Як виростити живопліт з ожини: дешевий, практичний, красивий

Хто хоч раз побував у лісі в чагарниках ожини і мав необережність зробити незручний рух, той знає, скільки чіпких колючок одразу ж впивається в одяг та тіло. А з кожним додатковим необдуманим рухом ожина ще щільніше бере в колючі обійми. Вибратися з них складно – це вимагає чимало часу та зусиль, до того ж на такого необережного чекають неприємні сюрпризи у вигляді порваного одягу та подряпин на шкірі. 

Здавалося б, висновок напрошується сам собою – можна створювати захисні огорожі з ожини.

Однак перші невпевнені спроби зробити це не мали успіху – виростала безформна неприступна купа колючих пагонів завширшки в кілька метрів.

І тоді за справу взялися професіонали. Вони відібрали ожину, умовно названу "Райською". Було за що так назвати – вона має винятковий смак зрілих ягід, високу щорічну врожайність.Ці райські якості поєднуються в ній з "пекельною" околюченістю – загнутими вниз шипами не тільки на стеблах, але і на всіх черешках і навіть жилках листя.

Цей сорт щорічно виганяє пагони довжиною до 4 м. Нові пагони ростуть лише з голови куща. Порослі ожина не дає зовсім, а розмножується укоріненням верхівок пагонів. Першу половину літа пагони ростуть похило нагору, а до серпня всі вони повертаються верхівками вертикально вниз. У серпні - жовтні загострені зелені верхівки пагонів поточного року встромляються у вологу та м'яку землю, щоб укоренитися та дати життя новим кущам.

Знаючи особливості росту цієї ожини, фахівці створили технологію її вирощування для зеленої огорожі. 

• На бідних ґрунтах починати слід з викопування траншеї (глибина щонайменше 0,5 м, ширина – щонайменше 0,25 м). Чим ширша і глибша траншея, тим краще.
• Заповнюють її родючою ґрунтовою сумішшю або землею з траншеї, попередньо добре приправленою, як для будь-якої іншої ягідної культури, органічними та мінеральними добривами, золою.
• У цю ж траншею, додатково поглибивши ямки, встановлюють стовпи (висота над рівнем землі 1,8-2,4 м) з довговічного матеріалу. Вони повинні стати опорою для ожини та основою огорожі, протистояти натиску вітру та витримувати масу пагонів. Відстань між ними – не більше 3-4 м.
• Щоб забезпечити краплинне зрошення рослин, у траншею на глибину 5-10 см укладають труби з довговічного матеріалу.
• Після цього в траншею вздовж паркану висаджують саджанці ожини. Відстань між саджанцями 1-2 м, залежно від кількості саджанців. Адже такий паркан ростиме, загущуватиметься і міцнішатиме з року в рік. 
• Між стовпами паркану до самого верху в перший рік слід натягнути дріт в кілька рядів (через 25-30 см) і міцно його закріпити. Чим міцніший дріт, тим краще.

Якщо посадити ожину вздовж сітки, то вже до кінця сезону вона стане надійним її захистом – зловмисники не зможуть зняти сітку. Садять ожину також біля воріт та хвіртки. Але з другого року життя рослин пагони скеровують у бік рухомої площини воріт, підв'язують до воріт так, щоб вони виглядали мальовничо.

Ворота і хвіртка будуть відкриватися дещо важче і це, можливо, створить деякі незручності для господарів, зате у зловмисників зменшиться бажання перемахнути через них або зняти зовсім (як сувенір або на металобрухт).

Пагони, що ростуть, рівномірно заправляють між дротами вгору і похило, в деяких місцях підв'язуючи до дроту. Пагони, що досягли верхнього дроту огорожі, у другій половині літа плавно згинають, спрямовуючи їх похило вниз на порожні місця між кущами. Весною цьому місці формується новий кущ.

Чим частіше заплітають і підв'язують до дротів пагони, тим густішою і акуратнішою буде огорожа.

Укорінені верхівки (пульпи) – найкращий посадковий матеріал. Якщо навесні відрізати їх від материнського куща (пагін з двома листками і мичкою молодого коріння) і висадити, то вони добре приживуться.

Доглядаючи за живоплотом, господарі зазвичай швидко набувають досвіду безпечного спілкування з колючими пагонами, а допомагають їм у цьому шкіряні рукавиці та прості пристосування у вигляді рогаток і гачків.

Вже на другий сезон "огорожа" зацвіте і порадує першим урожаєм. 

Ягоди зазвичай набирають масу разом із габаритами куща. Так що не треба робити поспішних висновків про врожай, краще забезпечте рослинам достатній догляд.

З кожним роком він стає простіше, але має бути продуманим. 

Пагони тепер достатньо притулити до їхньої основної маси, щоб вони виявилися надійно зафіксованими численними колючками. Але це не виключає необхідності керувати напрямом росту дедалі потужніших пагонів.

Усі дії мають бути спрямовані на створення пласкої, акуратної і густої стіни огорожі.

У перші три роки ожина не потребує жодної обрізки, потрібні лише заводка та підв'язка пагонів. Зазвичай вже на другий рік до кінця сезону паркан повністю виконує свої функції. Крім того, він цілий рік захищає ділянку від вітру, тому що густе листя пошкоджується лише відчутними морозами (нижче -14...-15 °C). Але навіть після цього листя зберігається на кущах до весни. Спеку до 50 °C (у степових регіонах, на пекучому сонці) ця ожина переносить без пошкоджень, якщо забезпечений полив.

За два десятки років лише одного разу ми спостерігали вимерзання надземних пагонів. Але це анітрохи не знижує захисні властивості паркану, адже всі колючі пагони, навіть повністю висохлі, залишаються міцно сплетеними.

А потужні зелені пагони, що відростають від основи куща, через півтора місяці відновлюють зовнішній вигляд огорожі. Звичайно, на врожай у такому разі розраховувати не доводиться, оскільки квіткові бруньки закладаються на пагонах попереднього року.

У наступні роки напевно знадобиться обрізка. Але проводять її лише навесні, враховуючи результати перезимівлі пагонів.

Якщо обрізати зайвий пагін влітку, то проблема загущення і захаращення кущів тільки ускладниться, оскільки з одного зрізаного товстого пагона тут же виросте чотири тонких, які безладно стирчать на всі боки.

Обрізавши такий пагін провесною, ви отримаєте з кожної бруньки короткий квітконосний пагін з потужною китицею величезних, дуже солодких і ароматних ягід.

Ось чому весняну обрізку краще чергувати: кожного року обрізати живопліт тільки з одного боку площини.

Зручний для цієї роботи секатор із довгими рукоятками. Обрізати потрібно все підряд, вистригаючи рівну стінку огорожі. 

Якщо ваша зелена огорожа знаходиться на межі із сусідньою ділянкою, то з розсудливими сусідами легко домовитися про спільний догляд за огорожею. У такому разі за працю сусіди з повним правом збирають урожай зі свого боку паркану. 

Господарям все одно залишається стільки врожаю, що не вистачає часу, щоб усе зібрати. Що не встигнете зібрати – через день-два “приберуть” оси, бджоли та шершні. Вони такі солодощі люблять. Добре, що ягоди в китицях дозрівають не дружно, а одна за одною, майже впродовж місяця. 

Можливо, за такою технологією можна створювати захисні огорожі з інших місцевих сортів ожини подібного типу розмноження. Ми для нашого регіону підібрали свій витривалий та продуктивний сорт, в якому поєднується стійкість до спеки та морозів.

Зі шкідників квіткам нашого сорту ожини шкодять лише жуки-квіткоїди оленки волохатої. З хвороб майже щороку восени спостерігається іржа. Але вона проявляється на ґрунтах з недостатнім вмістом калію.

Сподіваємося, така інформація стане для вас корисною. Бажаємо успіхів!

Іван та Любов Буракови 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com