Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Петрушка – потрібна круглий рік: особливості вирощування культури

23 листопада 2021
391
Петрушка – потрібна круглий рік: особливості вирощування  культури

Петрушка – одна з найцінніших та найпоширеніших пряно-ароматичних культур. Батьківщина її – країни Середземномор'я. Дикі форми досі зустрічаються в Іспанії, Греції, Алжирі. Вживати її почали ще у середньовіччі.

Сьогодні петрушку використовують у національних кухнях всього світу. Цілий рік вирощують у всіх країнах у відкритому та захищеному ґрунті, взимку зелень виганяють у різних ємностях у квартирах. 

Ботанічний опис 

Петрушка (Petroselinum crispum Mill.) – дворічна перехреснозапилювана рослина родини селерових.

У перший рік утворює розетку листя, у другий – формує гіллясте, висотою до 1 м, квітконосне стебло. Гілки закінчуються 10-20 променевими складними парасольками. Квітки дрібні, жовті, двостатеві або тільки жіночі. Листя темно-зелене, блискуче, двічі- і тричі розсічене, гладеньке або гофроване, на довгих черешках. Насіння сіро-зелене, зі специфічним запахом, зберігає схожість 2-3 роки. Маса 1000 насінин 1,2-1,5 г.

Обробляють дві форми петрушки – кореневу і листову двох різновидів – зі звичайним листям і кучеряву.

У листових сортів у прикореневій розетці налічується 70-90 листків, у коренеплідних – 25-30. Листові форми, на відміну від кореневих, утворюють не коренеплід, а потовщене розгалужене коріння, дерев'янисте і не придатне для харчування.

Петрушка – світлолюбна холодостійка рослина. Насіння починає проростати при 2-3 °С, сходи витримують заморозки до -9 °С. Дорослі рослини добре перезимовують під укриттям або сніжним покривом, рано відростають та дають зелень.

Хороші врожаї отримують на ділянках з пухким городним ґрунтом. При близькому стоянні ґрунтових вод корені петрушки погано розвиваються і схильні до хвороб.

Вегетаційний період від сходів до збирання зелені 60-80 днів, до масового збирання коренеплодів 100-130 днів.

Хімічний склад та лікувальні властивості 

Листя петрушки багате на вітаміни та ефірні олії. У ньому міститься 2,2-4,9% цукрів, 74-125 мг% вітаміну С та 2,53-9,64 каротину; у коренеплодах відповідно 2,3-6,7%, 27,6-33,9 мг%, каротин відсутній. Специфічний запах обумовлений наявністю в листі та коренеплодах ефірних олій. Насіння багате жирними та ефірними оліями, містять флавоноїди та кумарини.

Петрушка офіційно зареєстрована як лікарська рослина у багатьох країнах світу. 

Вона корисна при розладах травлення, диспепсії, метеоризмі, коліті. Особливо ефективна при хворобах нирок, набряках серцевого походження. Свіжа зелень має протицинготну дію, дуже корисна при кровоточивості ясен. Свіжий сік сприяє зміцненню капілярів, знімає запалення при кон'юнктивітах, використовується як профілактичний засіб збереження зору. 

Петрушка широко застосовується в лікувальній косметиці для виведення пігментних плям і ластовиння, як засіб від засмаги. Відвари її використовують зовнішньо при укусах комарів, бджіл, ос, а також забитих місцях і наривах.

Зелень петрушки вживають у свіжому, сушеному або солоному вигляді як приправу до супів, гарнірів, салатів, м'ясних та рибних страв. Коріння використовують у свіжому та сушеному вигляді як пряну приправу. Листям прикрашають різні страви, роблячи їх ароматнішими і привабливішими.

Агротехніка 

Вирощують петрушку посівом насіння в ґрунт та розсадним способом. Під неї відводять родючі добре аеровані дерново-підзолисті, легкі суглинні та піщані ґрунти або осушені торфовища. Важкі, з близьким стоянням ґрунтових вод, ділянки для петрушки не придатні.

Найкращі попередники — огірок, цибуля, помідори, рання картопля, рання білокачанна та цвітна капуста, часник. 

  • Обробляти ґрунт під листову петрушку починають восени. Під перекопування вносять 3-4 кг/м2 компосту або перегною та 50-80 г/м2 комплексних мінеральних добрив.

Сіють у кілька термінів: під зиму (жовтень - листопад), рано навесні (квітень) і в середині літа (кінець червня - початок липня).

  • Навесні та влітку сіють у вологий ґрунт. Глибина загортання насіння 1,5-3,0 см, норма висіву 0,4-0,5 г/м2. Насіння проростає повільно і при втраті вологи дають зріджені сходи, тому посіви мульчують.
  • Підзимові посіви проводять у заздалегідь нарізані борозенки, насіння закладають торфом.
  • Посіви застосовують рядові з міжряддями 45 см і стрічкові, 3-4-рядкові, з відстанями між стрічками 30-40 см, між рядками у стрічці – 20-25 см.

Для отримання ранньої зелені петрушку вирощують розсадою, яку висаджують у відкритий ґрунт на початку травня. У цьому випадку зелень одержують у червні, за сезон роблять 3-4 зрізки (через 25-30 днів).

Догляд за посівами включає регулярні (2-3 за сезон) прополки та розпушування, а також поливи. В умовах нестачі вологи петрушка утворює дрібний, сухий коренеплід. При підвищеній вологості, особливо в осінній період, коріння та зелень уражаються грибними хворобами.

Петрушку проріджують двічі: перший раз при появі 1-2 справжніх листків (рослини в ряду залишають на відстані 3 см), другий – при утворенні 5-6 листків (на відстані 8-10 см).

Для отримання зелені виділяють особливі ділянки. Забирають петрушку на зелень при досягненні листям 15-20 см заввишки. Після зрізання підгодовують, розпушують міжряддя, і через 25-30 днів зелень досягає товарних розмірів. Зелень із рослин, призначених для отримання коренеплодів, не зрізають.

Коренеплідні сорти для зимового зберігання прибирають до морозів. 

Коренеплоди підкопують вилами і витягують разом із бадиллям. Потім їх сортують: великі закладають на зберігання, а дрібні та потворні використовують для вигонки зелені в осінньо-зимовий період. Коренеплоди петрушки добре зберігаються в сховищах, присипані піском, або поліетиленових мішках (як морква).

Частину коренеплодів не прибирають, щоб отримати зелень у ранньовесняний період, а також маткові рослини для одержання насіння. 

Ольга Корабльова

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте