Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Сад

Довговічний і яскравий глід: великоплідні види культури у садибі

20 жовтня 2022
673
Довговічний і яскравий глід: великоплідні види культури у садибі

Глід вирощують у садах уже сотні років. Його люблять за красу, невибагливість, цілющі властивості плодів. Глід дає хороші та регулярні врожаї, при цьому не вимагає спеціального догляду, стійкий до несприятливих кліматичних умов, декоративний, підходить для живоплоту.

Ця культура – довгожитель, кущ глоду може прожити до чотирьохсот років. За винятково декоративний, яскравий зовнішній вигляд у давнину цю рослину називали «боярином». 

Поширені види глоду 

Глід – кущ або дерево до 10 метрів, із щільною округлою кроною. Гілки багатьох його видів мають пазушні колючки. 

Цвіте, як правило, з другої половини травня та до першої половини червня, зазвичай відразу після розпускання листя. Період цвітіння дуже короткий – всього на три-чотири дні кущ покривається пишними суцвіттями, єдина вада яких полягає в неприємному запаху, що нагадує тухлу рибу. 

Саме такий «аромат» приваблює запилювачів. Бджолярі, знаючи про недовге цвітіння глоду, намагаються розмістити свої вулики поблизу, щоб бджоли встигли зібрати нектар. Глідовий мед – цінний, цілющий, але дуже рідкісний продукт.

Після цвітіння кущі глоду покриваються невеликими ягодами різних кольорів та відтінків – зустрічаються помаранчеві, червоні, чорні.

До роду глід родини трояндових відноситься приблизно 250 видів, поширених у помірній, рідше субтропічній зоні північної півкулі. Більшість відноситься до північноамериканських видів, яких визнають до 200 (раніше налічували більше 1000, проте зараз багато з них трактуються як різновиди). 

В Україні у дикорослому стані зустрічається 28 видів, інтродуковано понад 70 видів.

З дикорослих найбільш великоплідні кримські видиглід Пояркової і близькі до нього глід східний і глід Турнефора.

З інтродукованих видів найбільший інтерес як культурні плодові  рослини представляють північноамериканські види: глід аномальний, глід золотистоплідний, глід м'який, глід м'якуватий, глід пенсільванський, глід квітконіжний, глід крапковий; з євразійських видів – великоплідний різновид глоду перистонадрізаного та глоду азароль.

У їжу також вживають плоди дрібноплідних дикорослих видівглоду одноматочкового, глоду віялолистого та інших, близьких до них. 

Розмноження культури

Глід розмножують насінням, кореневими живцями, відприсками, живцями та щепленням.

Найбільш широкого поширення набув насіннєвий спосіб розмноження. Насіння глоду покрите міцною кісточкою, що утруднює проростання, внаслідок чого при осінньому посіві сходи найчастіше з'являються на другий або третій рік. Для їх отримання в першу весну практикують посів у серпні та вересні недозрілого насіння, яке попередньо замочують протягом доби в 1%-ному розчині азотнокислого калію.

Застосовують також скарифікацію сухого насіння концентрованою сірчаною кислотою протягом 0,5-4 год, залежно від товщини оболонки, а потім ретельно промите насіння стратифікують 2-3 місяці при температурі 0...5 °С. Ефективна комбінована стратифікація, що складається з теплового та холодових етапів. Порушення насіннєвих покривів можна досягти намочуванням та підсушуванням насіння на сонці. Таке насіння після холодної стратифікації успішно виходить зі стану спокою і дружно сходить у рік посіву. 

При насіннєвому розмноженні слід враховувати, що багато насіння у глоду виявляється порожнистим.

З способів вегетативного розмноження основний – щеплення брунькою або живцем на сіянці глоду.

Сіянці місцевих видів відрізняються посухостійкістю, проте мають кореневу систему з малою кількістю коренів, що погано позначається на приживаності саджанців. Краще віддавати перевагу сіянцям північноамериканських видів, які мають краще розвинену кореневу систему. У якості підщепи зрідка використовують айву та горобину.

Саджанці дикорослих видів глоду для перещеплення можна купувати в розплідниках озеленювальних організацій або вирощувати самостійно.

Різні види глоду, необхідні для дослідної роботи, садоводи-аматори можуть вирощувати з насіння.

Слід лише пам'ятати, що більшість сходів з'являється на грядах або в ящиках, прикопаних у ґрунт, лише на другий рік. 

Іноді застосовують розмноження відприсками та кореневими живцями.

Дерева висаджують за схемою 5х3-4 м. Види, що мають загущену крону, потребують проріджування. Види з колючками гарні для живоплотів. У цьому випадку їх розміщують на відстані 0,5-1,5 м один від одного і формують періодичною обрізкою. 

Глід відрізняється зимостійкістю, добре переносить посуху. Дуже світлолюбний – на затінених ділянках його розвиток та врожайність помітно знижуються. 

Плоди, залежно від виду, дозрівають із серпня до жовтня. 

Діаметр плодів досить великий – до 3 сантиметрів. Форма їх найчастіше яблукоподібна. Стиглі плоди мають різноманітне забарвлення – від помаранчевого до червоного і від коричневого до чорного з різними відтінками. Зрілі плоди збирають вручну. У багатьох видів можливе прибирання струшуванням.

Урожай із дерева становить від 5 до 30 кг плодів. 

Сорти 

Великоплідні види глоду здавна введені місцевим населенням у культуру – азароль у Середземномор'ї, дулона, або алюч – у Центральній Азії, шаньцза і гонкуа – у Китаї, техокоті, чи мансанилья – у Мексиці, мейхо – на півдні США. 

Селекцією глоду в Україні займаються В. М. Меженський та Л. О. Меженська, чиї сорти глоду аномального, пенсільванського та крапкового з 2001 р. входили до районованого переліку сортів.

Раніше у районуванні були сорти селекції В. М. Меженського, Л. О. Меженської: Збігнєв, Людмил, Шаміль. Цікаві також Злат, Китайський 1, Китайський 2, Мао Мао, Марк.

Володимир Меженський  

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора

comments powered by HyperComments
Новое на сайте