Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Вельможне панство гарбузове: вибираємо класичні столові сорти української селекції

28 листопада 2023
1176
Вельможне панство гарбузове: вибираємо класичні столові сорти української селекції

Який же красень гарбуз! Його по праву називають королем осені. Похмурий спорожнілий город навіює тугу і раптом він – пишний, яскравий, ніби розмальований майстерним живописцем, гордовитий і величний, терпляче чекає свого часу. На душі одразу стає тепліше та радісніше.

Але ж і дивно іноді виходить: вирощуємо гарбуз, захоплюємося, високо цінуємо його поживні та цілющі властивості, і при цьому – не поважаємо! 

Адже найчастіше не знаємо ні виду гарбуза, ні назви сорту, ні його особливостей, ні призначення. Сьогодні у нас є чудова можливість заповнити цю інформаційну порожнечу... 

Гарбуз – найдавніша культура. Більшість його видів родом із Центральної та Північної Америки, а великоплідний – з Південної Америки. Археологічні розкопки свідчать, що у Південній Америці гарбуз був відомий за 5000 років до н. е. Дикі рослини деяких різновидів гарбуза досі можна зустріти у штатах Флорида та Техас.

Після відкриття Америки ця культура поширилася по усіх континентах Землі.

Гарбуз досить швидко освоївся в субтропічних районах Індії, Середземномор'я, Японії, Китаю. Європейці дізналися про нього на початку XVII ст: спочатку він з'явився в Англії, а трохи згодом у Франції. В Україну гарбуз проник, скоріше за все, з Балкан у XVI-XVII ст.

За різноманітністю форм, розмірів та забарвлення, а також за використанням плодів гарбуз перевершує всіх інших представників численної родини, родоначальником якого він є. 

Родина гарбузових включає понад 100 родів та близько 1100 видів рослин, з них у культурі вирощуються близько 20 видів. 

У східних та південно-східних країнах широко поширена лагенарія, з неї роблять посуд, ложки, вази, ємності для води та вина, табакерки. У Західній Європі та Японії широко культивують декоративні гарбузи – чалмоподібну та грушоподібну форми з бородавчастою поверхнею, які використовують для виготовлення фігурних ваз, кошиків. Сьогодні ці та інші мало поширені види гарбуза (голонасіннєвий, фіголистий, бенінказа, трихозант, гладіанта, циклантера, момордика, ангурія, крукнек, люффа) частіше зустрічаються в колекціях любителів екзотичних рослин.

Але традиційно у нашій країні вирощують гарбузи трьох видів. Відрізняються вони за морфологічними ознаками і навіть за напрямом використання.

Найбільшого поширення в Україні набув твердокорий гарбуз. Твердокорим його називають тому, що у нього груба, дерев'яниста кора, яка не дозволяє плодам розростатися до великих розмірів. Цей гарбуз відрізняється скоростиглістю (дозріває через 4 місяці). Його вигідно вирощувати та використовувати як для харчових, так і для кормових, технічних, декоративних цілей. 

У плодах твердокорого гарбуза міститься значна кількість крохмалю, який при зберіганні дуже швидко витрачається, кількість цукрів у них поступово зменшується. 

Великоплідний гарбуз досягає гігантських розмірів (до 450 кг), оскільки його кора не грубіє і не стримує ріст плода. Це найбільш холодостійкий гарбуз, але дозріває пізніше, ніж твердокорий і відрізняється більшою лежкістю. Плоди зазвичай можуть зберігатися в кімнатних умовах більше року. Щоправда, у процесі зберігання їхня маса зменшується (за 6 місяців на 13,5-16,8%), оскільки частина вуглеводів витрачається на дихання.

У плодах великоплідного гарбуза під час зберігання швидко витрачається крохмаль і збільшується вміст розчинних цукрів, тому м'якуш стає солодшим. При тривалому зберіганні плодів кількість цукрів у них зменшується.

Гарбуз мускатний характеризується високими смаковими якостями та користується у городників великою популярністю. Це найбільш теплолюбний і пізньостиглий гарбуз. Усі його сорти, районовані в Україні, створені в Інституті південного овочівництва та баштанництва УААН, обробляють їх переважно в південних областях. У північних областях в умовах відкритого ґрунту мускатний гарбуз не накопичує великої кількості цукрів, тому його краще вирощувати розсадним способом або під плівковими укриттями.

Використовують мускатний гарбуз для приготування соків, дитячого харчування, каш, запіканок. Це єдиний вид гарбуза, плоди якого можна вживати в сирому вигляді (сорт Новинка).

Всі види гарбуза, що вирощуються в Україні, можна відрізнити один від одного за морфологічними ознаками.

Насамперед городники повинні знати відмітні ознаки насіння, оскільки на ринках досить часто реалізують один вид замість іншого. Так, насіння у великоплідного гарбуза велике, з нечітким обідком, молочно-білого, коричневого або бронзового забарвлення, а у твердокорого в основному середнє і дрібне, з добре помітним обідком. У мускатного гарбуза насіння середнє і дрібне, з витим або ворсистим обідком, темнішим, ніж колір насіння. 

Крім того, гарбузи різних видів легко відрізнити під час плодоношення за плодоніжками. У великоплідного гарбуза плодоніжка гладенька і товста, вона може бути округлої, циліндричної або конічної форми, у мускатного і твердокорого –  гранчаста. Причому у мускатного гарбуза гранчаста плодоніжка, що розширюється у плода, порівняно тонка, з гладенькими волосками, а у твердокорого – різко гранчаста, призматична, з колючими шипами. 

Вітчизняні сорти гарбуза – як відносно нові, так і довгожителі, добре пристосовані до різних ґрунтово-кліматичних умов та мають великий попит у городників-аматорів.

Арабатський. Середньостиглий сорт, вегетаційний період складає 115-125 днів. Плоди лимонно-жовтогарячі, подовжено-циліндричні з розширенням в квітковій частині, шкірка злегка зморшкувата. М'якоть плодів інтенсивно-помаранчева, товста, щільна, соковита, солодка. Маса плода – 4,9-9,0 кг, довжина – до 56,0 см. Вміст сухих речовин – 8,4-10,8%, цукрів – 5,2-6,0%, вітаміну С – 7,9 мг%. Дегустаційна оцінка 36-50 балів. Транспортабельність та лежкість плодів хороші. Стійкість до посухи висока. Сорт відносно стійкий до бактеріозу та борошнистої роси.

Гілея. Середньостиглий сорт, вегетаційний період – 100-110 днів. Плоди кулясті, коротко-циліндричні, овальні, червоно-коричневі з рожевим відтінком. Маса плода – 6-8 кг. Кора тонка, гнучка, щільна. М'якоть червоно-жовтогаряча, товщиною 4-8 см, хрустка, солодка. Вміст сухих речовин – 9,0-11,0%, цукрів – 7,0-8,0%, каротину – до 25 мг%, у тому числі бета-каротину – до 15 мг%. Транспортабельність плодів висока, лежкість – до 12 місяців. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси. 

Лель. Середньостиглий сорт, вегетаційний період – 80-90 днів. Універсальний напрямок використання. Форма плода середньоплеската, гладенька або слабосегментована, з ребристістю біля основи. Забарвлення недозрілого плоду темно-зелене, зрілого – жовтогаряче з дрібними помаранчевими смугами. М'якоть жовта, середньої товщини (3,5-5,0 см). Середня маса плода – 3,2 кг. Товарність – 93%. Вміст сухих речовин – 6,3%, загального цукру – 4,5%, вітаміну С – 3,9 мг%. Дегустаційна оцінка – 4,2 бали. Сорт стійкий до антракнозу та борошнистої роси. 

Мозоліївський 15. Середньостиглий сорт, від появи сходів до збирання плодів проходить 107-120 днів. Плід овальної або циліндричної форми, поверхня ребриста. Забарвлення плоду при повному дозріванні жовто-помаранчеве, з темно-помаранчевим, майже коричневим малюнком. М'якоть жовта або світло-помаранчева, щільна, солодка. Маса плоду – 4,0-6,9 кг. Вміст сухих речовин – 79-103%, каротину – 27-34 мг%. Дегустаційна оцінка – 4,0-4,8 балів. Транспортабельність і лежкість плодів хороші. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси. 

Мигдальний 35. Середньостиглий сорт, від появи сходів до збору плодів – 110-120 днів. Плід плескатої форми.  Забарвлення плоду при дозріванні буро-помаранчеве, малюнок – широкі, розірвані смуги темно-зеленого кольору, до світло-коричневого тону. М'якоть повного дозрівання помаранчево-жовта, щільна, хрумка, солодка. Маса плода – 3,5-5,0 кг. Вміст сухих речовин – 8,0-10,0%, каротину – 1,7-3,0 мг%. Дегустаційна оцінка – 4,0-4,5 балів. Транспортабельність та лежкість плодів хороші. Сорт відносно стійкий до бактеріозу та борошнистої роси. 

Новинка. Середньостиглий сорт, вегетаційний період складає 110-115 днів. Плоди подовжено-циліндричної форми, з розширенням у квітковій частині, помаранчевого забарвлення з рожевими відтінками, з темно-жовтогарячими плямами та смугами по основному фону. Кора тонка. М'якоть помаранчевого кольору, солодка, середньої щільності. Гніздо з насінням знаходиться у квітковій частині. Середня вага плоду – 4,2 кг. Вміст сухих речовин у соку плодів – 10-12%, цукрів – 9-10%, вітаміну С – 8,5 мг%, каротину – до 18 мг%. Дегустаційна оцінка – 4,5 бала. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси. Транспортабельність плодів гарна. Сорт є національним стандартом мускатного гарбуза в Україні. 

Славута. Середньостиглий сорт, вегетаційний період – 130-140 днів. Плоди плескаті та округло-плескаті, з сильно сегментованою поверхністю. Маса плоду – 5-6 кг. Забарвлення незрілих плодів сіро-зелене, дозрілих – помаранчево-червоне з малюнком у вигляді темно-сірих плям. М'якоть червоно-жовта, товста, щільна, солодка, малосоковита. Вміст сухої речовини – 17,3%, цукрів – 6,5-9,0%, вітаміну С – 19,6 мг%, каротину – 12 мг%. Дегустаційна оцінка – 4,2-4,8 бали. Транспортабельність та лежкість плодів хороші. Борошнистою росою уражається середньо. 

Український багатоплідний. Середньостиглий сорт, вегетаційний період – 90-100 днів. Товарність плодів – 96-99%. Плід короткоовальний, масою 5-8 кг. Поверхня слаборебриста. Забарвлення плоду при дозріванні світло-помаранчеве, малюнок – світло-жовті крапки і темно-жовтогарячі плямисті широкі смуги. Кора тонка. М'якоть середньої товщини, апельсинового кольору, хрустка, солодка. Вміст сухих речовин – 6,0-10,5%, цукрів – 5,6%, вітаміну С – 25-28 мг%. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси. Лежкість та транспортабельність плодів середні. 

Херсонський. Середньостиглий сорт, вегетаційний період складає 115-120 днів. Плід масою 6,0-7,5 кг. За формою плід сплюснутий, сірого кольору зі смугами та плямами світло-сірого кольору, поверхня гладенька. При дозріванні плоди іноді стають рожевими. М'якоть помаранчева, товста, соковита, солодка. Вміст сухих речовин – 11-14%, цукрів – 13%, вітаміну С – 10,8 мг%, каротину – 7,6 мг%. Дегустаційна оцінка – 4,8 балів. Сорт транспортабельний, лежкий (плоди зберігаються до двох років). Стійкий до антракнозу, середньостійкий до борошнистої роси. Сорт є національним стандартом великоплідного гарбуза в Україні. 

Полевичка. Середньостиглий сорт, вегетаційний період – 115-120 днів. Товарність – 99%. Середня вага плоду – 4,5 кг. Плоди сірі та темно-сірі (у процесі зберігання іноді набувають рожевого відтінку) зі світлими смугами та плямами по основному фону. М'якоть яскраво-помаранчева, хрумка, соковита, солодка. Товщина м'якоті до 10 см. Вміст сухих речовин – 10-14%, цукрів – 8,5-12,0%, вітаміну С – 14,2 мг%, каротину – до 14,3 мг%. Дегустаційна оцінка – 5 балів. Транспортабельність та лежкість плодів дуже високі. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси. 

Альтаїр. Ранньостиглий сорт, вегетаційний період складає 95-115 днів. Плоди середнього розміру, плескаті, сірого кольору, гладенькі. М'якоть товста, жовта, щільна, солодка. Маса плода – 4,2-4,8 кг. Вміст сухих речовин – 8,4-12%, цукрів – 5,3%, вітаміну С – 4,7 мг%. Дегустаційна оцінка – 4,5 бала. Товарність плодів – 92-95%. Насіння велике, біле. Транспортабельність та лежкість плодів хороші. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси. 

Гамлет. Ранньостиглий сорт, вегетаційний період – 85-95 днів. Сорт олійного спрямування, голонасінний. Плоди плескато-округлої форми. М'якоть жовта, слабоволокниста, щільна. Середня маса плода – 55-65 кг. Вміст сухих речовин – 6,5-7,0%, цукрів – 3,5-5,1%, вітаміну С – 5-7 мг%, каротину – 3,3 мг%. Дегустаційна оцінка – 4,2 бали. Товарність плодів – 95-97%. Представляє інтерес для одержання гарбузової олії та кондитерських виробів (халва). При перезріванні плодів можливе проростання в них насіння. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси. 

Диво. Середньостиглий сорт, вегетаційний період – 90-100 днів. Плоди перцеподібної форми, світло-коричневого кольору з рожевими відтінками та восковим нальотом. Середня вага плоду – 8-9 кг. Кора тонка, шкіряста, гнучка, щільна. М'якоть  плодів дуже товста (до 10 см), хрустка, солодка, соковита. Вміст сухих речовин – 9,0-11,5%, цукрів – 7,0-8,0%, вітаміну С – 7,0-9,0 мг%, каротину – 11,0-14,0 мг%. Товарність плодів – 90%. Транспортабельність плодів висока, лежкість до 1 року. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси. 

Південний. Ранньостиглий сорт, вегетаційний період – 95-105 днів. Сорт олійного спрямування, голонасінний. Плоди короткоовальні та злегка плескатої форми, з гладенькою поверхнею, жовтого або помаранчевого кольору, зі смугами або без них. Середня маса плодів – 3,2 кг. Кора шкіряста. М'якоть жовтого забарвлення, тонка (менше 3 см). Вміст сухих речовин – 6,0%, цукрів – 5,1%, каротину – 2,0-2,2 мг%, Транспортабельність плодів хороша. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси. 

Світень. Середньостиглий сорт, вегетаційний період – 108-125 днів, Плоди плескаті та слабоплескаті, гладенькі, світло-сірого забарвлення, без малюнка, масою 2,5-5,1 кг. М'якоть помаранчева, солодка, товщиною 4-6 см. Вміст сухих речовин – 5,0-8,0%, цукрів – 4,0-6,0%, вітаміну С – 4,1 мг%, каротину – 2,2 мг%. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси.

Піза. Ранньостиглий сорт, вегетаційний період – 100-115 днів. Сорт макаронного призначення. Плоди середнього розміру, інтенсивно-помаранчевого кольору із жовтими смугами. М'якоть середньої товщини, кремова, при приготуванні поділяється на волокна. Сорт відносно стійкий до борошнистої роси. 

Гарбуз – дуже смачний, корисний овоч та цінний продукт харчування. Він дарує людині природну красу, активізує обмін речовин, виводить шлаки, зміцнює імунну систему, розгладжує шкіру та покращує колір обличчя.

Гарбуз – хороший регулятор травлення та завдяки великому вмісту пектину сприяє виведенню холестерину, токсинів та інших шкідливих сполук, що потрапляють в організм із продуктами харчування.

Незначна кількість клітковини та велика кількість пектинів роблять страви з гарбуза незамінними при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (особливо при виразці шлунка).

Дуже багатий гарбуз і калієм, отже, страви з нього корисні сердечникам. Оскільки в ньому багато каротину (особливо в мускатному), і багато солей міді, заліза та фосфору, які благотворно впливають на процеси кровотворення, його використовують для профілактики недокрів'я та атеросклерозу. 

  • Гарбуз малокалорійний, тому його активно використовують у харчуванні хворих на ожиріння, настійно рекомендують вживати хворим на цукровий діабет, а також при захворюваннях печінки, нирок, при подагрі, остеохондрозах. У таких випадках з м'якоті готують сік і п'ють по 1 склянці на день.
  • А тим, хто страждає на безсоння, корисно випивати склянку гарбузового соку на ніч, він діє заспокійливо.

Дуже цінується у фармакології насіння гарбуза – в ньому міститься багато білкових речовин (глобулін, глютелін, альбумін, сантонін). Застосовують його при лікуванні простатиту, гепатиту, коліту, цирозу печінки, гіпертонії, а також при запальних процесах та захворюваннях шкіри. Його також рекомендують використовувати для вигнання глистів.

Рослинна олія з насіння гарбуза містить фітостерини, що мають властивість знижувати рівень холестерину в крові, ось чому вона корисна людям, які страждають на атеросклероз. На основі гарбузової олії створено препарат гарбуза, що стимулює роботу печінки. Воістину гарбуз – це ліки, які нам подарувала сама природа. 

Зеновій Сич, Ірина Бобось 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте