Ваш помощник каждый день
Подпишитесь
Усадьба и дизайн

Розстелемо зелені килими: користь і краса ґрунтопокривних рослин

13 августа 2020
1335
Розстелемо зелені килими: користь і краса ґрунтопокривних рослин

Ґрунтопокривні рослини не лише радують зовнішнім виглядом, але і значно полегшують життя квітникарів. Воно і зрозуміло: ніяких особливих зусиль при їх вирощуванні витрачати не потрібно.

Трохи догляду під час початкового росту – і «килимки» живучки, яглиці або ірландського моху швидко розростуться та будуть багато років поспіль радувати око різнокольоровими «плямами» численних квіток і декоративного листя.

До того ж, таке рослинне живе покривало захищає (як мульча) коріння сусідніх рослин від перегріву, утримує вологу в ґрунті, затримує «летюче» насіння бур'янів і перешкоджає йому вкорінюватися на культурній ділянці. 

Ґрунтопокривні рослини незамінні, якщо потрібно: 

  •  вкрити великі ділянки «складних територій» – негарний пустир, заболочені або відкриті посушливі місцини; 
  • створити природну рослинність або квітковий газон – висадити "килимки" поміж великими деревами або кущами;
  • укріпити ґрунт в пристовбурних кругах, на схилах;
  • замульчувати землю навколо більших рослин живим покриттям; 
  • винищити бур'яни на ділянках, де нічого іншого не росте, а полоти немає ні часу, ні бажання.

Одним словом, скрізь, де є проблемні місця, можна висаджувати ґрунтопокривні рослини.

Саме з цієї причини у мене з'явилася перша живучка Атропурпуреа з темно-фіолетовим шкірястим блискучим вічнозеленим листям. Я посадила її за будинком, там постійно напівтінь і досить крутий схил, на якому інші рослини просто не можуть нормально розвиватися.

Живучка відчуває себе там добре, ні вітрам її не пошкодити, ні дощу не змити, чіпко тримається вона за ґрунт, зміцнюючи схил і швидко заповнюючи ділянку.

На відносно велику площу мені знадобилося 10 рослин, і за рік ґрунту під ними вже не було видно.

Ботанічна назва рослини аюга, а народне – живучка, назву своє вона цілком виправдовує: однаково легко переносить і посуху, і зимові морози.

Я за своєю живучкою майже не доглядаю. Хіба що ранньою весною, після танення снігу, трохи почищу її від засохлого листя, а якщо забуду, не біда, вона досить швидко і сама відновлюється. У травні - червні вона цвіте, викидаючи сині свічки, над якими рояться бджоли. А ось після цвітіння намагаюся всохлі квітконоси зірвати, щоб не дати їй насіятися. Вона і без самосіву швидко розростається за допомогою «вусів», які самі вкорінюються, подібно до полуниці.

За моїми спостереженнями, один кущ живучки, посаджений навесні, до осені вже утворює цілу галявину, що складається з 10-15 рослин. Якщо ви захочете вивести живучку, то зробити це легко, вона не відноситься до злісних бур'янів, і один раз викопавши або вирвавши кущик з коренем, можна бути спокійним – там живучка вже не виросте.

Хоча я з нею розлучатися не збираюся, навпаки, придбала ще й ряболисту форму Мультиколор і милуюся весь сезон її красивим різнокольоровим листям, схожим на мармур, з різними вкрапленнями рожевого, червоного, зеленого і білого кольорів.

Що ж стосується місця вирощування, то можу сказати, що до ґрунтів живучки не вимогливі, однаково добре ростуть і на сонці, і в тіні. Фіолетова Атропурпуреа на сонці більш темна, а в тіні трохи заленкувата, але теж досить гарна, форма Мультиколор особливо красива на сонячному місці, в тіні її забарвлення не така яскраве.

Друга улюблена ґрунтопокривна рослина – яглиця ряболиста (снить) з'явилася у мене, коли виникла необхідність щось посадити на кам'янистій ділянці  – земля там навпіл з дрібним гравієм і шматочками асфальту, до того ж на відкритому сонці з ранку і до вечора. Рідкісна рослина витримає такі умови, а ось снить зростає на диво добре. Так що тут я з вибором не помилилася.

Хоча читала багато негативних відгуків: мовляв снить ще той агресор і бур'ян, від якого неможливо позбутися, тільки-но посади – матимеш проблему. 

А як на мене, то можна подружитися з будь-якою рослиною, якщо в цьому є необхідність. Мені яглиця була вкрай необхідна, адже та ділянка, яку вона займає, інакше залишилася б порожньою і непривабливою, крім того, щороку доводилося б по кілька разів її  прополювати, а тепер рідко який бур'ян проб'ється крізь щільний килим сниті. І я їй дуже вдячна за красу, яку вона нам дарує, адже її ошатне листя дуже мальовниче, схоже на хмару.

Щоб підсилити декоративний ефект я посадила на одній ділянці зверху снить, а внизу (там ґрунт трохи кращий) живучку фіолетову, вийшло дуже контрастне поєднання біло-зеленого з фіолетовим. Правда, за три роки такого сусідства снить все ж трохи потіснила живучку.

За яглицею не треба доглядати, тільки коли з'являться квітконоси, повністю їх зрізаю або виламую вручну. Це перешкоджає посіву сниті і стримує її розростання за межі відведеної ділянки.

Ще одна причина, через яку необхідно обривати квіткові парасольки: з самосіву виросте звичайна зелена лікарська снить, ряболистість насіннєвим способом не передається.

Розмножується яглиця поділом коренів, вони у неї схожі на коріння пирію, до речі, їх застосовують для лікування грибкових захворювань шкіри.

Ні живучку, ні снить ряболисту не рекомендую висаджувати в квітниках, де багато різних рослин; ці ґрунтопокривні рослини призначені для одиночного вирощування, хоча їх можна поєднувати одне з одним.

Мій третій улюбленець – ірландський мох (моховинка) дуже любить рости по сусідству з усіма рослинами, де його не посади –  всюди буде і гарний, і корисний, і доречний. Може рости як на родючих ґрунтах, так і на битих цеглинах, на щебені і на піску. Заповнить будь щілину, особливо ділянки між плитами. 

Мені дуже подобається моховинка як замінник газону:

стригти не потрібно, розростається дуже швидко, виглядає завжди свіжо, радуючи око смарагдовою зеленню, росте як в повній тіні, так і на сонячних місцях (правда, тоді її треба іноді поливати, особливо якщо літо спекотне).

А ще мене тішить те, що по ньому можна і потрібно ходити, від цього він тільки більше розростається в ширину. Мабуть, від контакту з ґрунтом такий ефект виходить, а якщо по ньому не ходити, то до кінця літа він округляється і стає схожим на купину. Я ходжу по ньому босоніж з великим задоволенням, це приємно для ніг, адже мох м'який і пухнастий, і для здоров'я корисно.

Зробити з ірландського моху газон не складно:

  • треба взяти шматочок моховинки розміром 15х15 см і розділити руками на чотири рівні частини.   
  • Потім зробити в землі неглибоку ямку, залити її водою, покласти на неї шматочок моху, придавити, можна навіть ногами по ньому походити, зверху полити водою.
  • У перший тиждень догляд полягає в частих поливах. А потім моховинка вже і сама росте без сторонньої допомоги.
  • Відстань між шматочками має бути не менше за 10 см. До кінця літа такий «газон» зійдеться і стане одним цілим. 

Дуже красиво виглядає моховинка на ділянці з чайними трояндами, хостами, хвойними кущами та іншими високорослими квітами. Килим з моху прикрасить і пристовбурні круги фруктових та декоративних дерев.

Рослина ця – справжня знахідка для поціновувачів прекрасного.

Догляд за моховинкою мінімальний: в перший рік потрібна  прополка від бур'янів, а далі вони вже не ростуть під щільним килимком моху.

Проліскам, тюльпанам, нарцисам та крокусам моховинка не перешкоджає прокидатися і рости. У моєму квітнику проліски легко пробиваються крізь цей мох і на його тлі дуже красиво виглядають впродовж усього періоду вегетації аж до відмирання. Восени одноразово обприскую моховинки бордоською сумішшю або хорусом. Добрива не використовую. На зиму не вкриваю. 

Кращий час для пересадки всіх ґрунтопокривних рослин – рання весна і кінець літа - початок осені.

Прикрашайте свої сади красивими рослинами-"килимами", і нехай вони радують вас багато років.

Світлана Рябова  

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте