Рости, живопліт: особливості створення живої огорожі

Вічнозелені живоплоти можуть створити приємне спокійне тло, інтимну обстановку, служити гарним обрамленням у всі пори року. Однак вони відносно дорожчі і чутливіші до несприятливих умов навколишнього середовища. Найбільш стійкі огорожі утворюють ялина звичайна, тис ягідний, туя західна та її форми.

З листяних дерев особливо цінні граб, липа, ліщина деревовидна, шовковиця, з чагарників – чубушники, глід, барбариси, жимолості, смородина альпійська, кизильник блискучий, бірючина.

Живі огорожі, сформовані з листопадних рослин, краще переносять несприятливі ґрунтово-кліматичні умови, проте взимку, на жаль, не виглядають настільки ефектно, як хвойні породи.

• Живі огорожі можуть бути різної висоти – залежно від їхнього призначення.
• Найвищі (2-3 м і більше), так звані шпалери, рятують від вітру, пилу, шуму та цікавих очей.
• Середні (1-1,5 м) – позначають межі садиби або поділяють її на частини різного призначення.
• Низькі (20-70 см) – декоративно позначають окрему частину саду або акцентують доріжки.

Живі огорожі бувають одно-, дво- та трирядними. Листяні породи висаджують 2-3-річними сіянцями або саджанцями, а хвойні – caджанцями у віці 3-6 років. 

При посадці кущів риють загальний котлован – канаву, ширина та глибина якої залежать від кількості рядів огорожі, виду рослин та розмірів посадкового матеріалу.

Деякі віддають перевагу живоплотам природної форми, без формувальної стрижки, які особливо красиво виглядають у пору цвітіння (різні види таволг, шипшини, хеномелес). Слід, однак, мати на увазі, що такі живоплоти, як правило, займають більше місця.

Живі огорожі із формувальною стрижкою, займаючи відносно небагато місця, оптично дають відчуття великої кількості зелені. Щоправда, вони вимагають більшої турботи.

Найважливішим елементом догляду за такими огорожами є формувальна стрижка. Вона дозволяє посилити ріст пагонів, швидше збільшити густоту крони, підтримувати певну форму огорожі як по висоті, так і по ширині.

Рослини стрижуть не менше 1-2 разів на рік, зрізаючи від двох третин довжини однорічних пагонів. Коли живопліт досягне наміченої висоти, при стрижці видаляють майже весь річний приріст, залишаючи пеньки висотою не більше 1-2 см.

При одноразовій стрижці хвойні породи стрижуть у липні, листяні – на початку листопада, при дворазовій – навесні, до розпускання бруньок, і в липні- серпні. 

Форма стрижки буває різною. Найбільш поширена стрижка дерев – у формі піраміди, куба або кулі, що починаються із поверхні землі, різної величини.

З хвойних порід з вузькою компактною кроною, наприклад західної туї (форма колоноподібна), можна створювати живі стіни без формувальної стрижки, з підрізанням вершин до встановленої висоти. 

Не рекомендуються для живоплоту кореневідприскові рослини, оскільки на розкорчування, що порушує форму насаджень, доводиться витрачати додаткові зусилля.

Людмила Романча

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com