Баклажан – тендітний овоч: особливості культури
Батьківщина баклажана – тропічні райони Південно-Східної Азії. В Індії його називають королем овочів і культивують з незапам'ятних часів. У Китай він потрапив з караванами купців більше 1500 років тому і набув там великого розповсюдження.
Більше 1000 років культивується баклажан і в Японії. У Єгипті його називали вірменським огірком.
До речі і сьогодні плоди японської та китайської селекції за формою найчастіше довгі і тонкі, а американської – великі і грушоподібні, класичний же індійський баклажан – розміром як середній помідор.
В Європі баклажани вирощують 300-400 років, а на українських городах «синенькі» з'явилися в кінці 19 століття. Але тільки в 40-50 роках минулого століття у нас нарешті по справжньому оцінили смак і переваги цієї культури, яка тепер користується заслуженим попитом і популярністю.
Ботанічний опис
Баклажан (Solanum melongena L.) – однорічна трав'яниста (в тропіках багаторічна напівкущова) рослина родини пасльонових.
Стебло у баклажана велике, досягає 25-130 см у висоту, розгалужене, з шипами, забарвлення стебел зелене з фіолетовими смугами або темно-фіолетове. Листя велике, овально-яйцеподібне, широколанцетоподібне, товсте, опушене, часто з колючками, зелене або різних відтінків фіолетового забарвлення. Квітки великі, з фіолетовим віночком, двостатеві, пониклі, поодинокі або зібрані (по 3-5 шт.) В суцвітті – завиток.
Плід – багатогніздна ягода кулястої, грушоподібної, циліндричної, яйцевидної, "помідорної", змієподібної форми. Маса плода від 50 до 3 000 г.
Насіння дрібне, пласке, округле, кремового, сірувато-жовтого, бурого забарвлення. Кількість насіння в плоді – 150-300 шт., Маса 1000 насінин складає 3,5-5,0 г. Насіння зберігає схожість 3-4 роки.
Біологічні особливості
Баклажан, мабуть, найніжніша з усіх овочевих культур, вирощуваних в нашій країні.
Основний фактор, що визначає його успішне вирощування, – тепло.
- Оптимальна температура для проростання насіння 25-26 ° С, для росту рослин – 22-24 ° С.
- Після висадки розсади у відкритий ґрунт, якщо температура опускається нижче 15 ° С, рослини погано приживаються, а квітки опадають.
- Баклажан пред'являє високі вимоги до тепла впродовж усієї вегетації.
І в той же час, якщо температура повітря вище 28 ° С, можуть масово опадати квітки і зав'язі.
Дуже вимогливий баклажан і до вологості ґрунту. Навіть короткочасне його пересихання може стати причиною опадання бутонів, квіток, зав'язей і нижнього листя. Такі ж негативні наслідки можуть викликати затінення рослин, а також щільний ґрунт, в кореневмісний шар якого не надходить повітря. У цих випадках порушується нормальний процес живлення рослин і їх ріст припиняється.
Агротехніка
Плоди баклажана досягають технічної стиглості (придатні для кулінарної обробки) через 90-100 діб після сходів (ранні сорти) або через 130-150 (пізні сорти).
Тому в умовах України баклажан вирощують розсадним способом.
Насіння висівають з кінця лютого до кінця березня.
Ранньостиглі сорти найкраще вирощувати в плівкових тунелях, пізньостиглі – в плівкових теплицях. У теплиці з обігрівом розсаду баклажана висаджують в середині-кінці квітня, а без обігріву 10-15 травня, коли ґрунт прогріється до 15 ° С.
Перед висадкою розсади роблять лунки, наливають в них по 2-3 л води, в утворений "бруд" занурюють горщики з розсадою (на 3-4 см нижче поверхні грунту), щільно притискуть з усіх сторін ґрунтом, а зверху присипають сухою землею (шар 3-4 см). Після висадки розсади розпушують міжряддя.
Догляд за рослинами полягає в підтримці постійної температури і вологості повітря і ґрунту, підживленні. Температура повітря в сонячні дні не повинна підвищуватися до 24-28 ° С, а вночі опускатися нижче 12 ° С.
Поливають баклажан регулярно, не допускаючи підсихання ґрунту, але при цьому уникаючи перезволоження ґрунту і повітря. Після поливу теплицю обов'язково провітрюють.
Коли рослини досягають 25-30 см у висоту, у них видаляють верхівкові точки росту. Це прискорює формування 3-4 пагонів. На рослині залишають 5-6 зав'язей, квітки, що знову утворюються, обривають. Цей прийом прискорює дозрівання залишених на рослині плодів.
У відкритий ґрунт розсаду висаджують, коли мине загроза заморозків – в I декаді травня (в південних областях) або в II (в північному Степу і Лісостепу). Рослини розміщують з міжряддями 60-70 см, в рядку через 25-30 см.
Догляд полягає в регулярному розпушуванні міжрядь, поливі, підгодівлі, боротьбі з хворобами і шкідниками, найнебезпечніший з яких – колорадський жук.
Хімічний склад, лікувальні властивості
У плодах баклажана (в стадії технічної стиглості) міститься 89-94% води, 0,6-1,4% цукрів, 2,5-4% клітковини, мінеральні солі.
Оптимальне співвідношення основних і кислих мінеральних солей сприяє кислотно-лужній рівновазі в організмі.
Тому лікарі-дієтологи рекомендують страви з баклажанів тим, хто страждає на захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки і нирок.
Наявність в баклажанах великої кількості калію (до 240 мг%) стимулює роботу серця.
Баклажани показані літнім, а також людям з сердечно-судинними захворюваннями, особливо при набряках, пов'язаних з ослабленням роботи серця. Корисні вони для профілактики і лікування атеросклерозу, подагри, оскільки сприяють виведенню холестерину з крові, а також зайвої рідини і солей сечової кислоти з організму.
© Журнал "Огородник"
ФОТО: pixabay.com
Глянець