Дерево щастя: декоративні види юки та догляд за ними у кімнатній культурі

У свій час було загальне захоплення кактусами, потім їх змінили прекрасні сенполії. У цьому виявляється незнищенний потяг людини до нового. Однак, коли з'являються рослини з дивними, складними для вимови назвами, люди одразу вигадують їм нові імена, доступніші для сприйняття. Так з'явилися "столітник" (алое), "бабині плітки" (традесканція), "тещин язик" (дві зовсім різні рослини – гемантус білоквітковий і філокактус), значно пізніше – "грошове дерево" (красула  деревоподібна).

В останні десятиліття стала популярною рослина, яка називається в народі "деревом щастя", або "пальмовою лілією". Для фахівців ця назва абсурдна, оскільки пальми, як відомо, належать до родини пальмових, а лілії – до лілійних, отже, "пальмова лілія" в природі існувати не може.

Насправді ботанічна назва цієї рослини – юка (Yucca), належить вона до родини агавових (Agavaceae) і за систематикою ні до лілій, ні до пальм відношення не має.

Батьківщина юки – Північна Америка, де вона виростає на сухих відкритих сонячних місцях (Мексика, Ямайка, Бермудські острови, південний схід США) та поряд з кактусами є ландшафтоутворюючим елементом.

Назва "пальмова лілія" аж ніяк не випадкова. У країнах, де юка була відома набагато раніше, ніж у нас, її називали  "Palmite" – "пальмочка" (у Панамі), "guatermaliche Palmiilie" – "гватемальська пальмолілія" (у Німеччині).

Деякі види, наприклад юка слонова (Yucca elephantipes), досягають у висоту до 10 м. Численні розгалуження стовбура вінчають потужні розетки довгого ланцетного листя (довжина – 0,7-1,3 м ширина – 3-5 см). Такі природні екземпляри віком 200-300 років вважаються священними деревами. Дивлячись на них, відчуваєш певне благоговіння.

Однак є й інші види, у яких листові розетки розміщені на поверхні ґрунту, оскільки рослини мають укорочену підземну втечу. Така будова стебла у юки нитчастої (Y. filamentosa).

Цвітіння юки – незвичайне видовище: з центру розетки ланцетного листя виростає розгалужене суцвіття довжиною близько 1 м (у окремих видів до 2,5 м) з пониклими квітками-дзвониками розміром з невеликий тюльпан кремового кольору. 

Місцеве населення знайшло вельми несподіване практичне застосування квіткам. З них готують національну страву зі злегка гіркуватим смаком – своєрідний салат, підсмажений із яйцями. 

Всі види поєднує ланцетове листя, що закінчується гострим і твердим шипом. Крім того, у більшості рослин краї листя з дуже дрібними та гострими мінеральними кристалами.

Це слід враховувати під час догляду за рослинами, оскільки навіть за легкого дотику можна отримати серйозні травми.

Свого часу листя юки мало особливе значення у житті місцевого населення. Міцні волокнисті нитки, з яких складається листя, служили сировиною для отримання пряжі та тканин, за якістю подібних до лляних. Крім того, при вмілій обробці з листа можна отримати пучок ниток довжиною більше 1 м, до того ж з голкою, якою служить цей гострий шип на кінці листка.

З волокна листя виготовляли не лише тканини для пошиття одягу, а й мішковину, міцну мотузку, килими та інші необхідні у господарстві вироби. Попередньо висушене, розпарене перед роботою листя було чудовим матеріалом для плетених виробів – капелюхів, циновок, гаманців. У гаманцях зберігали сипучі продукти харчування, наприклад борошно, крупу, сухофрукти та ін. Листя юки також було цінною сировиною для отримання паперу.

Не дивно, що ці рослини грали важливу роль у економіці країн, на території яких вони росли.

На жаль, популярність цієї рослини призвела до масового її знищення. У наші дні чудові дерева юки настільки рідкісні, що занесені до Червоної книги і охороняються законом.

Тепер кілька слів про те, як виростити юку у кімнатних умовах. 

Юка невимоглива до субстрату та поливу. Однак це світлолюбна рослина, тому її слід розміщувати в найбільш освітлених місцях (подібно до кактусів). Дуже важливо при вирощуванні підтримувати оптимальний повітряно-водний режим у ґрунтосуміші. Субстрат не повинен бути перезволоженим або пересушеним.

Рослину краще поливати рідко, але рясно (зайва вода витікає з отвору ємності в піддон), ніж щодня невеликою кількістю води (нижній шар субстрату, де знаходиться головне коріння, може бути сухим, і рослина буде в'янути).  

Слід зазначити одну дуже важливу деталь. Юка деякий час може обійтися без води завдяки соковитому листю, яке починає в'янути, коли ґрунтосуміш пересохне до такого ступеня, що втратить здатність поглинати воду.

Якщо поливати рослину в такому стані, то вода пройде крізь пори субстрату, не встигаючи його змочити, і витече назовні через отвори у  ємності. У такому випадку потрібно поставити ємність з рослиною в таз з водою на деякий час, поки вода, що надходить через нижній отвір, зволожить верхній шар ґрунту. Після цього, поставивши рослину на підставку, дати стекти зайвій воді. 

Ще одна особливість вирощування юки – їй потрібний хороший дренаж у нижній частині ємності.

Трапляються випадки, коли корені, проростаючи через нижній отвір, закупорюють його. Вода внизу часто застоюється, що неминуче призводить до загнивання коренів. 

• У таких випадках рослину із земляною грудкою потрібно обережно вийняти з ємності, заправити (в крайньому випадку відрізати) проросле крізь отвір коріння і знову посадити на місце.
• При найменших симптомах загнивання коренів рослину з земляною грудкою цілком виймають з ємності і видаляють пошкоджене і мертве коріння.
• Після такої процедури бажано обробити все живе коріння подрібненим деревним вугіллям, підсушити 1-2 доби і тільки потім висадити в ємність.

У кімнатних умовах юка цвіте дуже рідко. Щоб квітки нарешті утворилися, рослини слід виносити на відкрите повітря під літні палючі промені сонця впродовж 5 років. Тільки тоді вони можуть виробити необхідну кількість органічних речовин, необхідних для цвітіння.

На батьківщині юки вегетативне розмноження дуже просте: зрізають стовбур і кладуть його на землю. Через деякий час прокидаються бічні бруньки, утворюються коріння, а потім дітки. Їх відламують, висаджують, а стебло знову продукує нові дітки. І так упродовж 2-3 років.

Є й інший спосіб вегетативного розмноження – стебло розрізають на частини, підсушують їх та висаджують у субстрат.  Через 2-3 місяці в нижній частині живців утворюються коріння, а у верхній прокидаються вегетативні бруньки.

Саме такі рослини можна придбати в квіткових магазинах (на товстому стовбурі ростуть кілька діток з розетками довгого листя – це жалюгідна подоба майже знищених у природі величних рослин, вік яких налічує сотні років).

Насіннєве розмноження юки викликає не тільки здивування та захоплення, а ставить у безвихідь екологів та інших дослідників, які займаються вивченням процесу цвітіння та утворення насіння.

Секрет криється в унікальному союзі юки зі специфічною осою, яка відкладає яйце з личинкою у зав'язь квітки.

Це насамперед необхідно для личинки, оскільки зав'язь юки – єдине місце, де може розвиватися. Але для нормального її розвитку потрібен настільки ж нормальний розвиток зав'язі квітки юки та утворення біологічно повноцінного насіння.

З рослини опадають незапліднені зав'язі, які не можуть дати повноцінного насіння. Щоб забезпечити нормальний розвиток зав'язі, оса збирає пилок з інших рослин, – і таким чином проводить перехресне запилення. Перед цим вона змочує пилок  своєю клейкою слиною, яка утворюється в неї після відкладання яйця, і ретельно намазує її на маточки зав'язі, де знаходиться личинка. Така обробка пилку стимулює її проростання.

Природно, що неймовірна корисність юки і симбіоз з осою, який не піддається розумінню, привели до того, що юка у себе на батьківщині стала магічною рослиною – символом таїнства зачаття і родючості. Проте спеціалісти не мають відповіді на питання – яким чином юка стала символом щастя в Україні? 

У місцях природного проростання юка має і народно-господарське значення – міцні та довгі її корені утримують осипи, запобігають розвитку ярів. Тому юку використовують для закріплення ґрунту і як протиерозійний засіб.

В даний час з рослини отримані особливі речовини – сапогеніни (смілагенін, тігогенін), з бутонів – маркогенін, які за хімічною структурою нагадують гормони. Дію їх на людський організм вивчають фахівці, і поки невідомо, які ще сюрпризи  подарує нам "дерево щастя".

Всеволод Грабовський

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com