Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Квіти і рослини

Улюблениця богів і королев, поетів і актрис: особливості догляду за узамбарською фіалкою

16 лютого 2023
1155
Улюблениця богів і королев, поетів і актрис: особливості догляду за узамбарською фіалкою

Особливий інтерес у квітникарів-аматорів викликає сенполія, так звана узамбарська фіалка. Її різноманітні махрові та напівмахрові форми з різнокольоровими квітками пастельних та яскравих тонів завоювали симпатії справжніх любителів кімнатних рослин. 

Незвичайне поєднання ніжних квіток, оксамитового листя соковитих зелених тонів і дивовижного оригинального аромату зробили фіалку однією з найпопулярніших квіток. Взимку її ніжне і водночас яскраве цвітіння додає барв і тепла у оселі. 

З фіалкою пов'язано безліч переказів та легенд. 

Одна з них розповідає про те, що одного разу бог сонця Аполлон переслідував своїм пекучим промінням прекрасну дочку Атласа. Бідолашна дівчина звернулася до Зевса з проханням захистити її. І Зевс, послухавши її благань, перетворив дівчину на прекрасну фіалку і вкрив у тіні кущів, де з того часу вона цвіте щовесни.

Інша легенда розповідає, що коли ангел Гаврило відвідав Адама на острові Цейлон і приніс йому звістку про прощення Господом його гріхів, той був такий зворушений, що заплакав, і з його сліз виросли фіалки. 

Фіалку любили та шанували багато народів. У Стародавній Греції, наприклад, на околицях Афін, були цілі плантації цих квітів. Греки прикрашали фіалками свої житла та статуї богів. Римляни вважали фіалку цілющою та додавали у вино, яке називалося весняним напоєм.

Жодна радісна подія чи релігійне свято не обходилися без фіалки. 

У Німеччині в середні віки існував звичай щовесни святкувати той день, коли знаходили першу фіалку. Її прикріплювали до величезної жердини, встановленої посеред зеленого лужка, і всі збиралися навколо, щоб поспівати, потанцювати, повеселитися. У Франції (починаючи з 1323 р.) у Тулузі щороку влаштовувалися поетичні змагання "квіткові ігри", найвищою нагородою яких служила золота фіалка. 

Знаменита французька актриса мадемуазель Клерон, яка жила в кінці XVIII ст., так любила фіалки, що один з її шанувальників побудував цілі оранжереї для цих квітів, і протягом 20 років і влітку та взимку щоранку посилав акторці букетик фіалок. Інша не менш знаменита актриса Сарра Бернар настільки любила ці квіти, що в усіх кімнатах її будинку цілий рік стояли букети фіалок, а її одяг був просто просякнутий цим запахом. 

Для імператриці Жозефіни (дружина Наполеона I) фіалка стала символом життя та щастя. Сталося це після того, як, перебуваючи у в'язниці в очікуванні страти, вона отримала мапенький букет фіалок у подарунок від дочки тюремника. Квіти принесли пригніченій Жозефіні надію, і справді, наступного дня її звільнили. Наполеон, бажаючи порадувати дружину, щороку, в день їхнього одруження, дарував їй фіалки. 

Не обійшли увагою фіалку та поети, Шекспір називав її своєю улюбленицею, Шеллі оспівув її у своїх творах. Томас Мур та Гете присвятили їй свої безсмертні рядки. 

    

У наш час фіалки зовсім не втратили своєї популярності, особливо кімнатні.

А сенполія (Saintpaulia H. Wendl.) із родини геснерієвих (Gesneriaceae) традиційно займає одне з перших місць у неофіційних рейтингах популярності кімнатних рослин.

Рід сенполія налічує близько 20 видів багаторічних трав'янистих рослин, що ростуть у гірських районах Східної Африки (Узамбарські гори на території сучасної Танзанії). Наукову назву – сенполія – вона отримала на честь барона Вальтера фон Сен-Поля та його сина, які вперше наприкінці XIX ст. знайшли цю рослину у Східній Африці та надіслали її до Європи.

У кімнатній культурі поширений вид сенполія фіалкоцвітна (Sionantha H. Wendl), яка дала початок численним сортам і формам.

Листя (довжина 5-9 см) у неї округлі або овальні, серце- або нирковидні, сильноопушені, зібрані в розетку. Стебла сильно вкорочені. Суцвіття малоквіткові (2-8 квіток), на прямих або злегка вигнутих квітконосах. Плід – густоопушена коробочка.

Відомо близько 1500 форм і сортів, які відрізняються розмірами, формою та забарвленням листя (від світло-до темно-зеленого), розмірами та махровістю квіток різного забарвлення (від чисто-білого або рожевого до темно-червоного, фіолетового та майже синього). Крім того, є строкато забарвлені сорти. 

Цвіте узамбарська фіалка протягом усього року.

Культивують сенполії за температури 20-22 °С. Протяги та різкі перепади температури згубні для рослин. Поливають помірно, бажано водою кімнатної температури або на 2-3 °C вище.

Слід пам'ятати, що для рослини однаково шкідливі як пересушування, так і перезволоження земляної грудки. Останнє призводить до загнивання стебла.

Від обприскування рослини краще утриматися.

Пересаджують сенполії щорічно в пухку землесуміш, що складається з листяної, перегнійної землі та піску. Оскільки коренева у сенполій поверхнева, для їхнього вирощування краще використовувати невеликі (діаметр 9-11 см) "усічені" ємності. 

Рослини висаджують так, щоб черешки нижнього листя були трохи вище поверхні землі. Заглиблена посадка викликає загнивання, а занадто висока – заважає росту коренів.

Найбільш простий та поширений спосіб розмноження сенполій – живцювання (його можна проводити будь-якої пори року). Здорове зрізане листя з черешками (довжина до 4 см) укорінюють у піску або воді. Після появи нового пагона біля основи живця рослину висаджують в окремий горщик.

Розмножують сенполії і насінням. Висівають його на поверхню субстрату в миски з піддоном і накривають склом або плівкою, зволожуючи водою, яку наливають у піддон.

Якщо провести перехресне запилення, можна отримати нові сорти.

Узамбарські фіалки, як правило, зберігають декоративність протягом 3-4 років.

У старих рослин – витягнуте стебло (довжина 2-5 см) з кількома листами нагорі. Не рекомендується присипати безлистяну частину рослини – стебло підгниватиме. В цьому випадку найкраще верхівку з листям зрізати і заживцювати або вкорінювати листочки окремо. 

Людмила Буюн, Людмила Ковальська 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте