Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Рукотворна грибна плантація: культивування гливи екстенсивним способом

25 січня 2024
1152
Рукотворна грибна плантація: культивування гливи екстенсивним способом

Гриби, що ростуть у природних умовах на деревині (так звані дереворуйнівні гриби), набагато легше вирощувати в штучних умовах, ніж, наприклад, печериці.

До таких видів, зокрема, належать гливи. За своїми поживними властивостями, вмістом вітамінів і мікроелементів ці гриби не поступаються білим грибам і, крім того, мають цінні лікарські властивості. Гливи можна вирощувати двома способами: інтенсивним та екстенсивним. 

Інтенсивний спосіб більш трудо- та енергоємний і вимагає приготування поживного субстрату з відходів сільського та лісового господарства. При екстенсивному способі гриби вирощують на відрубках чи пнях дерев певних порід.

Перші дані про екстенсивне культивування гливи відносяться до початку ХХ ст. У 20-ті роки. у Німеччині її вирощували у лісах на відрізках деревини та повалених стовбурах. Цей спосіб вирощування простий, дешевий і зручний для садоводів-аматорів, мешканців сільської місцевості, які мають присадибні ділянки.

Він дозволяє без великих матеріальних і фізичних витрат виростити гриби, використовуючи до того ж породи деревини, які зазвичай не знаходять застосування.

При екстенсивному вирощуванні збирання врожаю носить сезонний характер, а кількість його залежить від якості деревини, ґрунтових і кліматичних умов, біологічних особливостей штаму гливи.

Глива – досить великий гриб. Капелюшок у нього опуклий, діаметром до 15 см, з віком – 25-30 см. Пластинки білі, спадають на ніжку. Ніжка переважно коротка, ексцентрична або зовсім відсутня. Гриб світлолюбний, для утворення плодових тіл йому потрібне свіже повітря.

Глива – цінне джерело білка (містить 35-38% від сухої маси). До складу білка входять усі 18 амінокислот, необхідні для збалансованого харчування людини, з яких особливу цінність становлять незамінні для нього лізин, тирозин та фенілаланін. Велику цінність мають поліненасичені жирні кислоти і практично всі необхідні для організму людини макро- і мікроелементи, включаючи залізо, кобальт і селен.

Для повноцінного харчування людини дуже важливі вітаміни. Глива містить практично весь комплекс вітамінів групи В – до 2,2 мг тіаміну, до 3,6 мг рибофлавіну, до 0,47 мг пітідоксину, до 63 мг біотину, до 82 мг ніацину на 100 г грибів. У складі гливи присутні також жиророзчинні вітаміни кальційферол, ергостерол і токоферол. 

Ще в давній японській і китайській літературі вказувалося, що регулярне вживання в їжу гливи сприятливо впливає на організм людини, знижує високий кров'яний тиск і тонізує нервову систему.

На початку 90-х років ХХ століття було експериментально доведено, що у гливи присутні речовини, що зменшують вміст холестерину в крові, підвищена кількість якого призводить до різних серцево-судинних захворювань. Крім того, до зниження холестерину в організмі людини наводить те, що волокна, що містяться у гливі, здатні пов'язувати вільний холестерин і жовчні кислоти, тим самим не даючи їм всмоктуватися в шлунково-кишковому тракті.

Потрапляючи в шлунок людини, плодові тіла глива надовго залишаються там, чим уповільнюють зменшення рівня глюкози в крові після їди. Це, у свою чергу, призводить до зменшення виділення інсуліну, що важливо для хворих на діабет, а також до зниження апетиту. 

Доведено, що водорозчинні полісахариди, що є у гливі, діють як імуностимулюючий засіб. Глива має протипухлинну та радіопротекторну активність, а також здатність сорбувати та виводити з організму різні шлаки, важкі метали та радіонукліди. 

  • Глива звичайна може виростати на деревині багатьох листяних дерев, проте найкращими породами для неї є осика, тополя, верба, граб і бук.
  • Гірше глива росте на дубі, вільсі та березі.
  • На листяних породах з м'якою деревиною (тополя, верба, граб) міцелій гливи розвивається швидко, але врожайність його нижча.
  • Для культивування гливи можна використовувати низькосортну, дров'яну або малоцінну деревину, а також деревину, уражену стовбуровою гниллю.
  • При діаметрі деревини 30-40 см гниль не повинна перевищувати 3-8 см.
  • Для вирощування гливи на садових ділянках можна скористатися деревиною плодових дерев яблуні, груші, волоського горіха. 

Вирощування на відрубках 

Для культивування гливи найкраще використовувати свіжозрубану деревину, що містить достатню кількість води. 

Деревина, що використовується, 20-40 см у діаметрі, повинна бути з необдертою корою, але видаленими бічними гілками та листям. Можна заготовити її заздалегідь (за 1-2 місяці): розпиляти на відрізки розміром 1-2 м, скласти в затемненому місці і покрити гілками.

  • Вологість деревини перед посівом має бути не менше 80-90%. Якщо ви використовуєте деревину, зрубану заздалегідь, бажано 2-3 дні вимочувати її у воді.

Підготовлену таким чином або свіжозрубану деревину у день посіву розрізають на відрубки довжиною 30-50 см.

Посівний міцелій 

Зерновий посівний міцелій (грибниця) є білою масою, що щільно охоплює зерна, з приємним грибним ароматом. 

Купуючи міцелій, потрібно простежити, щоб у ньому не було чорних, зелених, сірих плям (уражень пліснявими грибами), каламутного слизу навколо окремих зерен та на дні ємності, а також сторонніх запахів. Не слід купувати прострочений  міцелій.

Для вирощування гливи екстенсивним способом підходять так звані зимові штами. Вони добре витримують невеликі заморозки. 

Основні способи засіву відрубків

1 спосіб. Відрубки ставлять на підлогу на попередньо покладену дошку товщиною 3-5 см. На їх верхні торці насипають посівний зерновий мицелий шаром 1 см. Потім поверх ставлять ще один ряд відрубків, також заражаючи їх верхні торці міцелієм. Бажано, щоб відрубки були однакового чи близького діаметра. Таким чином можна формувати колони відрубків заввишки 1,5-2 м. Щоб захистити міцелій від висихання, після посіву на останній відрубок накладають дошку.

Швидкий ріст міцелію відбувається за температури 22-25 °C, вологості повітря 90-95%.

Білий ватоподібний міцелій. з'являється через 2-3 дні після посіву, насамперед у міжторцевому просторі. Нитки грибниці, що розвивається, проникають у деревину. Їх ріст супроводжується виділенням тепла (пам'ятайте, температура в приміщенні не повинна перевищувати 25 °С). За 1 місяць за температури 17-22 °C деревина проростає міцелієм на глибину 10 см і більше.

У природних умовах глива плодоносить у вересні-листопаді. Тому наприкінці серпня заражені відрубки переносять для плодоношення на ділянку, захищену від прямих сонячних променів (у тіні дерев, будов чи під навісом). Відрубки закопують у землю на глибину 10-30 см, залежно від їх висоти та вологості ділянки (у затінених місцях можна закопувати неглибоко, на відкритих – глибше), з відстанню в ряду та між рядами 30-50 см.

Посадку найкраще проводити після дощу . Бажано, щоб поряд із плантацією було джерело води для поливу. При посадці необхідно стежити, щоб уражений посівним міцелієм кінець відрубка опинився у ґрунті. Після посадки роблять рясне зволоження на кшталт туману, спрямовуючи розсіяний струмінь води вгору. 

2 спосіб. На половину довжини відрубків викопують ямки. На їх дно поміщають попередньо зволожену тирсу, поверх кладуть посівний міцелій гливи. Кількість посівного міцелію, що вноситься під один відрубок, – 50-100 г. Потім відрубок поміщають у ямку та прикопують землею. 

Проводити засів відрубків у такий спосіб найкраще в травні-червні. Спосіб має низку переваг. Він не вимагає спеціальних приміщень, відрізнається прискореним плодоношенням. Є й недолік: у перші місяці необхідно раз на тиждень поливати ґрунт біля відрубків. 

Вирощування на пнях

При культивуванні гливи пропонованим методом необхідно використовувати пні (діаметром 30-70 см) листяних порід зимово-весняної рубки, що знижує небезпеку їх зараження спорами інших грибів (трапляється восени).

Не використовуйте пні, на яких ростуть інші гриби або є серцевинна гнилизна понад 3-8 см у діаметрі. 

  • Посівний міцелій краще вносити в травні-початку червня, наносячи шар 1 см на заболонну частину пня. 
  • Попередньо зріжте диск товщиною 3-5 см, а після посіву прикрийте їм всю поверхню і прибийте до пня цвяхами.
  • Кількість міцелію для засіву одного пня – 70-100 г.
  • Грибницю також можна вносити в отвір діаметром 1,5-2 см, свердління на глибину 10-15 см. 

Плодові тіла, що з'являються на відрубках, пнях, мають темно-сірі або темно-бурі капелюшки, світліші по мірі росту і розвитку гриба. На одному відрубку (пні) може налічуватись до 100 зачатків плодових тіл. За 7-10 днів за відповідного температурно-вологісного режиму (вдень 13-15 °C, вночі 2-6 °С) зачатки розвиваються в плодові тіла.

Плодові тіла гливи зазвичай з'являються групами. Тому на відрубці чи пні їх збирають, зрізуючи весь зросток. Поодинокі гриби зустрічаються рідше. Оптимальні розміри діаметра капелюшка гливи для збору врожаю – 4-10 см. У цей період м'якоть капелюшка і ніжки ніжна, а зі збільшенням діаметра плодових тіл ніжка твердіє.

Плодоношення триває 40-50 днів, залежно від погодних умов і має 2-3 хвилі. З настанням морозів ріст плодових тіл припиняється, а під час відлиги у грудні-січні може відновитися. 

У перший рік після посіву врожайність з одного відрубка або пня коливається від 50 до 200 г, на другий рік – від 200 до 1 000 г. На відрубках м'якостовбурної деревини глива плодоносить впродовж 3-4 років, на відрубках твердої деревини – 4-5 років.На деревині м'яких порід урожайність становить за 4 роки 70-100 кг/м3. 

Ніна Бисько ©

Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте