Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Корисний для всіх: особливості вирощування і використання топінамбуру

05 грудня 2023
1158
Корисний для всіх: особливості вирощування і використання топінамбуру

Топінамбур (земляна груша) вважається однією з найінтенсивніших польових культур.

За продуктивністю перевершує картоплю, цукрові буряки і кукурудзу. Характеризується винятковою невибагливістю до ґрунту та клімату, багатогранністю використання.

Унікальний хімічний склад наявність біологічно активних речовин створюють передумови для широкого застосування топінамбуру у промисловості, сільському господарстві, медицині, а також у сфері покращення екологічного стану антропогенно порушених територій. 

Про культуру 

Топінамбур, або земляна груша (Helianthus tuberoses L.), – багаторічна бульбоносна овочева та технічна рослина родини айстрових.

На вигляд нагадує соняшник, але на відміну від нього утворює численні підземні пагони, на яких формуються 15-30 бульб масою від 40 до 150 г. Стебло рослини пряме, циліндрове, висотою до 3,5 м. Суцвіття – кошик з жовтими хибноязичковими квітками, плід – сім'янка, але меншого розміру, ніж у соняшнику, запилення перехресне.

Бульби земляної груші містять 20-22% сухих речовин, 18-20% вуглеводів та понад 3% білка. Білковий комплекс містить такі амінокислоти, як лізин, аргінін, триптофан, тріонін. Крім того, у бульбах містяться аскорбінова кислота, вітаміни групи В, різноманітні мінеральні речовини, жир, клітковина, крохмаль тощо.  Їх використовують у їжу в сирому, печеному та смаженому вигляді.

Урожай топінамбуру може досягати 100-150 г зеленої маси та 30-50 т бульб з 1 га, що є значним резервом збільшення виробництва кормів як великого господарства, так домашньої ферми.

Невимогливість земляної груші до умов вирощування та здатність окультурювати неродючі ґрунти дозволяє використовувати її на лілянках, непридатних або мало придатних для інших культур, а також для відновлення деградованих та забруднених земель.

За коефіцієнтом використання фотосинтетичної активної радіації (ФАР) земляна груша втричі перевищує більшість польових культур. 

Один гектар топінамбуру здатний засвоювати з повітря вуглекислого газу та виділяти кисню в 1,5 рази більше, ніж така сама площа дорослого лісу.

На жаль, в Україні культура топінамбуру не набула широкого поширення. Його вирощують на незначних площах, головним чином кормових цілей.

Довговічний і невибагливий

Топінамбур – багаторічна культура.

Надземна частина рослини (стебло і листя) щорічно, в кінці вегетаційного періоду, відмирає, а в ґрунті залишаються бульби – від 15 до 30 шт., масою 10-50 г. На кожній бульбі налічується від 8 до 12 вічок, з яких навесні проростають пагони, утворюючи кущі.

В оптимальних умовах залишені в ґрунті бульби можуть вегетативно відновлювати рослини протягом 20-30 років.

Якщо їх не викопувати, то бульби нового врожаю формуються надто дрібними. Тому бульби бажано прибирати щороку восени, а ще краще – напровесні, оскільки вони відрізняються високою холодостійкістю, витримують морози до -40 °С. 

Сходи безболісно переносять весняні заморозки до -4...-5 °С, рослини – осінні морози до -7...-8 °С.

Вегетаційний період топінамбуру тривалий – 100-200 днів. До ґрунтів він невибагливий, але віддає перевагу окультуреним родючим суглинним та супіщаним, нещільним, з нейтральною або слабокислою реакцією.

Не витримує надмірного зволоження, навіть короткочасного затоплення, а також близького залягання підґрунтових вод. На перезволожених ділянках бульби загниють, а рослини вимокають.

Попередниками можуть бути озимі та ярі зернові, однорічні трави, зернобобові культури. Не слід розміщувати топінамбур після соняшнику, оскільки ці дві культури мають загальну хворобу – склеротинію.

  • Ґрунт готують восени.
  • Під перекопування вносять гній та мінеральні добрива – фосфорні та калійні.
  • Висаджують бульби на глибину 6-8 см, з міжряддями 60-70 см та відстанню між рослинами в ряду 35-40 см. 
  • Посадковий матеріал готують заздалегідь: бульби сортують за розмірами, вибраковуючи пошкоджені. 
  • Найкраще висаджувати бульби масою не менше 40 г – чим вони більші, тим вища врожайність.
  • Топінамбур можна садити не тільки ранньою весною, але і восени, збільшуючи при цьому глибину загортання в ґрунт на 2-3 см.
  • Бруньки вічок на бульбах починають проростати в землі при температурі 5-8 ° С і дають сходи через три-чотири тижні.

Догляд за насадженнями у рік посадки полягає у знищенні бур'янів та розпушуванні ґрунту. На важких за механічним складом ґрунтах практикується і підгортання рослин, коли вони досягають висоти 30-40 см. Це забезпечує доступ повітря до бульб і покращує температурний режим. Особливо ефективно підгортання для сортів, у яких бульби формуються компактно та близько від поверхні ґрунту.

Стебла збирають наприкінці вересня на початку жовтня, використовуючи їх для заготівлі силосу. Бульби викопують пізньої осені або напровесні, на початку квітня.

Мінеральні добрива вносять на другий і наступні роки, органічні – через кожні 2-3 роки. Густе стеблостояння топінамбуру пригнічує бур'яни, під кущами вони практично не ростуть. Але дуже важливо не допускати надмірного загущення рослин, тому що вони пригнічують одна одну, і продуктивність суттєво знижується.

Довговічність насаджень залежить не тільки від створення оптимальних умов живлення за допомогою добрива, а й від густоти стебла. Тому в роки експлуатації слід своєчасно викопувати бульби та розрізати кущі.

Оновлювати посадки слід на сьомий-восьмий рік, коли топінамбур, який росте на одному місці, вже не може забезпечити високої продуктивності.

В результаті досліджень, започаткованих в Інституті землеробства НААНУ (Київ) та успішно продовжених у Науково-дослідному інституті тваринництва Лісостепу та Полісся України, а також в Інституті овочівництва НААНУ (Харків), виведено близько 20 сортів топінамбуру. Найпродуктивніші – Білий урожайний, Вадим, Київський покращений, Клон.

У Центральному республіканському ботанічному саду АН України створено сорт овочевого призначення Дієтичний. За даними хімічних аналізів, його бульби містять 20-22% сухої речовини, 3,2% білка, 18-20% вуглеводів, аскорбінову кислоту та вітаміни групи В.

Натуральні ліки 

Знавці народної медицини стверджують, що топінамбуром можна лікувати недокрів'я, виводити солі із суглобів та радіонукліди з організму, відновлювати функції серця та судин.

Але, мабуть, найбільш відомий топінамбур як ефективний засіб від цукрового діабету та ожиріння.

Лікувальна цінність його обумовлена насамперед високим вмістом у плодах (до 20%) полісахариду інуліну, що є замінником цукру для хворих на діабет. Велика кількість калію, заліза, кремнію і цинку суттєво покращує стан хворих, які страждають на залізодефіцитну анемію, алергію тощо.

Вчені Київського НДІ ендокринології та обміну речовин, які проводили дослідження ефективності споживання хворими салатів з топінамбуру та кондитерських виробів на основі пюре або сиропу з його бульб, дійшли висновку, що у більшості з них покращилося загальне самопочуття та стабілізувалася робота шлунково-кишкового тракту, а також знизилася потреба у використанні цукрознижувальних хімічних препаратів.  

Рекомендують дієтологи

З розвитком медицини середня тривалість життя за останні 2000 збільшилася майже на 50 років. Однак сьогодні вчених все більше турбує здоров'я людей похилого віку, що помітно погіршується. Причиною цього є чотири несприятливі фактори нашого урбаністичного та цивілізованого життя: малорухливий спосіб життя, надмірна маса (поліфагія), алкоголізм та куріння.

За даними НДІ ендокринології та обміну речовин, в нашій країні близько 4 млн осіб страждають на явну або приховану форму діабету, до 10 млн осіб – на атеросклероз, порушення обміну речовин, зокрема на ожиріння.

  • У зв'язку з цим вчені вважають, що топінамбур повинен займати в нашій дієті таке ж місце, як і картопля, оскільки містить не тільки інулін, що зменшує кількість цукру в крові, але й інші цінні речовини, які дозволяють знизити апетит при ожирінні, рівень холестерину при коронарних захворюваннях, що сприяють надходженню кисню до серця, а також покращують обмінну функцію печінки.

Земляна груша відіграє дуже важливу роль у профілактиці раку товстої кишки, подагри, порушення обміну речовин та утворення брунькових ниркових каменів.

Топінамбур традиційно розглядається як сировина для виробництва фруктози, яка через важливі фізіологічні особливості займає в харчуванні людини перше місце серед цукрів. У бульбах топінамбуру її міститься 13-20%, тоді як у соках ягід та фруктів 2,13-6,53, меді 40-50%.

За даними фізіологів-клініцистів, діабетик може щодня споживати 0,5-1 г фруктози на 1 кг маси тіла. Фруктоза технологічно настільки подібна до сахарози, що цілком може замінювати її. Наприклад, у Швеції та Фінляндії при виробництві продуктів дитячого харчування використовують лише фруктозу. 

Високий вміст топінамбуру полісахаридів дозволяє використовувати його для отримання фруктози. Спочатку з бульб виділяють інулін, а потім при його повному гідролізі отримують 94-97% фруктози і 6-3% – глюкози.

Існують три форми інуліну: альфа, бета та гама. За даними Австралійського національного університету, бета-інулін можна використовувати для профілактики пухлинних та інфекційних хвороб, а також як фармакологічний препарат імунної дії, що посилює дію основного препарату.

В Українському державному університеті харчових технологій розроблено кілька харчових продуктів з топінамбуру, які мають лікувально-профілактичну властивість, пюре, сік, концентрат та порошок. Медики НДІ ендокринології та обміну речовин настійно рекомендують топінамбур та дієтичні продукти з нього для широкого використання у дієтотерапії.

Найцінніша кормова культура

З зеленої маси топінамбуру, завдяки значному вмісту в ній цукрів, отримують високоякісний корм, який охоче поїдають у сирому, запареному та силосованому вигляді корови, коні, вівці, свині, кролики. За поживною цінністю він перевершує силос соняшника і наближається до кукурудзяного (в 1 кг міститься 0,23-0,30 кормових одиниць і 6-15 г протеїну, що перетравлюється).

Бульби земляної груші в силосованому вигляді також можна успішно використовувати на корм майже всім сільськогосподарським тваринам. За поживною цінністю вони перевершують інші коренеплоди і наближаються до картоплі (в 1 кг є 0,23 кормової одиниці і більше 6 г перетравлюваного білка, а вміст протеїну в них вище, ніж у картоплі). 

Використання їх на корм коровам значно підвищує надої та якість молока. Використання на корм свиням топінамбуру разом із кукурудзою підвищує якість сала, а випас на посадках земляної груші скорочує витрати концентрованих кормів на 25-50% без зниження приросту живої маси, що забезпечує здешевлення собівартості продукції.

  • Інститут свинарства НААНУ розробив рекомендації щодо приготування комбінованого силосу наступного складу, %: топінамбур – 25, кормовий буряк – 30, гарбуз люцерна – 19, ячмінь – 10.

Як свідчить досвід, використання земляної груші на корм свиням дозволяє значно економити корми – на 100 кг м'яса свинини витрачається 274 кг топінамбуру, у той час як картоплі – 285, а зерна – 315 кг.

При відгодівлі тварин сумішшю озимого жита, ріпаку та гороху одержують (з розрахунку на 1 га пасовища) 400 кг м'яса, а при випасі свиней на посівах земляної груші майже вдвічі більше – 840 кг.

У зв'язку з тим, що топінамбур дає подвійний урожай бульб та зеленої маси, цю культуру можна вважати однією з найрентабельніших – 364,2%.

Топінамбур та агроекологія 

Науковці проводять дослідження на предмет використання топінамбуру для поліпшення екологічного стану антропогенно порушених територій. Це прилеглі до промислових центрів України зони, де накопичуються відходи теплоенергетики (зола), вуглевидобування (терикони), лісопереробки (тирса, шламлігнін, мул активний), комунального господарства (опади стічних вод), стоки тваринницьких ферм.

Вирощування топінамбуру на компостах із різних відходів показало високу агроекономічну ефективність із отриманням екологічно чистих сільськогосподарських продуктів (урожай зеленої маси 650, бульб – 95 ц/га).

Отримано також задовільні результати вирощування топінамбуру на рекультивованих територіях, особливо в зонах вуглевидобутку. Досвід вирощування його у 30-кілометровій зоні Чорнобиля свідчить, що рослина не поглинає радіонуклід. вище допустимих норм та при належному миття бульб (відмивання їх від ґрунту) може бути використана на корм.

Однак, зважаючи на можливість потрапляння в земляну грушу шкідливих речовин, в екологічно ризикованих зонах найбільш перспективним є вирощування її з метою переробки на етанол (машинне пальне) чи целюлозу.

Борис Оверченко

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com

comments powered by HyperComments
Новое на сайте