Ваш помічник кожен день
Підпишіться

Ковдра для землі: переваги мульчування ґрунту різними органічними матеріалами

13 квітня 2023
589
Ковдра для землі: переваги мульчування ґрунту різними органічними матеріалами

Мульчування – укриття ділянки ґрунту навколо рослин пухким шаром будь-якого, краще органічного матеріалу. Коли поверхня ґрунту відкрита, то верхній, найродючіший і найважливіший для живлення рослин шар знаходиться в дуже несприятливих умовах. Дощі вимивають із нього поживні речовини, він або пересихає, або промерзає, з нього йдуть живі організми, у ньому відбувається інтенсивна мінералізація гумусу. Незамульчований ґрунт поступово втрачає родючість. 

Що ж відбувається з ґрунтом під час мульчування? 

Під товстим шаром мульчі, у вологій теплій атмосфері розмножуються ґрунтові організми, для яких мульча служить поживним субстратом. Під їх дією мульча поступово розкладається, збагачуючи ґрунт гумусом.

Мульчування зменшує випаровування вдень і підвищує кількість конденсованої вологи, сприяє глибокому проникненню в ґрунт поливної та дощової води. Під шаром мульчі не відбувається різких перепадів температури, ґрунт не пересихає під час посухи і не перезволожується під час сильних дощів.

Земля залишається помірно вологою, теплою та пухкою.

До того ж відпадає необхідність у розпушуванні, прополюванні (мульчування пригнічує ріст бур'янів) та частих поливах. 

Завдяки мульчуванню ґрунту різними органічними матеріалами значно покращуються водно-фізичні та біохімічні умови верхнього шару, в якому розташоване коріння. В результаті дуже добре розвивається коренева та надземна система рослин, а відповідно, підвищується їхня врожайність.

Особливо ефективний цей прийом для рослин з поверхнево розташованою кореневою системою, а також у молодих садах, що не плодоносять, в районах з недостатнім природним зволоженням.

Під шаром мульчі створюються чудові умови для живлення та розмноження дощових хробаків. Вже через рік-два після початку мульчування їх кількість у ґрунті збільшується до 500 особин на 1 м2. Ходи хробаків створюють оптимальні умови для дихання ґрунту.

Мульчування запобігає утворенню ґрунтової кірки після дощу і, отже, зменшує необхідність частого розпушування.

Це – один із найбільш простих і доступних способів, що оберігають ґрунт від вторинного засолення в зрошуваних садах та ягідниках південних степових районів. 

Кращий час для мульчування – кінець весни - початок літа, тобто коли ґрунт добре прогрівся, а рослини інтенсивно розвиваються. 

Мульчують зазвичай посівні борозни при сівбі, поверхню ділянки суцільну, пристовбурні кола в садах. Мульчу потрібно розташовувати на деякій відстані від стебла або стовбура рослини, залишаючи навколо нього вільний і добре вентильований простір. Для теплолюбних культур, а також на холодних ґрунтах бажано використовувати темні мульчуючі матеріали. 

У вологу холодну погоду мульчувати міжряддя не варто, оскільки під мульчею скупчуються слимаки та збільшується небезпека грибних захворювань.  

Щоб мульча виконувала своє призначення, товщина її шару повинна бути хоча б 5-8 см. Шар мульчі товщиною 15 см практично повністю пригнічує зростання бур'янів і позбавляє від необхідності прополювання.  

Але на важких, глинистих і сирих ґрунтах товстий шар мульчі може негативно вплинути на стан рослин.

Навесні вкриті товстою мульчею грядки повільно прогріваються. Це особливо погано при затяжній холодній весні. Тому рано навесні мульчу (якщо ґрунт був уже замульчований) краще зняти з грядок, дати їм добре прогрітися на сонці перед посадкою або посівом, а потім знову замульчувати.

Зверніть увагу: 

Використання мульчі на посівах овочевих культур та у посадках плодових рослин переконливо показало високу ефективність цього способу для захисту рослин від спеки та покращення властивостей ґрунту. Такі роботи проводились у Мліївському інституті садівництва ім. Л. П. Симиренко. Вони підтвердили, що мульчування забезпечує накопичення вологи у верхньому горизонті ґрунту, покращує розгалуження кореневої системи у дерев яблуні без застосування поливу. Мульчування дерев у лавах перегноєм та соломою (за відсутності зрошення) забезпечило врожайність сортів яблуні Фієста та Джонавелд – 240-250 ц/га, рентабельність при цьому склала 109-115%. 

У дослідах з мульчування однорічних щеплених рослин кизилу використовували два види мульчі – тирсу та скошену траву. Результати виявилися дуже переконливими: у червні приріст саджанців на ділянках, замульчованих тирсою, був на 16%, а замульчованих скошеною травою – на 22% більше, ніж на контрольному, а в липні відповідно більше на 50 і 60%. Загалом за період з 1 червня по 1 вересня висота рослин збільшилася до 69,5 см на траві та до 57,8 см на тирсі, висота контрольних була 30,4 см. Причому на замульчованих ділянках ґрунт не розпушували, не поливали, не видаляли з неї бур'яни. Розгрібаєш шар мульчі, а земля під нею пухнаста, наче щойно оброблена. Там же, де мульчі не було, виростав  бур'ян, а земля ущільнювалася, як камінь.  

Для мульчування використовують гній, торф, компост, подрібнену солому, листя, траву. Одне відро таких сипких матеріалів замінює 100 відер води. Мульчувати можна також картоном, руберойдом, плівкою. 

Вибір матеріалів для мульчування залежить від можливостей садовода та, первною мірою, від потреб вирощуваних культур.

Так для суниці садової у якості мульчі найбільше підходить солома, вона пригнічує ріст бур'янів і служить гарною підстилкою для ягід. "Пристрасть" суниці до солом'яної мульчі відобразилася в її англійській назві (strawberry), яка в точному перекладі означає "солом'яна ягода". Суницю рекомендують мульчувати також голками сосни або ялини, які добре впливають на смак ягід. 

Товстим шаром грубої мульчі покривають грядки для захисту від вимерзання посаджених під зиму цибулинних рослин

Листям деревних рослин мульчують на зиму ґрунт навколо ягідних кущів та малини, а також пристовбурні кола плодових дерев. Для цього опалим листям закривають площу до 4 м2, зовнішня межа кола повинна збігатися з кордоном крони. Листя укладають не впритул до стовбура, а на відстані 50 см, так, щоб навколо дерева утворилося кільце з листя з незаповненою серединою, і залишають на три роки, воно служить прекрасним поверхневим підживленням. 

Оскільки на листі плодово-ягідних рослин можуть зберігатися збудники хвороб цих культур, то під деревами та кущами одних культур потрібно використовувати листя інших культур.

Окремо треба сказати про тирсу і кору. Існує думка, що тирсу або кору як мульчу можна використовувати одразу, інші рекомендують дерев'яні відходи спочатку закомпостувати і застосовувати вже як компост.

Пояснюють це тим, що одразу після мульчування частина матеріалу (крім плівки) потрапляє в ґрунт. Тирса і кора, перегниваючи, різко збільшують кількість мікроорганізмів у ґрунті, які для свого подальшого розвитку забирають з ґрунту велику кількість поживних речовин, особливо азоту, необхідного для розвитку рослин. Слід зазначити, що з перегниванням кори у ґрунті підвищується також його кислотність. 

Мульча зі свіжих рослин (наприклад, скошеної трави) може одночасно служити гарним підживленням. Прекрасний матеріал для мульчування дає люцерна. Мульча з неї особливо ефективна за низького вмісту азоту в грунті. Шар люцернової мульчі (товщина 7-8 см) затримує дощову воду, гальмує ріст бур'янів, зберігає ґрунт вологим, пухким, а також збагачує азотом.

Дуже гарна для мульчування кропива. Молоді рослини кропиви розкладають у приствольних колах або вздовж рядів посадок та посівів. Така мульча дуже добре відлякує слимаків та равликів, сприяє росту та розвитку рослин. 

Розкладіть під дерева або кущі підв'ялі бур'яни (шар товщиною 10-15 см), і ви побачите, як підбадьоряться ваші плодові та ягідні рослини. Цілком даремні побоювання, ніби викопані з коренем бур'яни приживуться. Потрібно тільки з викопаних лопатою (зручніше користуватися міцними вузькими вилами) осота, лободи, щириці та інших бур'янів, за винятком пирію повзучого, струсити прилиплий ґрунт.

Виполотий пирій треба збирати у відро або іншу тару, і, не обтрушуючи від ґрунту, складувати в окрему купу. Складений на висоту 1 метра, він через півроку перетвориться на прекрасний сипучий перегній, придатний для постійного покриття гряд із щойно посіяними або посадженими рослинами. 

В країнах з розвинутим садівництвом мульчування дуже поширене. У нас же не всі садоводи вважають за потрібне мульчувати свої городи і сади. Більше прийнято після збирання врожаю видалити бур'яни, перекопати ґрунт, розрівняти поверхню граблями і так залишити до наступної весни. "Нехай земля відпочиває", – кажуть деякі садоводи.

При такому способі утримання ділянки мульчею вимушено стає пухкий ґрунт після дощу або поливу. Розпушуючи ґрунт сапою, ми створюємо шар мульчі з дрібних грудочків ґрунту. Цей шар висихає, але притіняє нижчий горизонт ґрунту, зменшуючи втрату вологи, нагрівання ґрунту. І так багато разів за літо. Але ж можна обійтися без численних розпушень, мульчуючи ґрунт різними матеріалами. 

Одні садоводи використовують листя та бур'яни на своїх дачних ділянках, інші ж викидають та спалюють те, що виробляє земля. Бояться хвороб. А рослини тому й хворіють, що до них не повертаються поживні речовини, що виносяться із ґрунту. Ґрунт виснажується.

Листя, бур'яни, солома, тирса, скошена трава, перегній, компост – це ті матеріали, які при використанні у якості мульчі захистять ґрунт від висихання, збагатять його гумусом, зроблять його пухким і родючим. 

Спробуйте! І ви переконаєтеся в тому, наскільки ефективним є утримання ґрунту під мульчею.

Світлана Клименко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте