Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Особливо небезпечна: повитиця і засоби боротьби з нею

08 липня 2022
1371
Особливо небезпечна: повитиця і засоби боротьби з нею

Повитиця (лат. Cūscuta) – рід паразитичних рослин родини березкових. Загалом у світі налічується близько 275 видів повитиці, в Україні виростають 14 видів. Але господарське значення мають лише чотири види повитиці – польова, одностовпцева, європейська та конюшинна. Найпоширеніша – повитиця польова.

Усі види повитиці відносяться до категорії карантинних бур'янів та є надзвичайно небезпечними.

Батьківщиною повитиці вважають Північну Америку, звідки рослина рознеслася по всьому світу переважно разом із насінням різних сільгоспкультур. В Україні цей бур'ян був виявлений у 1914 р., і з того часу поширюється країною з неочищеним насіннєвим матеріалом люцерни та конюшини.

Найбільші площі сільськогосподарських угідь, засмічених повитицею польовою, зафіксовано у Запорізькій, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях. 

Повитиця не має коріння і листя, стебло ниткоподібне або шнуроподібне, жовте, зеленувато-жовте або червонувате. 

Повитиця обвивається навколо рослини-господаря, впроваджує в її тканину «присоски» (гаусторії) і живиться її соками. Нещодавні дослідження показали, що повитиця здатна вловлювати запах рослин і таким чином знаходити «жертву». 

Квітки у повитиці дрібні, білі, рожеві або зелені, зібрані в кулясті суцвіття. Плід – двогніздова коробочка, в якій міститься 2-4 насінини. Насіння округле, неправильної форми, з двома пласкими сторонами, шорстке, жовтувато-сірого або коричнево-сірого кольору, з опуклим носиком. Маса 1000 насінин – 1,0-1,25 г.

Розмножується повитиця як насінням, так і вегетативно – частинами стебла. Інтенсивність проростання насіння залежить від температури та вологості ґрунту, а також ступеня зрілості насіння. Насіння дружно проростає з глибини 2–3 см (максимально – 6 см) при прогріванні ґрунту до 16-25 °С, хоча може проростати і при 5-7 °С. Залежно від погоди сходи з'являються з початку квітня до другої половини травня.

За несприятливих умов (глибоке залягання насіння в ґрунті, посушлива весна) проростання повитиці може затягтися до кінця липня. Сприяє цьому також тверда, погано проникна для води насіннєва оболонка. Зелене насіння проростає швидше, ніж дозріле. 

Самостійний розвиток сходів повитиці триває від п'яти днів до кількох тижнів, досягаючи довжини стебла 25-30 см. 

Якщо впродовж цього терміну бур'ян не знайде собі об'єкта для розвитку, який буде його напувати-годувати собою, він гине. 

Знайшовши «жертву», повитиця двома-трьома обертами обвиває її і візуально ніби зупиняє свій зріст. Закріпившись на рослині-господарі, паразит поступово обплітає його по спіралі, розгалужується та переходить на сусідні рослини.

Для повитиці польової характерний практично необмежений ріст і здатність до розгалуження, один екземпляр паразита за порівняно короткий період може обплутати десятки рослин.

Повитиця польова любить світло, а тому розвивається в середніх та верхніх ярусах рослин. Цвіте повитиця в червні-серпні, плодоносить з липня до пізньої осені. Тепла погода сприяє більш ранньому масовому цвітінню, тоді як прохолодна затримує його.

  • Насіння дозріває через два-три тижні після початку цвітіння, а обсипається пізно восени.
  • Одна рослина утворює до 15 тисяч і більше насіння.
  • Насіння зберігає схожість у ґрунті протягом 8-10 років і не втрачає її при проходженні через травний тракт тварин.

Повитиця уражає багаторічні трави, бобові культури, буряки, картоплю, овочеві культури, навіть кущі та молоді насадження плодових та декоративних дерев.

Висмоктуючи воду з розчиненими у ній органічними та неорганічними сполуками, паразит викликає порушення обміну речовин у рослин-господарів, послаблює та затримує їх ріст та розвиток. В результаті врожайність польових культур знижується на 30-50% і більше.

Сіно кормових трав, заражених повитицею, погано сохне, пліснявіє, втрачає поживну цінність та смакові властивості і навіть може викликати захворювання у домашніх тварин. Останнє пояснюється наявністю в бур'янах отруйних алкалоїдів – кускудіна та кусталіна.

Рослини, уражені повитицею, стають «мішенню» для шкідників, сприйнятливі до хвороб. До того ж повитиця і сама є переносником багатьох вірусних захворювань (мозаїка цукрових буряків, помідорів, огірків, тютюну, гірчиці, гречки; жовтяниця персика та айстр; кучерявість верхівки моркви та ін.). 

Заходи захисту

Боротися з повитицею дуже складно. Повна ліквідація вогнищ цього бур'яну потребує тривалої і дуже кропіткої роботи, часто впродовж кількох років.

Щоб не допустити поширення повитиці, необхідно проводити профілактичні заходи:

  • ретельно перевіряти насіннєвий матеріал. У разі виявлення насіння повитиці польової необхідно проводити доочищення насіння, а в окремих випадках – утилізувати його;
  • дотримуватися сівозміни з посівом культур, які не уражаються або слабко уражаються повитицею польовою  (всі види зернових та соняшник); 
  • проводити оранку ділянок, засмічених повитицею польовою, на всю глибину орного шару;
  • в перебіг вегетації проводити міжрядну обробку та знищувати рослини, уражені повитицею; 
  • у посівах багаторічних трав та на необроблюваних ділянках повитицю польову слід якомога частіше низько скошувати до її цвітіння. 

Залишки бур'янів повитиці польової, що збереглися в скошеній стерні, можна знищувати механічним шляхом (випалювання або хімічний метод). Для знищення повитиці застосовують препарати суцільної дії на основі гліфосату (раундап 48% ст. р., гліфоган, 480, ст. р., домінатор 360, ст. р., буран, 480 ст. р.).

Валентина Сергієнко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте