Головне про далію: посадка, вирощування, розмноження, зберігання

Розмноження

Жоржина – багаторічна трав'яниста рослина з бульбоподібним потовщеним корінням (бульбокоренем) і порожнистими стеблами висотою 30-280 см, в залежності від сорту.

Розмножують ці рослини насінням, поділом бульбокоренів та живцюванням.

Насінням – лише немахрові жоржини, так звані "веселі хлоп'ята", адже сіянці зазвичай не повторюють особливостей сорту. Насіннєве розмноження використовують і в селекції жоржин. Посів насіння у відкритий ґрунт проводять наприкінці квітня - на початку травня або використовують розсадний спосіб.

Культивують в основному різні сортосуміші з різноманітним забарвленням квітів. 

У сучасному квітникарстві все більшої популярності набувають карликові форми (20-25 см), які чудово виглядають у балконних ящиках, контейнерах, квіткових горщиках.

Насіння дозріває через місяць після початку цвітіння. Збирають його вибірково. 

Якщо є необхідність зберегти рослину, що сподобалася, викопують восени бульбу. Зберігають її, як і інші бульби жоржин, але потрібно ретельно стежити за тим, щоб невелика бульбочка не пересохла. Навесні, коли мине загроза морозів, рослину садять у ґрунт. Кущ буде більш потужним, а цвітіння ряснішим, ніж у перший рік.

В основному розмножують жоржини поділом бульб. Ділити їх треба обов'язково, оскількі далії нормально ростуть і цвітуть тільки коли у рослини є один-два стебла. У березні на кореневій шийці вже добре видно бруньки, що прокинулися. Можна розпочинати роботу.

• Насамперед необхідно розділити багатостеблові кущі.
• Якщо отримані одностеблові ділянки досить великі, то їх, у свою чергу, ділять на частини з однією-двома бруньками і одним або декількома бульбокоренями.
• Роблять цю операцію гострим ножем.
• Розрізи присипають подрібненим вугіллям. Можна припалити ранки чорним розчином марганцівки.
• Зрізи потрібно трохи підсушити, а ніж, яким ви користуєтеся – продезінфікувати. Найпростіше це робити, протираючи його спиртом або гартуючи на вогні.
• Якщо бульби сильно пересохли, їх засилають землею або тирсою і зволожують.
• Ділять, коли стануть добре видно бруньки.

Можна розмножувати жоржини і живцями. Це роблять, по-перше, щоб отримати більше посадкового матеріалу, а по-друге, з метою "омолодження" рослин.

Адже розмноження лише поділом бульби може призвести до виродження цінних сортів.

Для розмноження вибирають найкращі здорові бульби, прикопують їх так, щоб шийка була повністю відкрита і ставлять у тепле, світле місце. Живці довжиною 7-10 см краще не зрізати, а акуратно виламувати з "п'ятою".

Укорінюють у добре промитому піску чи перліті. Температура повітря 18-22 °. Краще, якщо є нижній підігрів.

Для укорінення добре використовувати звичайні пікувальні ящики.  На 2/3 висоти ящик заповнюють поживним ґрунтом, свepxy насипають пісок. Для дезінфекції промивають слабким розчином марганцівки. Ґрунт у ящику злегка ущільнюють, рясно поливають. У перші дні живці потрібно перевіряти і за необхідності обприскувати. 

Живцювати жоржини можна і влітку. У такому разі беруть верхівкові живці, вони краще укорінюються. При літньому живцюванні рослини садять не у відкритий ґрунт, а в ящики та горщики, які можна прикопати в саду, а восени, до заморозків, прибрати у приміщення, щоб продовжити вегетацію. Зберігають бульби, не виймаючи із ґрунту. Наступної весни їх треба висадити на ділянку.

У домашніх умовах живці можна вкоренити у горщиках під банкою. Важливо стежити за вологістю ґрунту і своєчасно провітрювати такий мікро-живцювальник.

Посадка 

Ділянка має бути сонячною, захищеною від вітру. Ґрунт – живильним і добре дренованим. Адже жоржини не виносять застою води. Якщо ґрунт піщаний, потрібно додати глину, торф. Перед посадкою яму роблять глибше, ніж зазвичай, на дно насипають шар глини або торфу, які затримають вологу.

Добрива вносять під час перекопування ділянки, а також при посадці рослин.

• Найкраще добриво – гній. Свіжий гній вносять восени, під переколку.
• А навесні – перегній та мінеральні добрива.
• У посадкову яму насипають лопату перегною та столову ложку повного мінерального добрива.
• Його можна замінити сумішшю суперфосфату деревної золи та невеликої кількості сечовини.

Садять на глибину близько 10 см. Відстань між рослинами залежить від величини куща. Головне, щоб до них був вільний доступ, стебла не повинні стулятися. Якщо кущ великий, краще одразу встановити кілок для підв'язки. Після посадки рослини рясно поливають. 

Догляд 

Землю під рослинами необхідно розпушувати після поливів, своєчасно виполювати бур'яни. Коли рослини починають стулятися, розпушувати ґрунт припиняють. На початку вересня кущ підгортають, щоб захистити від заморозків кореневу шийку. Залишають 1-2 стебла, решту видаляють. Якщо рослини вирощують на зріз, видаляють всі пасинки з моменту посадки до появи бутонів на головних стеблах.

Восени, при невеликих заморозках, жоржини часто ушкоджуються. Щоб запобігти обмороженню, можна на ніч укрити рослини легкою тканиною або папером. Якщо кущ все ж таки підмерз, можна спробувати рано вранці, поки ще не відступив мороз, рясно кілька разів облити його холодною водою. 

Прибирання та зберігання 

Головне – своєчасно, до сильних заморозків викопати жоржини. Адже якщо наземна частина замерзла, коріння все ще подає до неї воду. Сік накопичується у нижній частині стебла. Це може призвести до гниття бульби.

Зрізають стебло, потім викопують бульбу. 

Якщо рослина здорова, то землю, що налипла, можна і не струшувати, хоча радять промити і продезінфікувати бульби. Підсушують їх у тіні 1-2 дні, прикріплюють етикетки і закладають на зберігання в темне прохолодне приміщення.

Краще зберігати жоржини при 3-7 °С. Зайва вологість може призвести до гниття.

Способів зберігання жоржин існує безліч. Цю проблему кожен аматор вирішує для себе, але є кілька обов'язкових правил: бульби не повинні гнити, усихати і проростати.

У льоху бульби не кладуть прямо на підлогу, потрібно влаштувати полиці, стелажі або хоча б підстелити дошки.

Щоб уникнути усихання, їх засипають по кореневу шийку піском, тирсою хвойних порід, листям горіха або просто сухою землею. Можна використати торф. Багато любителів радять не засипати бульби, а занурити їх у густу бовтанку з глини, підсушити та зберігати у льоху. Можна також обробити промиті бульби розплавленим парафіном.

У теплому сухому приміщенні геогін можна зберегти в поліетиленових мішках, пересипавши їх сухим торфом або листям горіха.

Треба сказати, що здорові, добре визрілі, вчасно викопані великі бульби зазвичай не усихають, якщо їх зберігають за нормальної температури та вологості навіть без проведення захисних заходів.

Якщо бульби все ж таки підгниють, їх ще можна врятувати.

• При виявленні вогнищ гниття частину бульб вирізують до здорового місця, дезінфікують зрізи.
• Важливо вчасно запобігти хворобі, тому за зиму кілька разів огляньте бульби.
• Крім того, ретельно слідкуйте за станом рослин влітку.
• Краще своєчасно видалити та спалити хворі жоржини.

Як профілактику захворювань застосовують обприскування 1%-ною бордоською сумішшю або хлорокисом міді в період вегетації. Від борошнистої роси обприскують колоїдною сіркою, а також 0,4%-ною кальцинованою содою з додаванням в розчин мила.

При пошкодженні рослин попелицями або павутинним кліщем можливе перенесення вірусних захворювань, тому з ними необхідно наполегливо боротися.

Тетяна Лялюшко

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com