую майже 80 сортів цього смачного і корисного овоча.

У перця є цікава особливість – він схильний до часткового перехресного запилення.

Тому, щоб не ризикувати, на ділянці, де росте солодкий перець, взагалі не висаджую гіркий, а сорти солодкого перцю різного забарвлення розділяю високими рослинами (базилік, кріп).

На насіння відбираю добре визрілі, але не перезрілі плоди. Зрізані перці зберігаю в приміщенні, поки вони не стануть м'якими і злегка зморшкуватими. Потім плоди розрізаю навпіл, витягаю насіння і два-три дні сушу на сонці, після чого складаю в паперові пакетики. Оптимальний термін зберігання насіння перцю – 2-3 роки.

Що стосується баклажанів, то для насінників заздалегідь вибираю розвинені і міцні рослини, залишаю на них два-три плоди середніх розмірів з типовими для сорту ознаками. До осені вони дозрівають на кущах.

У вересні побілілі, м'які, іноді злегка зморшкуваті, баклажани зрізаю, розрізаю уздовж на кілька частин, розкладаю на світлій тканини і залишаю в теплому, темному приміщенні. У міру підсихання насіння часточки баклажанів злегка вибиваю. На світлій тканини темне, виконане насіння добре видно.

Зібране насіння підсушую впродовж тижня до сипучого стану, потім складаю в паперові пакетики. Насіння баклажанів зберігає схожість 2-3 роки.

Насіння моркви і буряка дозріває не одночасно, тому його збираю вибірково. Зрізані парасольки моркви і гілочки буряка підв'язую для остаточного дозрівання і просушування під навісом. Пізно восени, коли завершуються всі основні роботи, насінники розбираю, видаляю сміття і занадто дрібне, недозріле насіння. Вибрані насінники виминаю вручну, щоб обтерти шипи.

Потрібно стежити, щоб поблизу морквяних грядок не росла дика морква або інші сорти цієї культури, інакше про чистоту сорту можна забути. Просторова ізоляція при вирощуванні насінників моркви повинна бути 2000 м і більше.

Насіннєві коренеплоди зберігають в ящиках з піском в погребі.

Насінники капусти дозрівають в серпні-вересні. Зрізані секатором або ножем стручки підвішують в приміщенні, яке добре провітрюється, для просушування. Після цього насіння лущать і зберігають до весни в паперових пакетиках.

Квітки гарбуза і кабачка легко перезапилюються, тому вирощувати різні сорти потрібно на відстані не менше 1000 м.

Залишені на насінники плоди не варто перетримувати на бадиллі, вони можуть загинути.

Типові для цього сорту плоди дозарюють в прохолодному приміщенні два-три тижні. Потім насіння витягають, промивають і сушать. 

Важлива частина моєї ділянки – пряно-ароматичні трави. Насіння базиліка збираю в сонячну погоду з великих, уже злегка підсушених насіннєвих суцвіть. Зрізаю насінники ножицями разом з квітконосом, зв'язую в пучки і сушу в підвішеному стані над ємностями в теплому, темному і провітрюваному приміщенні до повної втрати вологи.

Частина насіння сама обсипається, інші злегка вибиваю з сім'яників. Потім провіюю їх на вітрі і розкладаю в паперові пакетики. Оптимальний строк зберігання насіння базиліка – 2 роки. 

Безумовно, збір насіння – справа клопітка, вимагає багато часу і зусиль. Але зате яке щастя – виростити з власного крихітного насіння рослину, спостерігати весь цикл її розвитку, дочекатися плодів...

Природа дає нам найцінніше. Давайте з вдячністю приймати її дари і жити з нею в гармонії.

Олена Цикаленко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора