Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Дивовижна фіцефалія: гарбуз з "секретом"

29 жовтня 2021
937
Дивовижна фіцефалія: гарбуз з "секретом"

Ось уже 17 років поспіль на ділянці в нашого автора красуються візерунчасті гарбузи, дивуючи перехожих зовнішнім виглядом та врожайністю. Побачивши безліч смугастих плодів (іноді більше сотні), розсипаних по всьому городу, немов із мішка, багато хто цікавиться: «Це кавуни так рясно вродили?». І чують жартівливу відповідь: «Саме вони!».

Насправді ж цей "смугатик" – фіголистний гарбуз, або фіцефалія (лат. Cucurbita Ficifolia), один з небагатьох окультурених видів багаторічного гарбуза, який в умовах України вирощують як однорічну рослину. 

Гість з тропіків

Фіголистий гарбуз – це трав'яниста ліана, що швидко росте, з довгими (до 25 см) п'ятигранними стеблами і серцеподібним листям, схожими на листя інжирного (фігового) дерева (звідси і назва). Квітки великі, помаранчеві або жовті.

Як і більшість гарбузових, фіцефалія – рослина однодомна, тобто на одній рослині формуються як чоловічі, так і жіночі квітки). Плоди круглі або довгасті, масою 2-5 кг, темно-зелені з біло-кремовими смужками. М'якоть біла, соковита, з легким солодкуватим присмаком, всередині є пласке чорне насіння. Кора тонка, але міцна, як панцир черепахи, легко відокремлюється від м'якоті. Плодоніжка без ребер, кругла та довга.

Широкого поширення фіголистий гарбуз набув у теплих краях — Аргентині, Чилі, Перу, Мексиці, там його культивують цілий рік. В Україні ця культура ще мало відома.

Фіголистий гарбуз вирощують в основному городники-експериментатори, а також ті, хто активно займається розведенням свійських тварин. Багато людей цей гарбуз ніколи не бачили і не чули про нього.

При цьому в умовах України фіголистий гарбуз почувається цілком комфортно і дає стабільний урожай.

Хто ризикує…

Агротехніка фіголистого гарбуза майже нічим не відрізняється від агротехніки звичайного твердокорого та мускатного гарбуза, але має і деякі особливості.

Гарбуз вимагає досить об'ємного простору, оскільки, по-перше, у рослини дуже довгі плетисті стебла і габаритне листя, а по-друге, часто в міжвузлях утворюються додаткові корені, які, проростаючи, створюють додаткові розгалуження нових бічних пагонів. 4-5 кущів здатні щільно покрити площу в одну сотку.

У мене бували випадки, що фіголисті гарбузи «втікали» на сусідні ділянки і там рясно плодоносили або «забиралися» на грушу, іргу, абрикос (на висоту до 3 м) і погойдувалися там до осені, коли наставав час збирати врожай.

Намагався вирощувати смугастих упертюх на шпалері з поліпропіленового шпагату. Видовище просто казкове! Ніхто не міг пройти повз таку красу. 

Фіголистий гарбуз теплолюбний, оптимальна температура для нормального росту та розвитку – 18–25 °С. Втім, рослина може витримувати короткочасні заморозки до -4 °С. Вегетаційний період фіцефалії досить тривалий, біологічна стиглість плодів настає через 160-180 днів після появи сходів. Тому висіваю гарбуз рано, тоді ж, коли висаджую картоплю (до 15-20 квітня), ризикуючи потрапити під весняні заморозки. 

Але якщо, не дай Боже, трапляється так, що схопить мороз та рослини загинуть, висіваю насіння повторно вже після 25 квітня. Так було у 2017 та 2018 рр. з помідорами та перцем. А ось фіголисті гарбузи виявилися напрочуд стійкими.

  • Ділянку готую за допомогою мотоблоку "Зубр".
  • Перед посівом насіння в лунку вношу жменю перегною та склянку деревної золи, ретельно перемішую із ґрунтом.
  • Глибина загортання насіння 3-4 см. Відстань між рослинами в ряду – 2,5-3,0 м. 
  • Одразу після посіву ґрунт у лунках мульчую перегноєм-сипцем 3-4-річної давності. Це покращує тепловий режим і запобігає появі ґрунтової кірки.

Основні моменти догляду за рослинами – розпушування ґрунту та видалення бур'янів. Шкідників на фіголистих гарбузах за всі 17 років жодного разу не спостерігав.

Особливість фіголистого гарбуза полягає в тому, що він не схрещується з іншими видами гарбуза. Усі мої спроби схрестити фіцефалію з «місцевими» видами (твердокорим, мускатним, великоплідним гарбузом, кабачком, патісоном) не увінчалися успіхом.

Урожай збираю до настання заморозків — у І–ІІ декадах жовтня, а то й у листопаді, залежно від погодних умов.

Плоди прибираю разом із плодоніжкою і одразу заношу до приміщення, щоб уникнути значних перепадів температури. Зберігаю гарбузи у сухому приміщенні при температурі 10–12 °С та відносній вологості повітря 80%. Розкладаю плоди в один ряд плодоніжками вгору на невеликій відстані один від одного.

Фіголисті гарбузи мають прекрасну лежкість, можуть зберігатися всю зиму, а то й довше. Двічі з метою експерименту гарбузи у мене зберігалися свіжими три роки. Втім, необхідності в цьому немає, оскільки вирощую овочі, що полюбилися, щороку.

Смачно і корисно

З фіголистого гарбуза можна приготувати безліч смачних та поживних страв. Одна з них постійно присутня на моєму столі. 

Готую її з молодих плодів, коли вони досягають маси 0,5-0,8 кг і насіння у них ще в зародку, біле. Виймаю м'якоть, розрізаю на невеликі шматочки, додаю 1-2 цибулини, нарізані півкільцями, сіль і тушкую на сковороді в олії. Виходить дуже смачна, ароматна і ніжна страва, в ній присутні нотки тушкованих осінніх грибів-опеньків і кабачків. Втім, цю страву можна приготувати і з дозрілих плодів, попередньо видаливши насіння. 

Гарбуз також можна смажити, маринувати, солити, додавати в салати, з нього виходить чудове варення.

У народній медицині фіголистий гарбуз застосовують при захворюваннях серцево-судинної системи, підшлункової залози, травного тракту, жовчного міхура, печінки, нирок та інших недугах. Для приготування зборів, відварів використовують не лише плоди, а й коріння, стебла, листя та насіння. У листі гарбуза міститься багато корисних мікроелементів: кальцій, фосфор, натрій, залізо. Плоди та насіння багаті на вітаміни групи В.

Впевнений, що згодом фіголистний гарбуз займе гідне місце на присадибних та дачних ділянках наших співвітчизників. Адже ви навряд чи знайдете гарбуз, більш придатний для тривалого зберігання. А ще раджу не боятись експериментів, творчо підходити до вирощування овочів. Мене це заряджає енергією та надихає на нові досягнення. 

Іван Шульц 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте