Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Вередлива диня: агротехніка вирощування у несприятливих для культури умовах

04 серпня 2021
612
Вередлива диня: агротехніка вирощування у несприятливих для культури умовах

Багато городників хотіли б вирощувати диню на своїх ділянках, але далеко не всім це під силу.

Навіть на півдні вона не завжди вдається, не кажучи вже про центральні та північні райони України, де кліматичні умови часто несприятливі для цієї теплолюбної культури.

Є і ще одна вагома причина невдач – відсутність знань про біологію цієї досить примхливої рослини. 

За біологічними особливостями диня близька до огірка, однак вона більш вимоглива до тепла і світла. Поодинокі сходи з'являються при температурі 14-16 °С, а основна маса насіння проростає при 22-30 °С. Якщо огірок непогано росте і при частковому затіненні, то дині потрібні сонце, простір, вітерець і сухе повітря. Крім того, в ґрунті повинен бути достатній запас вологи, починаючи з моменту посіву і до дозрівання плодів.

Тому диня дає хороші врожаї тільки там, де всі ці умови подаровані природою, або ж штучно створені людьми.

Величезну роль відіграє правильний вибір сорту. Відомо більше 3000 сортів дині, і осягнути тонкощі вирощування такого розмаїття часом буває важко навіть досвідченим баштанникам. 

Всі сорти дині походять з Середньої і Малої Азії, де і сьогодні можна зустріти дикі сорно-польові дрібноплідні форми з чудовим полуничним ароматом, але абсолютно неїстівними плодами, які використовують в якості ароматизаторів для приміщень.

Існує шість різновидів дині, від яких походять всі культурні сорти.

Наші українські сорти дині відносяться в основному до європейського різновиду дині  адана, плоди якої порівняно дрібні, з білою розсипчастою м'якоттю. Типовий представник цього різновиду – відомий і улюблений усіма сорт Колгоспниця 749/753. Сюди ж відносяться скоростиглі сорти Голянка, Алушта, Титовка, Леся, Криничанка; середньоранні  Тавричанка, Серпянка, Рання 133; середньостиглі Берегиня, Золотиста, Інея, Козачка 244, Кувшинка, Лада, Янтарна, Салгірська, Дана.

Слід зазначити, що поняття "скоростиглість" у дині – досить умовне. Якщо на півдні України сорт Титовка дозріває на 55-60-й день після появи сходів, то в північних і західних районах йому потрібно 90-100 днів.

Сорти різновиду адана якнайкраще пристосовані до кліматичних умов України і за смаковими якостями відповідають вимогам споживачів.

Зрідка у нас зустрічаються дині кассаба, які поширені в основному в Туреччині. Відмітна особливість плодів цього різновиду – невеликий соскоподібний відросток у плодоніжки і виражена зморшкуватість. Свій родовід від цих динь ведуть вітчизняні сорти Українка 320 і Медова роса.

Звичайно ж, нам відомі дині канталупи, широко поширені в Західній Європі. Для них характерні дещо сплюснуті, сегментовані, шкірясті плоди, що мають зелено-помаранчеву м'якоть з йодистим ароматом, яка не всім до смаку. Незважаючи на появу в продажу насіння таких гібридів, як Октавія, Делтекс, Соларбел, Канталупа, Зима, канталупи не дуже популярні в Україні. 

Велика група сортів дині представляє середньоазіатські різновиди – хандаляк, амері та зард. Але лише один скоростиглий український сорт Липнева бере свій початок від скороспілок хандаляк. Амері ж і зард абсолютно не підходять для умов України, навіть в південних областях для них занадто волого і холодно. Тому у нас недоцільно використовувати насіння, привезене з Середньої Азії. 

В Україні вирощування дині у промислових масштабах розвинене у південних областях, де ця культура росте відмінно і дає високий урожай якісних плодів. Тут вирощують сорти всіх термінів дозрівання – від скоростиглих до пізньостиглих. Хороша транспортабельність плодів дозволяє перевозити їх з півдня, щоб забезпечувати солодкою продукцією інші  регіони.

У середній смузі України диня так само дає досить високий урожай товарних плодів, але в основному для місцевого споживання. Тут найчастіше використовують скоростиглі і середньостиглі сорти (Титовка, Липнева, Золотиста, Рання 133, Десертна 5, Голянка).

А от західні і північні області країни – виключно аматорська зона. Тут перевагу віддають скоростиглим, холодостійким сортам, стійким до бактеріозу, антракнозу і фузаріозу. Вибір сортів для диневодів-аматорів на півночі доволі обмежений – найкраще в несприятливих для цієї культури умовах вдаються сорти Криничанка і Титовка.

Вирощуючи їх, городникам доводиться неабияк потрудитися. Вони змушені використовувати і південні схили, і плівкові укриття, практикувати розсадну культуру і активно захищати рослини від хвороб.

З огляду на все ті труднощі, з якими доводиться стикатися аматорам, і велику зацікавленість в кінцевому результаті, зупинимося на особливостях вирощування дині саме в західних і північних районах України.

Що ж головне, а що другорядне в агротехніці дині в таких "суворих" і нетипових для дині кліматичних зонах?

Відповідаючи на це питання, можна з упевненістю сказати – нема нічого другорядного, все має значення.

Починають з визначення придатності ділянки. Для дині необхідний відкритий південний схил без найменшого затінення деревами і будівлями, який добре провітрюється. Ґрунт повинен бути багатим, легким, з великою кількістю кальцію (абсолютно непридатні кислі і холодні ґрунти). Найкраще розміщувати диню на розораній цілині або на полях після пшениці, багаторічних трав. На старих, "втомлених" від картоплі та інших овочевих культур, ґрунтах диня росте, але якість плодів залишає бажати кращого.

Можна використовувати два способи вирощування: посів насіння безпосередньо в ґрунт і розсадний.

  • Насіння впродовж зими зберігають тільки в теплих приміщеннях, а за два-три тижні сухим прогрівають на сонці (можна на добре освітлюваних підвіконнях).
  • Безпосередньо перед посівом насіння протруюють 20 хв в розчині теплої (20-25 °С) марганцівки (0,5 г на 100 мл води), потім промивають у воді.
  • У ґрунт насіння сіють непророщеним, а в горщики –  вже наклюнутим, щоб була впевненість в його життєздатності. 
  • Диню висівають в ґрунт разом з іншими теплолюбними культурами (огірок, кукурудза) після того, як земля добре прогріється. Орієнтовні календарні терміни – 15-20 травня.
  • Перед посівом ділянку маркують – міжряддя 140 см, а в ряду між рослинами 70-80 см.
  • Щоб попередити застій води в місцях посіву, сапкою формують невеликі горбки діаметром 20 см, в центрі яких кладуть по 2-3 насінини, заглиблюючи їх на 4 5 см. Для кращого контакту з ґрунтом насіння притоптують.

Саме з цього моменту починаються тонкощі вирощування північних динь. 

У період від посіву до утворення 2-3 листків дині потрібно багато тепла. Доцільно використовувати для утеплення старі плівкові пакети та пластикові пляшки: на кожен горбок над посіяним насінням встановлюють  мініатюрний намет з пакета на 3-4 опорах або пляшку з вирізаним дном. Сходи час від часу провітрюють або роблять невеликі отвори в утеплювачі для самопровітрювання. 

Якщо є можливість виростити здорову розсаду, то успіх гарантований. Розсаду вирощують тільки в горщиках (диня не виносить пошкодження коренів при пересадці). Сіяти диню на розсаду слід 10-15 квітня, а висаджувати сіянці у відкритий ґрунт – 20-25 травня. Вік розсади не повинен перевищувати 25-30 днів. Перед висадкою в лунки вносять стартові добрива (по 1 чайній ложці нітрофоски), добре перемішуючи з ґрунтом. Після посадки рослини утеплюють до повного приживання і початку інтенсивного росту.

Подальший догляд за рослинами не вимагає особливих зусиль: неглибоке систематичне розпушування ґрунту і прополки.

В умовах перезволоження може виникнути загроза появи хвороб, проти яких двічі використовують 0,4%-ний розчин хлорокисі міді – перед цвітінням і після зав'язування плодів, але не пізніше ніж за 20 днів до дозрівання.

На півдні плоди скоростиглих сортів дозрівають через 30-35 днів після зав'язування, а в західних і північних регіонах – через 40-45 днів. Насіння відбирають з найбільш скоростиглих рослин після повного дозрівання плодів. 

Зеновій Сич 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте