Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Сад

Справжні горіхи: поширені в Україні види ліщини та їх використання у господарстві

23 травня 2023
497
Справжні горіхи: поширені в Україні види ліщини та їх використання у господарстві

Що, власне кажучи, є горіхом? Ми називаємо горіхами плоди деяких дерев та кущів зі їстівним ядром у твердій оболонці, а також самі рослини. А ось фахівці з рослин дотримуються іншої точки зору. Плоди волоського, кокосового горіхів, кешью, мигдаль ботаніки називають кістянками. Кедрові горіхи вважають не плодами, а насінням сосни сибірської. Арахісові горішки – насіння бобів, а справжніми горішками ботаніки називають плоди перстачу, жовтецю. 

У результаті право називатися горіхом фахівці визнають за плодами лісового горіха, або ліщини. Найближчими родичами справжніх горіхів є також жолуді та каштани. 

Походження праслов'янського слова "горіх" не зовсім зрозуміле. Зазвичай його зіставляють із назвами горіхів у різних мовах або виводять із стародавнього дієслова, що означає "розв'язувати", оскільки ліщинові горіхи плодоносять в'язками, купками.

Сама назва "ліщина" також давня. Вона походить від праслов'янського слова, що означає "лісове дерево, лісовий плід". Наукова назва роду – корилюс – взята з латинської мови і є запозиченням з грецької, в якій слово "корне" означає "шолом", тобто назва дана за формою плюски – обгортки плода. 

Часто ліщини називають також горішниками і лісовими горіхами. Фундуком сьогодні називають усі сортові ліщини, а також їх плоди, хоча спочатку цю назву застосовували виключно до ліщини найбільшої. Сіянці сортових ліщин, що використовуються для закладки плантацій, і сировину, що отримується з них називають напівфундуком.

Рід ліщина родини ліщинових налічує близько 15 видів, поширених у Європі, Азії та Північній Америці.

В Україні в дикорослому вигляді зустрічається один вид – ліщина звичайна, та ще 9 видів інтродуковано. 

Наводимо короткий опис трьох найпоширеніших видів. 

Corylus avellana L. – ліщина звичайна (ліщина авелланська).

Кущ 2-5 м заввишки. Пагони залізисто-опушені. Листя чергове, округле або зворотнояйцевидне, 6-12 см завдовжки і 5-9 см шириною, з гострозвуженою верхівкою і серцеподібною основою, неправильно двоякопильчасте до слаболопатевого, шорстке. Тичинкові квітки зібрані в сережки довжиною 3-6 см. 

Горіхи довгасто-яйцеподібні, широкоеліпсові або майже кулясті, довжиною 1,5-2 см, одиночні або зібрані в ґроно по 2-5 штук, масою близько 1 г, з дерев'янистим навколопліддям, оточені короткою бокальчастою плюскою.

Вид поширений у Європі, Малій Азії, на півночі Ірану. Росте майже по всій Україні. Відрізняється великою екологічною пластичністю. Зимо- і посухостійкий, тіньовитривалий. Вимогливий до родючості ґрунту.

Схрещуванням ліщини звичайної з ліщиною найбільшою та іншими видами створено сучасний сортимент фундука у районах помірного клімату.

Corylus maxima Mill. – ліщина найбільша (ломбардський горіх, фундук). 

Кущ 3-10 м заввишки. Пагони сірі, залізисто-опушені. Листя чергове, округло-яйцевидне, 7-12 см завдовжки і 6-10 см шириною, з коротко загостреною верхівкою і серцеподібною основою, трохи лопатеве, двоякопильчасте. Тичинкові квітки в сережках довжиною 5-10 см.

Горіхи довгасто-яйцеподібні або циліндричні, довжиною 1,5-2,5 см, зібрані в ґроно по 2-8 штук, з дерев'янистим навколопліддям, масою 1,5-4 г, оточені довготрубчастою плюскою.

Вид поширений у Південно-Східній Європі, Малій Азії. Родоначальник промислових сортів фундуку. У культурі зустрічається по всій Україні, проте через недостатню зимостійкість сорти ломбардського горіха вирощують у промислових посадках лише на півдні країни. У суворі зими можливе підмерзання кінців пагонів. Культура вимоглива до ґрунту, його родючості та вологозабезпеченості. 

Corylus columna L. – лішина горіхова (ліщина деревоподібна, ведмежа ліщина).

Дерево висотою 10-20 м. Пагони жовтувато-сірі, залізисто-опушені. Листя чергове, широкояйцевидне або еліптичне, 7-12 довжиною і 5-9 см шириною, із загостреною верхівкою і серцеподібною основою, двоякопильчасте до дрібнолопастного.  Тичинкові квітки в багатоквіткових звисаючих сережках довжиною до 12 см.

Горіхи довгасто-яйцевидної, майже кулястої форми, 1,5-2 см довжиною, зібрані в ґроно по 2-8 штук, масою близько 1 г, навколопліддя товсте, дерев'янисте, оточене довгою, дзвониковидною, розсіченою на вузькі частки плюскою.

Вид поширений у Південно-Східній Європі, Малій Азії, на Кавказі. Культивується по всій Україні. Зимостійка, посухостійка та спекостійка культура. Застосовують головним чином в озелененні та як підщепу для вирощування штамбових саджанців фундука. Плоди його добірних форм (левантійська ліщина) відрізняються високими смаковими якостями. 

Квітки у всіх видів ліщини одностатеві, дрібні, без оцвітини. Тичинкові квітки зібрані в багатоквіткові суцвіття у вигляді висячої сережки. Пестичні квітки заховані в бруньках, на верхівці яких у період цвітіння висунуті лише червоні приймочки маточок. 

Для всіх видів ліщини характерно неодночасне дозрівання тичинок і маточок, чим пояснюється відсутність пдлодоношення одиночних кущів ліщини. Більшість сортів самобезплідні. 

У таких випадках необхідно мати по сусідству кілька різних сортів та рослин насіннєвого походження, які будуть запилювати один одного.

Відсутність плодів може бути пов'язана також із зимово-весняним ушкодженням сережок морозами. Тому в регіонах із суворим кліматом для запилення сортів фундука слід підсаджувати екземпляри дикої ліщини звичайної, що відрізняється високою холодостійкістю чоловічих суцвіть. Цвіте ліщина дуже рано – у березні-квітні, коли ще лежить сніг. У цей час чоловічі квітки здатні витримувати температуру -3...5 °С, а жіночі квітки - 8...9 °С.

За сухої теплої погоди сережки швидко ростуть (до 3 см на добу). Кожна сережка дає близько чотирьох мільйонів пилкових зерен. При струшуванні гілки квітучої ліщини піднімається ціла хмара яскраво-жовтого пилку, що переноситься вітром на великі відстані. У цей час ще немає листя і волохаті приймочки маточок легко вловлюють пилок.

Коли бруньки вже розпустилися і почався ріст пагонів із запиленими жіночими квітками, урожай може бути знищений заморозками до -3 °С. Хоча пилкові трубки досить швидко досягають основи стовпчика, саме запліднення відбувається лише через кілька місяців, на початку літа. 

Горіхи дозрівають наприкінці серпня-вересні і випадають із плюсок.

Фундук входить до найважливіших горіхоплідних культур. Його плоди можуть зберігатися, не втрачаючи своїх властивостей, до трьох років, тоді як волоські горіхи досить швидко починають гірчити.

Плоди вживають сирими, висушеними та підсмаженими.

Олію використовують у їжу, в медицині, живописі, парфумерії, а також у технічних цілях; макуха йде на виготовлення халви і в корм тваринам.

Ядра містять: сухі речовини (904-967%); жири (50,0-72,1%); білки (14,1-21,8%); цукри (2,0-5,2%); крохмаль (9,9%); клітковину (2,9-3,4%); мінеральні речовини (2,3%); вітаміни (каротин, тіамін, рибофлавін, нікотинову кислоту та токоферол). 

Ліщини мають лікарські властивості. З лікувальною метою використовують плоди, пилок, листя, деревину, кору, гілки та коріння.

Горіх ведмежий – ранній перганос. У пилку міститься багато білка, сахарози, крохмалю та інших поживних речовин та вітамінів.

Деревина та гілки кущових видів йдуть на виготовлення гнутих меблів, плетених кошиків, огорож, різних господарських виробів, отримання активованого вугілля. З деревини ведмежої ліщини роблять цінний струганий шпон та будівельні деталі. Плюска, кора, листя мають дубильні властивості. Кора фарбує шкіру у жовтий колір.

Володимир Меженський 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте