Рослини для настрою: розмарин, цитронела та ліпія на підвіконні

Неперевершена цитронела

Цитронела – трав'яниста пряно-ароматична рослина родом із Північної Африки. Є в неї й інші назви: лимонна трава, цимбопогон, лемонграс, лимонне сорго, човнобородник.

Рослина досить висока (1,0-1,5 м), швидко росте пучками. Листя вузьке, довге, гостре (ними легко можна порізатися, як листям осоки), світло-зелене. Листя і стебла цитронели мають приємний цитрусовий аромат.

Лимонна трава – відмінна приправа до м'яса, риби, птиці. Тонко нарізану м'яку серцевину стебел цитронели додають до салатів.

Листя у неї занадто жорстке, щоб його вживати в їжу, зате це чудова сировина для лимонного чаю. Листя можна заварювати як у свіжому, так і висушеному вигляді. Довгими зимовими вечорами так приємно насолоджуватися тонким лимонним ароматом свіжозавареного цілющого чаю! Чай з цитронели сприяє виведенню з організму токсинів, допомагає при застудах і ангінах, має заспокійливий ефект, знімає нервову напругу і стреси. 

Сік, що міститься в цітронелі, сприяє активізації травної системи, нормалізує обмін речовин в організмі, що, у свою чергу, дозволяє позбутися надлишків жиру. Насичене ефірними оліями листя цитронели має антисептичні властивості.

Цитронелу вирощую через розсаду.

• Насіння сію в ємність з вологим живильним ґрунтом на глибину 0,5 см, зверху накриваю поліетиленовим пакетом.
• Оптимальна температура для проростання насіння – вище 20 °С.
• Сходи, що з'явилися, краще ростуть на вікні південної орієнтації.
• Наприкінці травня – на початку червня цитронелу висаджую в сад, попередньо провівши процедуру загартовування.
• Для рослини відводжу сонячне, закрите від північних вітрів місце та рясно поливаю відстояною водою.

«Цукрова» трава

Ліпія – ще одна рослина, яку я із задоволенням вирощую у себе вдома. Її листя трохи нагадує кропиву, але не обпікає. Якщо торкнутися листя, можна відчути неповторний солодкуватий приємний аромат.

Ліпія містить "солодкі" речовини, тому вважається найкращим замінником цукру, це відмінний продукт для діабетиків. Ліпія в 500 разів солодша за цукор, але має сильний трав'янистий присмак і солодкий смак листя не переходить у водяний розчин при заварюванні чаю.

Ліппія низькокалорійна, багата на вітаміни та мікроелементи, які допомагають виводити радіонукліди та важкі метали, відновлює склад крові. Біологічно активні речовини нормалізують обмін речовин, зупиняють запальні процеси. У соку листя міститься багато аскорбінової кислоти. У народній медицині інгаляціями з листя ліппії лікують застуду, кашель та бронхіт. Відвар із листя допомагає при шлункових кольках, а розм'якшені квітки заспокоюють зубний біль.

Ліпію розмножую живцюванням. 

• Відростки молодих пагонів ставлю у воду, де вони легко укорінюються.
• Коли живці обростають корінцями, висаджую рослини в окремі горщики або стаканчики та створюю сприятливі умови для їх росту.

Навесні ліпію можна висаджувати в садок і дати їй рости, як вона захоче. Пагони стеляться по землі і швидко пускають коріння. Тому якщо вам не потрібні нові рослини, зробіть опори для пагонів або підв'яжіть, і вони будуть рости вгору. За літо ліпія пишно розростається, її пагони можуть досягати 1 м заввишки.

Ліпія любить родючий ґрунт, регулярний полив і тепло, віддає перевагу розсіяному освітленню. За сприятливих умов рослина рясно покривається дрібними білими квітками. На сонці ліпія цвіте неохоче, її листя набуває жовтувато-рожевого забарвлення, пагони не розвиваються. Квітки самозапильні і утворюють насіння, яке практично не сходить. 

Кількість підсолоджувача в листі та молодих стеблах ліпії багато в чому залежить від умов вирощування та віку рослин. Найбільш солодке листя розташоване в центральній частині пагонів і виросло при температурі 23–25 °С. При нестачі світла і тепла кількість підсолоджувача в листі зменшується, в старому листі його теж мало. 

Не раз помічала, що у стресових ситуаціях рослина скидає листя, але за деякий час відновлює його. Взимку на підвіконні липпії часто не вистачає світла, тому підсвічування лампою їй не завадить.

Листя ліпії можна сушити. На сировину зрізають пагони, які ще не почали дрібнішати, і сушать у тіні, як будь-яку траву. Висушене листя можна додавати до чаю, кави або домашніх заготовок.

Чарівник розмарин 

Розмарин – вічнозелений кущик заввишки 50-80 см, родом із країн Середземномор'я. Листя та гілочки рослини широко використовуються в кулінарії, народній медицині, косметології.

Але насамперед це пряність, яку знають і цінують у всьому світі. Ароматна добавка відмінно поєднується з багатьма продуктами.

Розмарин використовують як приправу до м'яса, дичини, овочевих страв, салатів, бульйонів. Рослину додають у чай, безалкогольний глінтвейн, трав'яні відвари, а також у прохолодні та молочні коктейлі.

Розмарин містить велику кількість вітамінів, антиоксидантів, мінералів. З давніх-давен його використовували в лікувальних цілях, вважаючи, що рослина допоможе зберегти молодість, підняти настрій. І зараз розмарин застосовують при нервових розладах, загальному виснаженні, занепаді сил, запамороченні, ослабленні пам'яті, як тонізуючий засіб при низькому кров'яному тиску, неврозі серця, астмі, запаленні верхніх дихальних шляхів, для поліпшення діяльності шлунка і кишечника, як болезаспокійливе при шлункових кольках, антисептичний та жовчогінний засіб. 

Розмарин зволожує і тонізує шкіру, стабілізує цикл у жінок, допомагає усунути спазми, болючі відчуття під час критичних днів, він ефективний при стабілізації чоловічої сексуальної функції. 

А як же його виростити? Мені допоміг випадок. Якось купила у великому супермаркеті запечатану гілочку розмарину. Вдома зрізала верхівку рослини та поставила в баночку з водою. Коли на живці з'явилися білі корінці, посадила його в горщик. Так виросла самостійна рослина. Пізніше у такий же спосіб отримала ще кілька рослин розмарину.

Були спроби виростити розмарин у відкритому ґрунті, але вони закінчилися невдачею. Спробувала посіяти насіння розмарину на городі — не зійшло. Якось на садово-городній виставці придбала саджанець розмарину, при цьому продавець запевняла, що рослина зимує. У мене саджанець загинув, незважаючи на те, що зробила для нього укриття. З того часу вирощую розмарин у домашніх умовах. 

Якщо поряд улюблені рослини, зимові дні здаються теплішими та світлішими. До того ж зелені «друзі» не лише пожвавлюють наш будинок, піднімають настрій, а й допомагають упоратися з багатьма недугами.

Галина Просяна 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com