Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Якби не парша! Поширені види парші та причини ураження картоплі

28 серпня 2023
386
Якби не парша! Поширені види парші та причини ураження картоплі

Як пероноспороз чи фітофтороз, епіфітотії яких нещадно розправляються з огірком та помідорами, парша картоплі вже стала незнищенним супутником картоплярства. Очевидно, городникам належить тепер постійно вести з нею боротьбу.

Ураження бульб картоплі паршою звичайною посилюється в роки, коли літо видається особливо посушливим і спекотним. Отже, з потеплінням клімату в Україні підвищується ймовірність захворювання картоплі на наших городах. Найбільше картоплярів непокоїть погіршення зовнішнього вигляду бульб, уражених паршою, та зниження їхньої товарності.

Парша – це захворювання покривних тканин бульб картоплі у вигляді виразок, струпів, бородавок або чорних плоских склероцій (зимуюча стадія гриба).

Парша може стати причиною зниження продовольчих та насіннєвих якостей бульб, зрідження сходів, втрат врожаю при зберіганні.

Картоплю вражає парша кількох видів, що відрізняються як збудниками захворювання, так і його проявами. 

Порошиста парша. Збудник – гриб Spongospora subterranea. Захворювання картоплі, поширене в північно-західній зоні картоплярства, головним чином на важких глинистих та суглинистих, а також торф'яних ґрунтах при підвищеній вологості та кислотності ґрунту (рН 4,7-5,4), найбільш шкідливе при беззмінній культурі картоплі.

На надземній частині рослин ознаки хвороби не виявляються. На коренях і столонах з'являються білі нарости, які згодом буріють і розпадаються. На молодих бульбах утворюються невеликі світлі бородавочки діаметром 3-4 мм. Потім вони підсихають, а шкірка на них зіркоподібно розтріскується, утворюючи виразки, заповнені спорами гриба у вигляді темної маси.

Спори легко розносяться вітром на великі відстані, тому з усіх видів парші це найбільш небезпечне захворювання.

Горбкова парша, або ооспороз. Збудник – гриб Ооѕроrа pustulans Owe. et Wак. Вражає в період вегетації кореневу систему, столони та основу стебла нижче поверхні ґрунту. Розвивається переважно на легких ґрунтах, при підвищеній вологості та прохолодній погоді.

На бульбах симптоми захворювання виявляються лише в період зберігання, через 1-2 місяці після збирання, тому хворі бульби можуть потрапити до насіннєвого матеріалу.

На поверхні бульб біля вічок з'являються округлі або пласкі, темні або того ж кольору, що й шкірка бульби, горбки, здуття (пустули) діаметром 3-4 мм. Вони іноді зливаються, утворюючи досить великі, трохи вдавлені плями, схожі на фітофторозні, але на відміну від них тканина під плямою не загниває.

Горбкова парша псує зовнішній вигляд бульб, знижує їх товарність, а при відмиранні бруньок у вічках – і схожість.

Срібляста парша. Збудник – гриб Helminthosporium solani Dur. et Mont. Виявляється та досягає максимального розвитку на бульбах картоплі в період їх зберігання, якщо не витримуються нормативи температури та вологості.

На поверхні уражених бульб з'являються світло-коричневі плями діаметром 1-6 мм, які при сильному ураженні можуть зливатися та покривати значну частину бульби. Пошкоджена частина шкірки відшаровується, повітряний прошарок, що утворюється під нею, обумовлює характерний сріблястий відтінок плям. 

Чорна парша, або різоктоніоз. Збудник – недосконала стадія гриба Rhizoctonia solani Kunh. Зустрічається повсюдно і, крім картоплі, може вражати помідори, гарбуз, буряк, а також бур'яни (осот, хвощ та ін.). Виявляється на бульбах у вигляді склероцій, що нагадують прилиплі грудочки ґрунту, на паростках і коренях – у вигляді бурих плям і виразок.

Основну шкоду різоктонія завдає сходам, викликаючи загибель паростків ще до виходу на поверхню.

Досконала стадія гриба призводить до утворення на стеблах рослин у другій половині вегетації, що протікає за вологої та прохолодної погоди, сірувато-білого нальоту, так званої "білої ніжки". 

Парша звичайна, або актиномікозна. Збудники – променисті гриби-актиноміцети, найчастіше – гриб Streptomyces scasies Warks et Hern. Це найпоширеніший із усіх існуючих видів парші. Уражаються переважно бульби картоплі, рідше – столони та коріння, причому більш стійкі до парші звичайної сорти з рожевою та червоною шкіркою.

Спочатку на молодих бульбах з'являються невеликі бурі цятки, які потім розростаються, утворюючи виразки, струпи та бородавки. При високій лужності ґрунту (рН вище 7-8) парша вражає всю поверхню бульб, яка покривається суцільною шорсткою кіркою, при цьому бруньки вічок відмирають. 

Розрізняють кілька форм парші звичайної:

  • пласка – переважно на молодих бульбах, краї виразок знаходяться на одному рівні з поверхнею бульби;  
  • сітчаста – на шкірці утворюється сітка у вигляді неглибоких борозенок, що перетинаються (характерна для відносно стійких до парші сортів); 
  • опукла – проявляється у вигляді конусоподібних заглиблень, що згодом розбухають і виступають над поверхнею бульб як струпи та бородавки; 
  • глибока – покриває більш старі та великі бульби виразками глибиною до 5 мм, оточеними розірваною шкіркою. 

У сховищі захворювання не прогресує і не поширюється. Однак виразки та струпи опуклої та глибокої парші є воротами для бактеріальної та грибної інфекції іншого походження, що призводить до перезараження бульб при зберіганні, погіршення їхньої лежкості, загнивання, зниження смакових та насіннєвих якостей. 

Тому бульби картоплі, уражені звичайною паршою, слід ретельно перебрати: з ознаками опуклої і глибокої парші – використовувати в першу чергу, а ті бульби, що мають лише окремі плями пласкої парші, залишити для більш тривалого зберігання.

Зверніть увагу:

Якщо парша не пошкодила вічка на бульбах (тим більше відібраних із урожайних кущів), їх без побоювань можна використовувати для насіннєвих цілей.

Допускається наявність у партіях насіннєвого матеріалу бульб, 1/4 поверхні яких ураженв паршою звичайною та сріблястою, але не більше 3-5 % від загальної кількості бульб у пробі. 

Відомо, що збудники хвороб знаходяться на поверхні бульб. Щоб захистити від перезараження насіннєвий матеріал перед посадкою (а у виробничих умовах і під час посадки), бульби протруюють препаратами комплексної дії, дотримуючись техніки безпеки та всіх запобіжних заходів. Використовують протруйники, які дозволені до застосування в Україні.

Для обробки бульб використовують 1%-ну борну кислоту. Такий дезінфікуючий розчин є більш прийнятним для городників. 

Підвищує стійкість бульб до хвороб, у тому числі й парші звичайної, застосування рідких мікродобрив, що містять усі необхідні для картоплі мікроелементи: цинк, мідь, бор, молібден, марганець. 

Найбільш ефективний метод боротьби з паршою звичайною - вирощування сортів картоплі щодо стійких до цього захворювання (але абсолютно стійких до парші сортів немає). 

Тетяна Тимошенко, Костянтин Давидовський 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте