Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Сад

Сині ґрона жимолості: особливості агротехніки культури в садах України

18 травня 2022
999
Сині ґрона жимолості: особливості агротехніки культури в садах України

Жимолость – культура не нова, але в Україні ще не дуже відома. Усього існує близько 200 видів жимолості. Переважно це декоративні кущі та ліани.

Але серед них є синя жимолость, ягоди якої не тільки їстівні, але ще й смачні та корисні.

Цей вид включає жимолость алтайську, їстівну, камчатську та ін. У дикому вигляді жимолость синя росте в помірній зоні всієї Північної півкулі. Особливо поширена вона Далекому Сході, там її ягоди здавна вживають у їжу. 

Молода культура 

Культурні сорти жимолості синьої з'явилися порівняно недавно, близько ста років тому. Спочатку пересаджували дикі рослини, що мають найбільші і солодкі ягоди. Потім почали проводити цілеспрямовану селекцію, тож з'явилися сучасні сорти. Основні центри селекції знаходяться у Канаді.

В українських садах жимолость почала з'являтися наприкінці минулого століття. Досить сказати, що багато українців ще не знають, що це за культура та які на смак її ягоди. Однак у тих, хто її бачив і пробував, жимолость набуває все більшої популярності. І це не дивно, адже у неї безліч переваг.

Переваг – не злічити! 

Жимолость дозріває в дуже ранні терміни, разом із надранніми сортами суниці (травень), коли зголоднілий за зиму організм вимагає чогось смачненького. Але є й пізні сорти, що дозрівають у червні.

У ягодах містяться різні цукри: глюкоза, галактоза, сахароза, рамноза, сорбіт, інозит. Значним є і вміст органічних кислот – лимонної, бурштинової, яблучної, щавлевої. А ще пектини, амінокислоти, вітаміни С, А, В1, В2, В9, Р, макро- та мікроелементи. За вмістом вітаміну С жимолость перевершує багато сортів чорної смородини, а за вмістом Р-активних речовин їй немає рівних серед ягідних культур, що вирощуються в Україні.

Завдяки наявності пектинових речовин, вживання ягід жимолості сприяє виведенню з організму радіонуклідів та захищає від інтоксикації важкими металами. Поєднання такої кількості корисних речовин зумовлює високі лікувальні властивості жимолості.

У народній медицині здавна використовують не лише ягоди, а й листя, квітки жимолості. Їх рекомендують для нормалізації діяльності серцево-судинної системи, реабілітації після інфарктів, стимуляції шлунково-кишкового тракту, для зняття  симптомів гіпертонічної хвороби, при авітамінозі, загальній слабкості, атеросклерозі, недокрів'ї, виразкових хворобах та ін. 

Ну а ще ягоди жимолості смачні не лише у свіжому вигляді, а й у всіх видах переробки. Саме тому в останні роки вона стає дедалі популярнішою.

Багаторічний кущ 

Жимолость – багаторічний, прямостоячий, густий листопадний кущ. Залежно від сортових особливостей висота кущів може коливатися від 1 до 2,5 м, а діаметр крони від 1 до 2 м. Кущ складається з 10-15 пагонів із міцною деревиною. Однорічний приріст генеративних пагонів становить близько 5 см, а вегетативних – до 1 м. 

Є у жимолості одна особливість, яка може злякати садовода-початківця: починаючи з третього року життя, у пагонів починає відшаровуватися кора. Однак це не хвороба та не пошкодження, а біологічна особливість.

Коренева система жимолості потужна, густорозгалужена. Основна маса коріння залягає на глибині близько 50 см. Квітки середнього розміру, блідо-жовті, розташовуються у пазухах листя. Листя зелене, просте, видовжено-еліптичне або ланцетове, на коротких черешках, подвійне. Нижня сторона листя покрита густими короткими волосками чи щетинками. 

Плід – ягода, соковитий, багатонасінневий, покритий темно-синьою шкірочкою, з густим сизим нальотом і гладенькою або горбистою поверхнею. Плоди бувають округлими, циліндричними, овальними, веретеновидними, глечикоподібними та ін. Довжина плодів коливається від 8 до 60 мм, маса плодів – від 0,5 до 3 г. Смак буває з освіжаючою кислинкою або солодким, при нестачі вологи плоди можуть гірчити. Насіння дрібне, при їжі не відчувається.

Жимолость – один із найдовговічніших кущів. У природі знаходили навіть 100-річні екземпляри. Культурні сорти живуть до 45 років, але продуктивний період у них триває до 25 років.

Недоліки та складності

Недолік жимолості – повільне нарощування врожайності. Максимальний урожай рослини починають віддавати на 5-7 рік. Урожайність дорослих кущів сучасних сортів може складати 2-5 кг.

Жимолость – дуже морозостійка рослина. Окремі види витримують до -50 ° С, культурні сорти – -40 °С і нижче. Навесні жимолість прокидається однією з перших, як тільки середньодобова температура стає вище 0 °С, земля при цьому може бути ще мерзлою.

Досить складно вирощувати жимолость у південних областях України – у тривалі зимові вікна вона може розпочинати вегетацію і навіть зацвітати, і якщо згодом повертаються морози, рослини залишаються без урожаю. До того ж, дуже часто на Півдні, а в спекотні роки навіть на Півночі України можна спостерігати повторне, осіннє цвітіння жимолості. Це частково знижує урожай на наступний рік. Жодних способів боротьби з цим явищем поки що не придумали. Найменше повторним цвітінням «грішать» сорти канадської селекції.

У Центрі та на Півночі України рослини ростуть і плодоносять чудово. При цьому квітки можуть витримати короткочасні заморозки до –8 °С.

Врожай… та ще врожай 

Терміни дозрівання плодів визначаються сумою активних температур 450-520 °С, що дозволяє плодам дозрівати через 30-40 днів після цвітіння.

Період весняного росту жимолості дуже короткий і зазвичай закінчується в середині червня. Але у липні зазвичай настає друга хвиля росту, під час якої найчастіше спостерігається повторне цвітіння та плодоношення. 

Жимолость їстівна – рослина самобезплідна. Для отримання високих урожаїв необхідно висаджувати щонайменше 3-х сортів.

Готуємо ґрунт 

Найкраще жимолость росте на освітлених ділянках та у напівтіні. До ґрунтів вона невибаглива, хоча віддає перевагу пухким слабокислим або нейтральним (рН 6-7), але може добре рости і в ширших діапазонах кислотності рН 4,5-8.

Перед посадкою ділянку бажано обробити гербіцидами, щоб позбавитися багаторічних бур'янів.

У карбонатні ґрунти додають торф, сильнокислі розкислюють доломітовим борошном або його аналогом. На важких ґрунтах для поліпшення структури та повітропроникності вносять пісок упереміш з торфом або перегноєм – до 15 кг/м2. На піщаних ґрунтах вносять 5-10 кг/м2 торфу або перегною, це сприяє утриманню вологи.

Вимоги до вологи

Жимолость дуже чутлива до вологозабезпечення. При нестачі вологи ріст пагонів завмирає, прирости зменшуються, плоди дрібнішають, що негативно впливає врожайність. У ягодах при цьому може з'являтися гіркуватий смак.

Водночас жимолость не любить і заболоченості. Тому залягання ґрунтових вод має бути не вищим за 1 м.

«Тепла» місцинка 

  • Посадочні ями копають під розмір кореневої системи, але не менше 40х40х40 см.
  • У кожну з них вносять до 10 кг гною або компосту, 150 г суперфосфату та 70 г калійних добрив.
  • За відсутності гною або компосту вносять 100-150 г карбаміду.
  • Такої заправки вистачає на 1-2 роки, залежно від віку куща, що пересаджується.

Хоча органіку все ж таки краще вносити під перекопування. При внесенні її в посадкові ями під час осінньої посадки ми організовуємо «теплу місцинку» для зимівлі підземних шкідників, які можуть з'їсти коріння, і рослина загине.

Саджаємо восени 

На території України найкращий час посадки жимолості – осінь, починаючи із середини жовтня. Весняна посадка набагато гірша: оскільки жимолість дуже рано починає вегетацію, найчастіше доводиться пересаджувати рослини з листям, що розпустилося.

Рослини із закритою кореневою системою можна висаджувати впродовж усього безморозного періоду – з весни до пізньої осені. В цьому випадку і при весняній посадці отримують добрі результати. 

Треба сказати, що жимолость дуже добре переносить пересадку навіть у віці 4-5 років. При посадці саджанець заглиблюють на 5-10 см.

Жимолость настільки легко переносить пересадку, що можна отримати врожай вже в рік посадки (або наступного року, якщо посадка проводиться восени). Тому можна залишити частину пагонів, щоб побачити та спробувати ягідки у перший рік вегетації. Щодо обрізки, то не обов'язково обрізати коротко.

А ось рослини старше двох років обрізають сильніше, зрізуючи 80-90% гілок! При посадці з контейнерів обрізку не проводять.

Правила догляду та захисту 

Агротехніка жимолості дуже проста. Зводиться вона до поливу, підживлення, розпушування, боротьби з бур'янами і обрізки.

Справа в тому, що ця культура дуже стійка до комплексу хвороб та шкідників. І на присадибних ділянках її зазвичай вирощують без хімобробок.

Захист від хвороб та шкідників необхідний при промисловому вирощуванні, оскільки інакше втрати врожаю можуть бути дуже високими.

На присадибних ділянках обробки найчастіше проводять лише за необхідності. Наприклад, коли йдуть часті дощі на тлі високої температури, грибні хвороби розвиваються з неймовірною швидкістю і вражають навіть найстійкіші культури.

На стійкість рослин може сильно вплинути клімат і мікроклімат, тобто за певних умов жимолость може пошкоджуватися попелицями, кліщами, листогризучими комахами, щитівками і уражатися грибними хворобами.

Схема захисту наступна: 

  • Одразу після сходу снігу проводять викорінююче обприскування.
  • Робити наступну обробку до цвітіння складно, адже цвіте жимолость у дуже ранні терміни, коли шкідники та збудники хвороб неактивні.
  • Можна провести дві обробки (одразу після цвітіння та після збирання врожаю) сумішшю інсектицидів із фунгіцидами.
  • Надалі обробки проводять за потребою.

Обрізка та формування 

Жимолость майже не потребує обрізки, оскільки рослина сама себе формує.

В основному обрізка зводиться до видалення засохлих, зламаних та хворих гілок. У віці 6-7 років гілки нижнього ярусу можуть лягати на землю, їх вирізають біля основи. У старих кущів з дрібними гілками проводять проріджування та омолоджування крони. Старіючу частину крони обрізають на 30-50 см вище місця відходження великої стеблової порослі. Такий прийом стимулює ріст молодих пагонів та посилює плодоношення.

Всі ці операції проводять восени або напровесні.

Олег Савейко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте