Невибаглива та щедра: особливості культивування листової гірчиці

Про культуру  

Гірчиця сиза (Brassica junctae Czern.) – однорічна трав'яниста рослина.

Корінь стрижневий, глибоко проникає в ґрунт. Стебло висотою 0,6-1,5 м, розгалужене, сизе від воскового нальоту. Нижнє листя черешкове, ліроподібно-перисторозсічене, верхнє – сидяче, довгасто-лінійне. Суцвіття – кисть, квітки яскраво-жовті, обох статей, з сильним медовим запахом. Плід – тонкий стручок завдовжки 3-5 см, при дозріванні легко розтріскується. Насіння кулясте, темно-коричневе. Маса 1000 насінин 2-4 р. 

Листя рослини багате на вітаміни, в ньому міститься 4,5 мг % каротину, 56-80 мг% аскорбінової кислоти, 20 мг% рутину, 0,2 мг% вітаміну В₁, 0,17 мг % В₂, 0,7 мг% РР, 182 мг% кальцію та 2,4 мг% заліза. У насінні гірчиці міститься від 35 до 47% олії, яку широко використовують у хлібопекарській, кондитерській, консервній промисловості, а також для технічних цілей. Крім жирної олії, в насінні сизої гірчиці міститься ефірна олія (0,5-1,7%), що використовується в парфумерії.

Листова гірчиця відрізняється скоростиглістю – від посіву до збирання зеленої маси проходить 15-25 днів.

Це універсальна культура, яку можна успішно вирощувати і у відкритому, і в захищеному ґрунті, а також у зимовий час на підвіконнях, висіваючи у кілька прийомів, щоб забезпечити безперервне надходження вітамінної зелені.

Агротехніка та розмноження 

Гірчиця – рослина невибаглива, догляд за нею нескладний.

Для отримання високоякісної зелені посіви краще розміщувати на родючих ґрунтах, бажано нейтральних та лужних. В умовах України можна застосовувати підзимові (I декада листопада) та літні (III декада липня) посіви, за бажання повторюючи їх через кожні 10—15 днів. Урожай від підзимового посіву надходить наприкінці березня – у квітні, від літнього – у вересні-жовтні. 

Рослини гірчиці холодостійкі та переносять заморозки до -5 °С. 

• Насіння гірчиці схоже на насіння інших культур із сімейства капустяних, але дрібніше, норма висіву на 1м² – 1 г.
• Сіяти потрібно рядами, на відстані 20-25 см, закладаючи насіння на глибину 1-1,5 см.

Впродовж вегетаційного періоду посіву поливають, рихлять ґрунт і видаляють бур'яни.

Якщо під час росту розетки листя стоїть суха погода, поливати рослини треба частіше. Незважаючи на те, що гірчиця – гостя з південних широт, у спеку та суху погоду рослини швидко стрілкуються, різко скорочується період господарської придатності зелені. 

У фазі 1-2 справжніх листочків гірчицю проріджують, залишаючи рослини на відстані 6-8 см одна від одної.

До збирання гірчиці приступають, коли основна маса рослин досягне 8-10-сантиметрової висоти. Забирають вибірково (протягом 1,5-2 тижнів), поки не настане фаза стеблування, вириваючи рослини з коренем. При літньому посіві термін збирання більш тривалий, ніж при підзимовому. Насіння можна отримати в обох випадках.

Найбільша різноманітність сортів і форм листової гірчиці, звичайно ж, в Китаї. Тут зустрічаються сорти з цільним та розсіченим, гладеньким та злегка гофрованим листям, є форми салатної гірчиці, що утворюють коренеплід діаметром 10-15 см, який використовують у їжу подібно до нашої ріпи.

У нас культивують декілька сортів. Для вирощування на присадибних ділянках можна порекомендувати Салатну 54, Червонолисту, Хвилю, Швидкостиглу, що набули найбільшого поширення в Україні. 

Лікувальні властивості 

Після вилучення олії макуху розмелюють і отримують гірчичний порошок, в якому міститься до 35% білка і 10-12% олії. Порошок із знежиреного насіння використовують для гірчичників.

Про те, яку важливу роль відіграє гірчичний порошок у медичній промисловості, можна судити за таким фактом: для виготовлення одного гірчичника необхідно 1,5 г порошку, а за рік промисловість випускає їх понад 2 млрд. штук. 

Гірчичники, як і гірчичні ванни, широко використовуються в практичній медицині як зігріваючий засіб, що викликає приплив крові та поглиблює дихання при застудних захворюваннях, пневмоніях, невралгіях. 

При гіпертонічних кризах, загрозі інсульту, стенокардії гірчичники кладуть на комірцеву зону, хребет, груди, область серця, литкові м'язи для впливу на функцію кровообігу.

У народній медицині спектр застосування гірчичного порошку набагато ширший: його використовують як проносне при запорах, блювотне при отруєннях, заспокійливе при нервових лихоманках та малярії, місцево-подразнювальний засіб при бронхітах і т.д. 

Використання у харчуванні 

Відомі сорти листової гірчиці були виділені з сарептської і відрізняються тим, що в їжу використовуються молоді листки, які нагадують за смаком капустяні, але з гострим присмаком. Листя вживають у свіжому вигляді разом з іншими овочами для приготування салатів, а також як гарнір до рибних та м'ясних страв.

При замішуванні здобного тіста гірчичній олії віддають перевагу перед іншими, найкращі сорти рибних консервів частіше приготовані не на прованській, а на в гірчичній олії. 

Особливо добре поєднується зелень гірчиці зі свіжими помідорами.

У Китаї листову гірчицю використовують набагато ширше – їдять у солоному та вареному вигляді, листя та молоді соковиті пагони консервують.

Майя Григоровська 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com