Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Невидимий ворог: як попередити дитиленхоз картоплі

04 жовтня 2023
853
картопляні нематоди

Як правило, городники ще восени, перед закладкою картоплі на зберігання, відбирають для насіннєвих цілей бульби розміром 30-80 г, без видимих ознак ураження хворобами або механічного пошкодження, справедливо вважаючи, що це має гарантувати збереження якісного майбутнього посадкового матеріалу. Однак навесні навіть серед відсортованої картоплі часто виявляються хворі, гнилі бульби. Чому? Це прояв так званої "прихованої інфекції", джерелами якої можуть бути і патогенні гриби, і бактерії, і черви (нематоди).

Сьогодні ми розповімо докладніше про стеблові нематоди, небезпечного шкідника картоплі, що викликає захворювання дитиленхоз, яке прогресує саме в умовах сховища. 

Як типові представники круглих червів, стеблові нематоди картоплі (картопляні дитиленхи) мають ниткоподібне тіло з трохи звуженим головним та загостреним хвостовим кінцем. Зовні дорослі особини та личинки багато в чому схожі, щоправда, перші значно більші (до 1,5 мм).

Мікроскопічні розміри стеблових нематод ускладнюють первинну діагностику захворювання, тим більше, що на початкових етапах воно протікає безсимптомно. Ось чому до сховища можуть потрапити бульби з прихованою формою нематодної інфекції.

Як відбувається зараження рослин стебловими нематодами? 

Доведено, що основне джерело зараження картоплі дитиленхами – хворий посадковий матеріал та ґрунт, у якому перезимовують яйця нематод. Личинки, що відродилися з яєць, проникають у бульбу переважно через ранки на її поверхні, а також природні отвори в шкірці – чечевички, вічка, хоча відомі випадки впровадження стеблових нематод у молоді бульби безпосередньо з ґрунту в будь-якому місці.

Проникнувши в середину бульби, нематода одразу починає харчуватися. За допомогою спеціального органу – стилету – вона проколює клітинні стінки, виділяючи при цьому специфічні речовини та ферменти. Під їх впливом вміст клітин розріджується і в такому вигляді він – знову ж таки за допомогою стилету – засмоктується нематодою.

Активно харчуючись, нематоди також посилено розмножуються. Одна самка протягом свого життя (максимум 1,5 року) відкладає у тканину бульби картоплі до 250 яєць. Тут вони розвиваються і з них відроджуються личинки наступних поколінь. Таким чином, одна самка може стати родоначальницею цілого ряду нових поколінь.

Швидкість розвитку шкідника від яйця до яйця (від одного покоління до наступного) залежить від багатьох факторів і коливається в середньому від 15 до 45 днів.

Нематоди накопичуються у бульбі у великих кількостях. 

Під впливом продуктів їхньої життєдіяльності в рослинних тканинах починаються незворотні зміни, відбувається розпад речовин, порушується вуглеводний та азотний обмін.

Оскільки стеблові нематоди воліють жити й розмножуватися у здорових рослинних тканинах, вони залишають зруйновані ділянки бульби та переселяються у сусідні здорові. Таким чином розвиток стеблових нематод неодноразово здійснюється в одній і тій же бульбі, хоча і в різних її ділянках.

Спочатку нематоди знаходяться під шкіркою бульби в зоні судинного пучка, тому саме тут і виявляються перші ознаки захворювання дитиленхозом – крапкові білі пухкі плями, що за розміром нагадують слід від уколу шпилькою, помітні лише при знятті тонкого шару шкірки (прихована I стадія хвороби).

По мірі руйнування поверхневої тканини нематоди просуваються в глиб бульби, піддаючи її все більшому руйнуванню. Через тріщини на поверхні бульби частина нематод виходить також у ґрунт.

Якщо захворювання розвивається на маточній бульбі, частина популяції нематод мігрує в стебло, що росте, переважно в його підземну частину. Звідси вони проникають у столони, потім – у пуповинну частину молодих бульб. Так заражена маточна бульба стає джерелом ураження всього картопляного куща. 

В результаті бульби із прихованою стадією захворювання, найбільш складною для розпізнавання, приймають за здорові та поміщають у сховище. 

І оскільки життєдіяльність стеблових нематод усередині рослинної тканини не припиняється, хвороба неухильно наростає і ознаки її стають дедалі виразнішими лише з часом.

Так, зовні здорові бульби поступово покриваються злегка вдавленими свинцево-сірими плямами, які поступово збільшуються в розмірах, темніють і набувають темно-коричневого забарвлення (II стадія хвороби). Уражена тканина стає сухою та зморшкуватою, при натисканні вона провалюється, відстає. Згодом шкірка над свинцевими плямами розривається, утворюються тріщини, у яких помітна уражена тканина світло-коричневого кольору (III стадія хвороби).

При зберіганні картоплі число і розміри розтрісканих плям збільшуються, часто вони зливаються, утворюючи суцільну суху розтріскану скоринку, так звану "суху гниль", або "суху трухлявість". На цьому етапі захворювання охоплює не лише верхній, а й внутрішній шар бульби (IV стадія хвороби). Під впливом вторинних агентів (бактерії, гриби, сапрозойні нематоди) хвороба прогресує, тканина загниває і руйнується (V стадія хвороби), і, як наслідок, частина популяції стеблових нематод гине, інша – мігрує у навколишнє середовище.

Бульби, уражені дитиленхозом, і ті, що хворіють на суху гниль або фітофтороз, зовні дуже схожі. Проте, ретельний огляд дозволяє легко розрізнити ці захворювання.

Так, при ураженні фітофторою злегка втиснуті буро-коричневі плями на поверхні бульб тверді на дотик і не розтріскуються. На розрізі бульб добре видно іржаву гниль, що проникає у вигляді язичків глибоко всередину. При ураженні ж стебловою  нематодою плями розташовуються лише на поверхні бульби, найчастіше в її пуповинній частині і глибоко проникають у м'якоть.

Доречно нагадати, що хвороба починає інтенсивно розвиватися саме в умовах сховища. У людини, яка вперше зіткнулася з такою проблемою, складається враження, що в сховищі відбувається зараження нових і нових бульб. Насправді процес перезараження в умовах сховища настільки незначний, що коректніше говорити про розвиток захворювання, набутого картоплею ще в польових умовах, де воно фактично залишається нерозпізнаним.

Пояснюється це тим, що симптоматика захворювання надземної (зеленої) частини рослини, на відміну від підземної (клубні), менш виразна і зводиться лише до загального пригнічення росту та розвитку куща картоплі. 

Ось чому дитиленхоз можна достовірно діагностувати лише під час збирання врожаю.

  • Для цього зібраний урожай не слід одразу ховати у льох. Бажано залишити його під навісом на 8-10 днів –  цей так званий "лікувальний період" сприятиме більш швидкому та яскравому прояву захворювання. 
  • Бульби з ознаками I-II стадії дитиленгоспу потрібно ізолювати та використовувати в першу чергу для харчових та кормових цілей. Доведено, що картопляні дитиленхи гинуть, проходячи через шлунково-кишковий тракт травоїдних та сільськогосподарських тварин; для людини та тварин стеблові нематоди абсолютно нешкідливі. 
  • Бульби з ознаками III-V стадії та ті, що були з ними у безпосередньому контакті, необхідно видалити, це попередить подальше масове загнивання та перезараження картоплі у сховищі.
  • Щоб запобігти поширенню інвазії по ділянці, після збирання врожаю видаляють також все бадилля та післязбиральні залишки. Їх спалюють або закопують у яму, попередньо обробивши її негашеним вапном.
  • Не можна залишати на ділянці хворі, маточні, дрібні, а також порізані бульби, які можуть бути резерваціями стеблових нематод.

Якщо ви хочете зберегти як посадковий матеріал найбільш цінні сорти, доцільно провести покущове збирання врожаю. 

Звичайно, це трудомісткий процес, проте він забезпечує найбільшу протинематодну ефективність. В даному випадку, якщо в кущі виявляється хоча б одна дитиленхозна бульба, то все гніздо, незалежно від стану інших бульб, має бути відбраковане. Адже хвороба розвивається поступово, і багато бульб можуть мати здоровий вигляд, хоча насправді вони вже вражені дитиленхозом. 

Радимо проводити покущове відбраковування в нормальні терміни збирання врожаю, тобто в момент максимального прояву нематодного захворювання бульб і в період сухої, гарної погоди.

У сховище потрібно закладати тільки здорову картоплю, причому суху і очищену від ґрунту. Перебрану картоплю бажано засипати в насип не вище 1-1,5 м, при цьому найбільш сприятлива температура для зберігання картоплі 2-3 °C, відносна вологість 90-95%; крім того, сховище необхідно забезпечити активною вентиляцією.

Навесні, перед посадкою, насіннєвий матеріал протягом 2-3 тижнів прогрівають у приміщенні при температурі 18 °С. За цей час невидимі раніше на поверхні бульби (особливо в її пуповинній частині) дитиленхозні плями стають помітнішими, що полегшує сортування посадкового матеріалу. Подібне відбраковування бажано проводити протягом 2-3 років, бо одноразове хоч і знижує зараженість посадкового матеріалу, але все ж таки не звільняє його повністю від нематод.

У деяких країнах дитиленхоз картоплі є настільки шкідливим захворюванням, що його збудник – стеблова нематода картоплі – визнана карантинним об'єктом. Зокрема є відомості, що при збиранні картоплі втрати врожаю від дитиленхозу  можуть становити 50% і більше, а при зберіганні втрати досягають 80%. Для таких країн ринок експорту врожаю картоплі із заражених полів суттєво обмежений, а на сильно заражених полях вирощування картоплі заборонено законодавчо.

В Україні широке поширення цього небезпечного шкідника було враховано при складанні "Положення про еліту картоплі", згідно з яким забороняється мати в еліті бульби, уражені стебловими нематодами. Було розроблено державні стандарти на насіннєву картоплю, в яких викладалися методики виявлення зараження бульб стебловими нематодами. Ці заходи дозволили попередити поширення шкідника, проте ліквідувати його осередки не вдалося.

Сьогодні ситуація в Україні ускладнилася внаслідок переходу галузі переважно до приватного сектору, де, як відомо, широко практикуються незмінні посадки картоплі та, крім того, рідко оновлюється посадковий матеріал. У результаті стеблова нематода стала справжнім лихом для аграріїв. 

На жаль, на сьогоднішній день ми не маємо ефективних хімічних засобів боротьби зі стебловими нематодами, тому дуже важливо чітко виконувати комплекс профілактичних та агротехнічних заходів. Насамперед дотримуватися сівозміни. 

Слід підкреслити, що за відсутності картоплі стеблові нематоди здатні паразитувати приблизно на 70 культурних рослинах, бур'янах і навіть міцелії грибів.

Крім того, вони відрізняються здатністю адаптуватися до змін умов навколишнього середовища. Так було доведено, що процес зараження картоплі та відкладання шкідником яєць може відбуватися при температурі від 5 до 37 °С.

Це ще раз свідчить про необхідність суворо дотримуватися профілактичних заходів (сортування бульб, збирання врожаю, видалення бадилля і рослинних залишків).

Для профілактики поширення дитиленхозу рекомендується вирощувати картоплю у 3-4-річній сівозміні; найкращими попередниками є віко-вівсяна суміш, ярі та озимі зернові культури. Включення в сівозміну несприйнятливих до шкідника культур (редис, салат, тютюн, люпин) також сприяє очищенню ґрунту від дитиленхів. Істотно знизити чисельність нематод у ґрунті можна і за допомогою чорної пари – за даними деяких учених, цей протинематодний прийом протягом одного сезону повністю звільняє ґрунт від стеблових нематод.

Якщо все-таки не вдається уникнути повторної посадки картоплі на тому самому ділянці поля, необхідно використовувати тільки здоровий насіннєвий матеріал, при цьому потрібно враховувати сортові особливості картоплі, оскільки відомо, що ранні та середньоранні сорти більш чутливі до зараження стеблової нематодою.

Крім того, бажано вирощувати класичні нематодостійкі сорти картоплі української селекції:

  • Бородянська рожева, Зов, Кобза, Косінь 95, Посвіт, Божедар (ранні сорти);
  • Водограй, Купава, Малич, Радич, Світанок київський, Доброчин, Обрій, Поліська 96, Піст 86 (середньоранні сорти);
  • Луговська, Придеснянська, Слава, Українська рожева, Зарево, Віринея (середньостиглі сорти);
  • Ракурс, Тетерев (середньопізні сорти).

Лілія Пилипенко, Діна Сигарьова 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Новое на сайте