Залізне дерево, що живе 700 років: вічнозелений самшит у садибі

Це вічнозелена рослина з невеликим блискучим шкірястим листям, у пазухах яких навесні утворюються дрібні жовтувато-зелені квітки, що привертають своїм ароматом велику кількість бджіл.

В культурі в Україні росте повсюдно, проте в регіонах на північ від лінії Київ-Полтава-Харків обмерзає вище рівня снігового покриву, оскільки недостатньо зимостійкий.

Самшит відноситься до дуже повільно зростаючих пород. Наприклад, у 100-річному віці досягає висоти 5-7 м. 

Разом з тим він надзвичайно довговічний і в природних умовах живе до 700 років і більше.

Цікаво, що самшит відносять до розряду "залізних" дерев, оскільки деревина у нього така ж щільна і важка, як слонова кістка і так само тоне у воді.

Самшит віддає перевагу вапняним ґрунтам, а на глибоких карбонатних ґрунтах росте особливо швидко. У той же час він витримує різні ґрунти, забезпечені хорошим дренажем. Чуйний на підживлення та мульчування.

Цю рослину краще висаджувати на сонце чи у напівтіні. 

Прекрасно виглядає в одиночних та групових посадках, висаджених у ряд або бордюром.

Самшит виключно добре переносить формування, тому його успішно використовують для створення живоплоту і навіть, якщо вистачить терпіння, для фігурної стрижки.

Самшит можна розмножити насінням. Наприкінці липня він утворює тристулкові кулясті коробочки з блискучим чорним насінням. Рясне плодоношення спостерігається раз на три роки. Насіння має гарну схожість, яку, правда, швидко втрачає.

Крім того, при повному дозріванні плоди розтріскуються і розкидають насіння на відстань до трьох метрів – спробуй збери! 

Тому самшит краще розмножувати вегетативним способом. Він чудово розмножується відприсками, але при цьому кількість молодих рослин досить обмежена.

Ось чому самшит, як і багато вічнозелених кущів, традиційно розмножують живцями: навесні – здерев'янілими, влітку, у червні, – зеленими.

• Живці довжиною 10-15см попередньо обробляють стимуляторами росту (індолілмасляною кислотою або гетероауксином).
• Якщо на верхівці живця вже заклалася брунька, її залишають. Коли ж вегетаційний ріст пагона продовжується, верхівку обрізають.
• Листя у нижній частині черешка видаляють до третини чи половини його довжини.
• Як субстрат для укорінення використовують пісок з торфом.
• Дренаж є обов'язковим.

У культурі відомо багато декоративних садових форм і різновидів самшиту, серед яких найбільш цікаві Aureovariegata (листя з жовтими плямами), Suffruticosa (хороший для створення низької живоплоту), Latifolia Maculata (молоде листя чисто-жовте).

Галина Миронова 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com