Плетиво, зелене і витке: розмноження та формування плодових видів актинідії

Розмноження насінням – процес тривалий і досить трудомісткий. Використовують його, як правило, у селекційній роботі. 

• Насіння, взяте з стиглих плодів, підсушують і поміщають у капронові мішечки.
• Потім протягом двох місяців стратифікують у вологому піску при температурі 18-20 °С, а після цього при температурі 0-1 °С тримають у підвалах 1,5-2 місяці.
• Навесні насіння висівають у ящики або холодні парники у тіні дерев, щоб захистити молоді рослини від перегріву, систематично поливають.
• Потім сіянці пікірують у ящики, на другу весну їх висаджують у розсадник, а 2-3-річні рослини – на постійне місце.

Висадженим молодим сіянцям необхідний дбайливий догляд. Особливо важливо дотримуватися режиму поливу, адже їх коренева система розташовується біля поверхні ґрунту, а тому може швидко пересохнути. Тоді посадки загинуть, і вся ваша праця пропаде дарма.

Впродовж двох перших вегетацій вологість ґрунту підтримується регулярними поливами (щодня при нормі 10 л на 1 м²). У першу зиму саджанці краще вкрити листям.

Найчастіше актинідію розмножують вегетативно. Найбільш простий спосіб – розмноження відприсками. Пагони, прикопані у ґрунт, легко вкорінюються. У природі таке самоукорінення відбувається при дотику гілок з вологим ґрунтом або в лісовій підстилці. Однак цей спосіб малопродуктивний. 

Найкращі результати отримують при розмноженні напівздерев'янілими (зеленими) живцями. Для живцювання зрізають однорічні пагони у фазу згасання росту, яка в умовах Києва настає у першій половині липня, і одразу ставлять у воду, щоб запобігти в'яненню листя. Робити це краще зранку, до 12 години.

• Живці з 2-3 бруньками нарізають із середньої частини пагона гострим ножем або секатором. При цьому нижній зріз повинен бути косим, на 2-5 мм нижче за бруньку, верхній – на 1,5- 2 см вище.
• З черешка видаляють нижні 1-2 листи, а листову пластинку, що залишилася, вкорочують на одну-дві третини і поміщають на 18-20 годин в розчин стимулятора. Ним може бути, наприклад, гетероауксин (100 мг на 1 л води), хоча і без цього живці добре укорінюються.
• Потім їх висаджують у заздалегідь підготовлений парник із легким субстратом. Рами білять вапном і в перші дні притіняють солом'яними матами.
• Поливають тричі на день. 

Через місяць, коли починає утворюватися коріння, саджанці поступово привчають до умов навколишнього середовища, потім рами знімають і загартовують рослини.  До осені живці добре укорінюються і дають приріст у 5-20 см.

Восени їх вибирають з парників і переносять у траншеї, які утеплюють торфом, для зимового зберігання. 

Менш клопіткий, але й менш ефективний спосіб розмноження здерев'янілими (зимовими) живцями.

• Пагони заготовляють пізно восени або на початку зими і до весни зберігають у снігових ямах.
• Навесні, коли ґрунт у парниках прогріється до 20 °С (кінець квітня - початок травня), живці нарізають по 10-12 см (2-3 бруньки) і висаджують у парник, похило, занурюючи в ґрунт 1-2 нижні бруньки, щоб нижній зріз був на глибині 5-7 см.

Укорінення при такому способі становить 75-80%, проте молоді рослини встигають зміцніти за вегетаційний період і краще переносять зиму. Можна також укорінені живці через місяць-півтора після посадки пересадити на гряди.

Нині застосовується кілька систем формування ліан.

У південних областях України, де актинідія не ушкоджується морозами, можна вирощувати її за типом одноярусної пальмети. Навесні, після початку росту, вибирають один сильний пагін і направляють їйого вертикально вгору, по мірі росту підв'язуючи його до шпалери, всі інші пагони видаляють. Восени, після листопада, цей пагін вкорочують на рівні верхнього дроту шпалери. Навесні вибирають дві пагони і направляють їх у протилежні сторони. Довжину цих пагонів (рукавів) обмежують, прищипнувши верхівку. Впродовж третього року на них виростають плодові пагони, які восени обрізають, залишаючи 6-7 бруньок. Рукави рекомендується замінювати кожні і 3-4 роки.

Більш продуктивним є формування (яке краще використовує простір), коли в перший рік залишають два пагони, розташовані на нижньому дроті шпалери. На другий рік, за нормального розвитку рослин, навесні виростають пагони, які підв'язують вертикально. На них у подальшому утворюються плодові пагони третього та наступних порядків. Негативним моментом при цьому способі є щорічне утворення великої кількості жирових пагонів, які необхідно видаляти, щоб рослини не загущалися.

Якщо ви вирощуєте актинідію в місцях можливого підмерзання, кращим є формування, при якому знизу залишають 4-6 пагонів, розміщуючи їх на шпалері у вигляді віяла. Пізніше на стеблах утворюються вегетативні та репродуктивні пагони. При такому формуванні ліани схильні до сильного загущення, проте у разі підмерзання швидко відновлюються.

У період плодоношення актинідія вимагає щорічної детальної обрізки в осінньо-зимовий час та пінцювання влітку(обрізка жирових пагонів).

Іван Грикун

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com